Зміст

Вступ

1. Поняття тлумачення права

2. Офіційне тлумачення права: поняття та види

3. Загальна характеристика неофіційного тлумачення норм права

Висновок

Список використано літератури

Вступ

Актуальність теми дослідження. Великого значення надається тлумаченню правових норм, адже на сьогоднішні день в Україні чи будь-якій іншій правовій державі досить великий відсоток прогалин в законодавстві, що призводить до некоректної реалізації права. На сьогоднішній день стало дуже актуальним та широковживаним в правовій системі слово "колізія". Колізії між правовими нормами ведуть до порушення системності правового регулювання і тим самим знижують його ефективність.

Як зазначив фахівець у галузі права М. Мотузов, законодавчі колізії заважають нормальній, злагодженій роботі правової системи, нерідко порушують права громадян, позначаються на ефективності правового регулювання, стані законності і правопорядку, правосвідомості і правовій культурі суспільства. Тому особливо актуально стоїть питання, щодо подолання колізій в законодавстві України.

Найефективнішим способом подолання юридичних суперечностей є саме тлумачення, яке дає можливість точно виявити суперечливі і колізійні норми в нинішньому законодавстві, встановити зв'язок загальних і спеціальних норм, показати, як правильно зрозуміти сферу їх дії, коло осіб, на яких поширюється їх дія, зміст того чи іншого законодавчого терміну.

М. Мотузов також стверджував, що тлумачення, як спосіб подолання юридичних колізій, є самим ефективним і ставив його на перше місце серед інших.

Як зазначає М. Онищук, необхідність у тлумаченні правових норм виникає, по-перше, у зв'язку з тим, що норми права мають загальний і абстрактний характер і не завжди зрозумілий їх зміст, водночас як реальні суспільні відносини завжди конкретні, мають ряд індивідуальних особливостей. Отже, в кожному конкретному випадку реалізації норм права слід вияснити, чи належить даний випадок до того виду відносин, який законодавець передбачив у правовій нормі, чи ні. По-друге, недоліки законодавчої техніки, що зустрічаються інколи в правозастосовчій практиці, породжують юридичні колізії, що також сприяє виникненню необхідності в тлумаченні правових норм.

Тому тлумачення законодавства є дуже важливим в системі права, адже на основі тлумачення відбуваються майже всі судові процеси, тлумачення супроводжує нас пожиттю, підказує нам, допомагає точніше розуміти правові норми, незнання яких в подальшому не звільнить нас від відповідальності.

Джерельну базу роботи склали нормативно-правові акти (Конституція України станом на 12 березня 2013 року), посібники з дисципліни "Теорія держави й права" здебільшого таких авторів як: Костомаров С. А., Кельман М. С., Цвік М. В., Марченко М. Н., Крестовська М. Н., Скакун О. Ф. та ін..

Об'єктом в роботі виступає тлумачення права, а суб'єктом - особи, які це тлумачення здійснюють.

Мета роботи полягає в тому, щоб дослідити суть тлумачення, його роль, що воно собою являє та чи потрібне воно сьогодні. Дослідити його поділ на офіційне і неофіційне, в чому полягає відмінність між ними, яке з них важливіше в сучасному законодавстві.

Завдання роботи:

- з'ясувати, що собою являє тлумачення правових норм;

- дізнатися про поняття офіційного тлумачення та його підвиди;

- дослідити загальну характеристику неофіційного тлумачення правових норм;

Складається робота з вступу, трьох розділів та висновку. В першому розділі розповідається про поняття тлумачення, в чому воно полягає. В другому розділі розповідається про офіційне тлумачення, а саме: його поняття та поділ на підвиди. В третьому розділі розповідається про суть неофіційного тлумачення та розглядається його поділ на менші підвиди.

1. Поняття тлумачення права

Процес регулювання суспільних відносин завершується реалізацією права. Застосовувати норми права на конкретну життєву ситуацію не можливо без точного з'ясування, розуміння норм права, а це означає, що осмислення норм права є необхідними при реалізації правових норм органами суду, прокуратури, господарськими судами, іншими державними органами, при укладенні угод і договорів господарськими структурами , в діяльності партій, громадських об'єднань тощо.

