За різних часів у різних країнах існували також держави перехідного періоду. Рабовласницький тип держави і права характеризується наступними ознаками: 1) поділ суспільства на вільних і рабів; 2) відсутність у рабів елементарних людських прав (розмовляючі знаряддя); 3) панівна роль великих землевласників та військової верхівки; 4) зневажання фізичної праці, що визнавалася таланом рабів; 5) переважно автократичний та олігархічний характер політичних режимів. Феодальному типу держави і права притаманні такі риси: 1) власність феодалів на землю закріплена у феодальному праві, яка складає основу суспільства; 2) закріплення у праві майнової та особистої залежності від феодалів-землевласників; 3) правове закріплення поділу суспільства на стани, належність до яких визначалася самим фактом народження; 4) набуття багатими містами права на самоврядування; 5) створення станових представницьких органів (парламентів, земських соборів); 6) закріплення ієрархії взаємовідносин сюзерен - васал у середовищі дворянства; 7) вплив церковного (канонічного) права на суспільне та особисте життя; 8) найпоширеніша форма правління - монархія. Характерними рисами держави буржуазного типу є: 1) правове закріплення формальної рівності громадян перед законом; 2) проголошення принципу законності; 3) визнання особистих і політичних прав людини; 4) проголошення свободи, недоторканності й непорушності приватної власності; 5) зосередження основних зусиль держави на функціях охорони приватної власності та боротьби проти загальнокримінальної злочинності; 6) скасування дворянських та інших станових привілеїв; 7) процес зрощення державного апарату з фінансовими монополіями; 8) множинність форм правління (парламентська монархія, парламентська і президентська республіка та ін.). Соціалістичному типу держави і права (на прикладі СРСР) притаманні такі характерні риси: 1) проголошення диктатури пролетаріату, що поступово переростає у загальнонародну державу; 2) заперечення принципу розподілу державної влади і закріплення керівної ролі комуністичної партії; 3) закріплення марксистсько-ленінської ідеології як панівної і єдиної в країні; 4) правове закріплення переваги інтересів держави над інтересами особистості; 5) заборона приватної власності та підприємництва; 6) монополія державної власності в господарстві країни; 7) проголошення однією з головних функцій держави охорону соціалістичної власності; 8) юридичне закріплення обов'язку громадян працювати; 9) акцентування уваги на забезпеченні соціально-економічних прав громадян. У XX ст., а особливо в другій його половині, у буржуазних державах і буржуазному праві відбуваються зміни: зростає чисельність державного апарату і збільшується його вплив на життя країни; посилюється роль партій і громадських організацій, зростає роль держави у перерозподілі прибутків на користь соціально незахищених верств населення: за громадянами визнаються не лише політичні, але й соціально-економічні права. До держав, де відбуваються такі зміни, нерідко застосовуються поняття демократичні сучасні держави. У типології держав інколи виділяють держави перехідного стану, так звані перехідні держави. Такі держави визнавали у свій час основоположники марксистської теорії, коли "державна влада на час отримує відому самостійність по відношенню до обох класів" (економічно пануючому і експлуатованому).В.І. Ленін також писав про виникнення в Росії держави перехідного типу (від феодального до буржуазного) у період проведення буржуазних реформ 60-70-х pp. XIX ст. Як перехідний оцінював він і процес переходу до соціалізму окремих держав, обминаючи стадію капіталізму, наприклад у Монголії, у народів Середньої Азії і Півночі Маркс К. До критики політичної економії / Маркс К., Енгельс Ф. - Твори: Пер. з 2-го рос. вид. - К.: Держполітвидав УРСР, 1963. - Т. 13. - С. 1 - 65. . Як перехідна характеризується держава в сучасній Україні. Україна переживає один із найважливіших етапів розвитку своєї державності, правовий каркас якої окреслений у прийнятій у 1996 році Конституції. Цей етап почався перехідним періодом здійснення корінних політичних, соціально-економічних і духовних перетворень, формування заснованого на ринковій економіці громаданського суспільства і демократичної, соціальної правової держави, у якій людина, її права і свободи є вищою цінністю. Із виконанням цих завдань безпосередньо пов'язана зміна і розвиток функцій Української держави в порівнянні з періодом до припинення існування СРСР. Ринкова реформа помітно обмежила межі і видозмінила механізм впливу держави на економічні відносини, створила умови для розвитку приватної власності і вільного підприємництва, призвела до роздержавлення економіки. Демонтаж адміністративно-командної системи усунув монополію державного керівництва економікою, властиву господарсько-організаторській функції соціалістичної держави, розчистив шлях ринковим відносинам. У обстановці економічної незалежності система зрівняльного розподілу матеріальних благ перестала відповідати новим економічним відносинам, перетворилася на стримуючий фактор їх розвитку. У зв'язку з цим відпала необхідність у функції державного контролю за мірою праці і мірою споживання. У нових умовах істотно змінився і водночас ускладнився зміст господарсько-організаторської, культурно-виховної та інших внутрішніх функцій, що раніше здійснювалися Радянською державою; в одну з головних перетворилася функція збору податків. Усе це знаходить відображення у законодавстві ряду цивілізованих держав Заходу, а також і в Конституції України. Зміст діяльності Української держави сьогодні набув нової якості, зокрема це: а) інтенсивний суспільний пошук загальнонаціональних ідейно-духовних орієнтирів та універсальних об'єднавчих цінностей, здатних консолідувати і зміцнити державу, забезпечити її вихід на цивілізований рівень сучасності та чітку історичну перспективу; б) перехідний етап державного самовизначення - пройдено. Його найважливішим наслідком стало прийняття Конституції, яка уособлює те, до чого прагне світ, - повну визначеність і передбачуваність внутрішнього і зовнішнього курсу держави; в) у непростій ситуації нашій державі вдалося почати втілення в життя європейської моделі державного та суспільного життя. В її основі - толерантність і компроміс, політичний та ідеологічний плюралізм, свобода совісті, слова та інформації, багатоманітність у духовній сфері, які прийшли на зміну диктату, цензурі та монополії однієї партії; г) українська держава змінила акценти своєї політики, визначивши таку їх послідовність: людина, сім'я, суспільство, держава; ґ) курс на інтеграцію України у європейські структури та поглиблення трансатлантичного співробітництва зумовлюється не лише міркуваннями національної безпеки, а й глибокими економічними інтересами. Власне, така держава в сучасних наукових теоріях трактується як надкласова, що представляє інтереси всього суспільства. Вона називається соціальною правовою державою, державою соціальної демократії. Висновки Таким чином, держава - це політико-територіальна, суверенна організація політичної влади більшості населення або частини суспільства, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна надавати своїм велінням загальнообов'язкового характеру, здійснює керівництво і управління загальносуспільними справами і виступає як суб'єкт міжнародних відносин Категорія "тип держави" посідає самостійне місце в теорії держави і права, тому що дає можливість більш повного відображення сутності держави, яка змінюється, особливостей її виникнення й еволюції, можливість побачити в цілому історичний прогрес державно організованого суспільства. Під типом держави розуміють взяті в єдності найбільш загальні риси різних держав, систему їх найважливіших властивостей і сторін, які породжуються відповідною епохою і характеризуються загальними суттєвими ознаками. У процесі написання курсової роботи було досліджено цивілізаційний та формаційний підходи до типології держави. Який же з двох підходів до типології держав можна прийняти? Кожен із них має свої переваги, недоліки і право на існування. Історично закономірним є виникнення і функціонування формаційного підходу в середині XIX - на початку XX ст. І сьогодні не можна цілком відкидати класифікацію держав на історичні типи (рабовласницька, феодальна, буржуазна), але важливо враховувати, що критерій такого поділу обмежений певними рисами - базисними, класово-економічними: поза увагою залишається багато історичних явищ, які складають глибинну сутність суспільства та його політичної організації. На мою думку, найбільш привабливий вигляд має цивілізаційний підхід особливо до типології сучасних держав. Використані джерела

