Зміст

Вступ

1. Тлумачення норм права: поняття та ознаки

1.1 Поняття тлумачення норм права

1.2 Ознаки тлумачення норм права

2. Види та акти тлумачення норм права

2.1 Види тлумачення норм права

2.2 Акти тлумачення норм права

Висновки

Перелік використаних джерел

Вступ

Абстрактний характер права як особливого засобу правового впливу з однієї сторони забезпечує становлення моделей правомірної поведінки, що відповідає інтересам суспільства і держави та поширюється на невизначене число суб'єктів і випадків, а з іншої сторони потребує конкретизації та уточнення. Неможливість передбачення особливостей всіх суб'єктів суспільних відносин та всіх життєвих ситуацій, недосконалість юридичної техніки, багатоаспектність суб'єктивних інтересів, інші об'єктивні фактори обумовлюють необхідність конкретизації нормативних положень. Одним із важливих засобів конкретизації є тлумачення правових норм. Саме тлумачення забезпечує підвищення ефективності права та правового регулювання, обумовлює його як теоретичну, так і практичну актуальність.

Ефективність реалізації приписів права, вміщених у нормативно-правових актах безпосередньо залежить від з'ясування їх змісту і правильного його розуміння. Неточне пояснення юридичного тексту, тобто помилкова інтерпретація, як правило, призводить до негативних наслідків. Тлумачення норм права охоплює всю юриспруденцію від правотворчості до правореалізації. Динамічність законодавства, необхідність його пристосування до зміни суспільної дійсності та забезпечення його відповідності об'єктивним факторам також визначають необхідність тлумачення, визначення сутності та особливостей змісту права у нових умовах. У цьому контексті безумовно актуальним є аналіз проблем, пов'язаних із тлумаченням норм права.

У науковій літературі проблемі тлумачення норм права присвячено низку робіт дисертаційного і монографічного характеру. Питання юридичного тлумачення було предметом дослідження таких вітчизняних та зарубіжних вчених, як Бобровник С., Бабкін В., Васьковський Є., Ведєрніков Ю., Венгеров А., Власов Ю., Воєводін Л., Вопленко М., Денисенко В., Елькінд В., Зайчук О., Керімов Д., Комаров С., Копєйчиков В., Копиленко О., Коркунов М., Котюк В., Крестовська Н., Лазарєв В., Малишев Б., Марченко М., Михайлівський І., Михайлович Д., Міцкевич А., Молібога М., Москалюк О., Нагребельний В., Недбайло П., Оніщенко Н., Осауленко О., Пархоменко Н., Петришин О., Піголкін А., Рабінович П., Скакун О., Тихомиров Ю., Тодика Ю., Хропанюк В., Цвік М., Черданцев О., Шемшученко Ю. Праці зазначених науковців склали теоретичне підґрунтя даного курсового дослідження.

Метою курсового дослідження є аналіз загальнотеоретичних та проблемних питань щодо тлумачення норм права.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- розкрити поняття тлумачення норм права;

- проаналізувати ознаки тлумачення норм права;

- розглянути види тлумачення норм права;

- охарактеризувати акти тлумачення норм права.

Об'єктом курсового дослідження є інститут тлумачення норм права.

Предметом курсового дослідження є поняття та класифікація тлумачення норм права.

Методологічна основа курсового дослідження представлена цілісним комплексом принципів і методів наукового аналізу, притаманних сучасній науці теорії держави та права. В якості основоположного використовувався діалектичний метод, а також застосовувалися приватні наукові підходи: лінгвістичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, формально-логічний та ін.

Структура роботи обумовлена метою, завданнями, об'єктом та предметом дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, переліку використаних джерел.

1. Тлумачення норм права: поняття та ознаки

1.1 Поняття тлумачення норм права

В юридичній літературі існує багато різних підходів щодо розкриття поняття "тлумачення норм права". Так, тлумачення норм права - це діяльність щодо з'ясування або роз'яснення змісту, вкладеного в норму права правотворчим органом для її вірного застосування [28, с. 14].

В юридичній енциклопедії під тлумаченням норм права розуміють "інтелектуально-вольову діяльність, спрямовану на з'ясування і роз'яснення волі законодавця, матеріалізованої у нормі права, а також результати цієї діяльності" [7, с. 80].

На думку О. Скакун, тлумачення норм права "(інакше: інтерпретація норм права) - це розумова інтелектуальна діяльність суб'єкта, що пов'язана зі встановленням їх точного значення (змісту)" [32, с. 404].

Також під тлумаченням норм права розуміють "складний свідомо-вольовий процес, який спрямований на встановлення точного змісту приписів правових норм, закладеного правотворчим органом, і доведення необхідної інформації до відома зацікавлених осіб" [38, с. 161].

С. Лисенков розглядає тлумачення норм права як "діяльність суб'єктів щодо усвідомлення і роз'яснення дійсного змісту правових норм з метою забезпечення обґрунтованої і повної реалізації їх приписів" [19, с. 200].

Як зазначає О. Осауленко, "тлумачення норм права - це спеціальна діяльність офіційних та неофіційних суб'єктів суспільних відносин, спрямована на з'ясування і роз'яснення змісту і значення нормативно-правових актів, понять, термінів і така, що може бути виражена в актах тлумачення (інтерпретаційних актах)" [26, с. 193].

На думку Н. Крестовської та О. Матвєєвої, тлумачення норм права - "це інтелектуальна діяльність, що направлена на розкриття значущого змісту правових норм" [16, с. 253].

Тлумачення норм права - це "діяльність щодо з'ясування або роз'яснення (інтерпретації) змісту (смислу) юридичної норми", підкреслює П. Рабінович, "з метою правильного її застосування та реалізації" [31, с. 153].

В. Червонюк розглядає тлумачення як "певний різновид соціального пізнання, тобто процес пізнання думок правотворчого органу, що пов'язаний з отриманням достовірних даних про зміст норми права" [48, с. 536].

Тлумачення норм права, на думку Д. Березовського, - це інтелектуально-вольова діяльність по з'ясуванню і роз'ясненню змісту норм права з метою найбільш правильної реалізації [38, с. 238].

Т. Хабрієва зазначає, що тлумачення норм права - це "процес, який має місце, коли слід визначити зміст нормативних приписів" [36, с. 201].

Тлумачення правової норми являє собою складне явище інтелектуально-вольового характеру, на думку І. Борщевського, що спрямоване на пізнання і з'ясування змісту права з метою їх найбільш точної реалізації [37, с. 313].

Тлумачення норм права визначають ще й як "інтелектуально-вольову діяльність суб'єкта права (компетентних державних органів та їхніх посадових осіб, інших фізичних і юридичних осіб), метою якої є з'ясування та роз'яснення дійсного змісту норм права" [40, с. 126-127].

На думку А. Осіпова, тлумачення норм права - це складний вольовий процес, направлений на з'ясування точного змісту, що містить норма права, розпорядження, оприлюднення його для загального відома [27, с. 478].

В. Хропанюк вважає, що тлумачення норм права - це "діяльність компетентних органів держави, громадських організацій і окремих громадян по з'ясуванню ними дійсного змісту норм" [46, с. 276].

Тлумачення норм права не належить до простого явища юридичної практики. Воно, як підкреслює А. Піголкін, є складним комплексним поняттям, яке має дві тісно пов'язані, але самостійні сторони. Отже, на його думку, під тлумаченням, по-перше, необхідно розуміти внутрішній процес мислення, що відбувається у свідомості особи, яка застосовує норму права. Це необхідний підготовчий етап, передумова для правильного вирішення конкретної справи. По-друге, тлумачення - це зовнішнє вираження роз'яснення змісту норми. Воно виступає як діяльність певних органів та осіб, що має самостійне, спеціальне значення [10, с. 44].

Виходячи з вище наведених визначень, відмітимо, що одні автори розуміють під тлумаченням норм права лише з'ясування, інші вважають, що зміст тлумачення норм права складає їх роз'яснення, деякі визначають тлумачення як єдність з'ясування та роз'яснення. У визначенні співвідношення між з'ясуванням і роз'ясненням у тлумаченні норм права в юридичній науці існує думка (А. Шляпочніков), що з'ясування правової норми та її роз'яснення становить єдиний процес пізнання правової норми [51, с. 140]. Однак А. Піголкін та М. Александров не погоджуються з таким визначенням, вважаючи з'ясування та роз'яснення різними і самостійними процесами. Вони визначають тлумачення норм права як родове явище, що включає в себе два самостійних і різних видових поняття - з'ясування та роз'яснення [29, с. 8].

Вбачається, що визначення співвідношення між з'ясуванням і роз'ясненням слід виходити з цільового призначення тлумачення. Якщо з'ясовується норма права для себе, з'ясування виступає як самостійний процес пізнання норми права. Коли ж зміст норми права роз'яснюється іншим, з'ясування і роз'яснення становлять єдиний процес, спрямований на доведення змісту норми права до третіх осіб.

Враховуючи вище наведене, як підсумок зазначимо, що на нашу думку, тлумачення норм права - це спеціальна діяльність інтелектуально-вольового та консеквентивного (логічного) характеру офіційних і неофіційних суб'єктів суспільних відносин (органів держави, їх посадових осіб, громадських організацій, окремих громадян) з метою встановлення змісту норми права, розкриття вираженої в ній волі соціальних сил, що перебувають при владі.

1.2 Ознаки тлумачення норм права

Наведене в попередньому пункті курсового дослідження визначення тлумачення норм права дає можливість окреслити сутнісні риси цього юридичного явища, оскільки, як відомо, за правилами формальної логіки визначення - це і є сукупність найбільш істотних рис, що характеризують відповідний предмет, явище чи процес.

Отже, можна виокремити такі ознаки тлумачення норм права.

1. Тлумачення - це діяльність. Як відомо, діяльність - це форма існування людського суспільства; прояв активності суб'єкта; має свідомий характер та включає мету, засіб, результат і сам процес [15, с. 98]. Досить часто поряд із терміном "діяльність" використовується поняття "процес", що визначається як послідовна зміна явищ, станів розвитку чого-небудь; сукупність послідовних дій для досягнення відповідного результату [23, с. 979]. Наприклад, О.Ф. Черданцев розуміє під тлумаченням права розумовий процес чи його результат [49, с. 264].

Однак більш доцільним є використання терміна "діяльність", оскільки він являє собою таке явище, яке має здатність більш повно визначити природу тлумачення норм права, адже враховує і процес, і результат, а також мету і засоби її досягнення. Як справедливо зазначає С.С. Алексєєв, тлумачення норм права - це не саме пізнання, а діяльність із встановлення змісту правового акта для його практичної реалізації [3, с. 502]. Таким чином, інтерпретацію необхідно визначати як діяльність, що постійно рухається в бік установлення дійсного сенсу юридичної норми та залежить від активних дій інтерпретатора.

2. Юридична інтерпретація - це розумова (інтелектуальна) діяльність.

Загалом, вчені-правознавці визначають тлумачення права саме через категорію "розумовий" чи "інтелектуальний". Так, Ю.М. Тодика зазначає, що тлумачення права - це процес мислення, спрямований на з'ясування змісту норм права [41, с. 52]. І. Малинова під інтерпретацією розуміє клас розумових операцій [20, с. 41], а Г. Кельзен - пізнавальне з'ясування сенсу інтерпретованого об'єкта [13, с. 373].