1. Конституція України від 28 червня 1996р. / Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30.

2. Баранов В.М., Толстик В.А. Теория права и государства в схемах и определениях: Учебное пособие. М., 2003. - 458 с.

3. Гомеров И.Н. Государство и государственная власть: предпосылки, особенности, структура / И.Н. Гомеров. - М.: ООО "Изд-во ЮКЭА", 2002. - 830 с.

4. Джураева Е.А. К вопросу о типологии современного государства / Е.А. Джураева // Митна справа. - 2009. - № 3. - С.74-77.

5. Загальна теорія держави і права / За ред. акад. АПрН України, д-ра юрид. наук, проф.В. В. Копєйчикова. - К.: Юрінком, 1999. - 237 с.

6. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Богачова та ін.; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. - Харків: Право, 2002. - 432 с.

7. Історія вчень про державу і право: Підручник / за ред. проф.Г. Демиденка, проф. О.В. Петришина. - X.: Право, 2009. - 256 с.

8. Каращук В.В. Суверенітет у системі основних ознак держави / В.В. Каращук // Держава і право. Юридичні і політичні науки. Вип.29: 36. наук, пр. - К.: Ін-т держави і права НАН України, 2005. - С.108-111.

9. Кастельс М. Информационная эпоха. Экономика, общество и культура / М. Кастельс; Пер. с англ. под науч. ред.О.И. Шкаратана. М.: ТУ ВШЭ, 2000. - 608 с.

10. Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія держави та права: Підручник. - К.: Кондор, 2005. - 609 с.

11. Малько А.В. Теория государства и права в вопросах и ответах: Учебно-методическое пособие. М., 2001. - 316 с.

12. Маркс К. До критики політичної економії / Маркс К., Енгельс Ф. - Твори: Пер. з 2-го рос. вид. - К.: Держполітвидав УРСР, 1963. - Т.13. - С.1 - 65.

13. Мима I.В. Деякі аспекти визначення типу держави залежно від місця релігійних норм у правовій системі країни /І.В. Мима // Держава і право. Юридичні і політичні науки. Вип.44: 36. наук. пр. - К.: Ін-т держави і права НАН України, 2009. - С. 19-25

14. Нерсесянц В.С. Общая теория государства и права. - М.: НОРМА - ИНФРА, 1999. - 372 с.

15. Общая теория государства и права: Академический курс. В 2-х тт. Т2: Теория права. /Отв. ред. М.Н. Марченко. - М., 1998. - 609 с.

16. Общая теория права и государства: Учебник. - изд.2-е, перераб. и дополн. /ред.В. В. Лазарев. - М.: Юристъ, 1996. - 472 с.

17. Правознавство: Навчальний посібник. / За загальною редакцією В.Г. Гончаренка. - К.: Український інформаційно-правовий центр. - 2002. - 402с.

18. Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства. М., 2001. - 421 с.

19. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. - Харків: Консум, 2004. - 754 с.