Процес тлумачення права розпочинається із з'ясування змісту норм права, її основної мети, соціальної спрямованості, можливих наслідків неправильного тлумачення правового акта, досліджується історія прийняття того чи іншого акта, умови, в яких відбувається тлумачення. Для встановлення точного змісту волі, яка виражені в нормативно-правовому акті, потрібно перш за все проаналізувати зміст нормативного акта, преамбулу, офіційне і не офіційне його роз'яснення.

"Тлумачення має особливе значення для працівників правоохоронних органів, оскільки застосування права для них є одним із основних обов'язків, тією формою, у якій втілюється їх діяльності."

Проте тлумачення є необхідним і для простого населення, адже в сучасному світі відомо, що незнання закону не звільняє від відповідальності. Тому основна мета тлумачення - це вірне і точне розуміння закону, яке в подальшому призведе до належної реалізації права.

Термін "тлумачення" (інтерпретація) багатозначний. Поняття "інтерпретації" (від лат. іnterpretation - роз'яснення) розкривається через аналіз сутності відповідного явища і застосовується неоднозначно. В гуманітарних науках тлумачення розуміється як спосіб пізнання різких об'єктів людської культури або розуміння письмових джерел. Саме в останньому аспекті застосовується цей термін, коли йдеться про тлумачення права.

Тлумачення норм права (інакше: інтерпретація норм права) -- це розумова інтелектуальна діяльність суб'єкта, пов'язана зі встановленням їх точного значення (змісту).

Альтернативні дефініції.

· Лучін В. визначає тлумачення як "вид правової діяльності Конституційного Суду, здійснюваний в особливій процедурі, спрямований на реалізацію норм Конституції, підвищення її авторитету, охорону її норм, запобігання конституційних правопорушень (деліктів)

· Під тлумаченням норм права слід розуміти діяльність органів держави, посадових осіб, громадських організацій, окремих громадян, спрямовану на встановлення змісту норми права, на розкриття вираженої у них волі соціальних сил, що знаходяться при владі.

· В. Тихий розглядає тлумачення ще ширше - у двох наступних аспектах: як мету та результат самостійної діяльності з інтерпретації Конституції і законів України у випадках спеціального звернення певних осіб та як засіб обґрунтування, аргументацій рішень та висновків при розгляді справ.

Об'єктами тлумачення виступають юридичні нормативні акти як письмові акти-документи, що містять норму права.

Процес тлумачення правових норм складається з двох частин (елементів):

1) з'ясування змісту правових норм;

2) роз'яснення змісту правових норм;

Спочатку "інтерпретатор" з'ясовує зміст правової норми для себе, після чого роз'яснює зміст правового припису всім зацікавленим особам, з метою донесення змісту правових норм. Як зауважила Крестовська Н. М. з'ясування є розкриттям змісту юридичних норм "для себе". Роз'яснення є розкриттям змісту юридичних норм "для інших".

Перший елемент тлумачення -- з'ясування, яке спрямоване на пізнання та пояснення змісту права. З погляду Кельмана М. С. тлумачення-з'ясування виступає як внутрішній процес мислення, що не виходить за межі свідомості самого інтерпретатора. Під час з'ясування інтерпретатор використовує різні способи і прийоми тлумачення, що забезпечують процес пізнання. З'ясування є необхідною умовою реалізації права у всіх формах: при дотриманні, виконанні, використанні та застосуванні.

Другою складовою є роз'яснення. Роз'яснення не завжди є продовженням тлумачення права, хоча є продовженням розумової діяльності "інтерпретатора". Ця сторона щодо тлумачення, спрямована іншим учасникам відносин. "Тлумачення-роз'яснення обов'язково повинно бути зафіксованим або у формі офіційного акта державного органу, або іншого органу, наділеного владними повноваженнями, або у формі рекомендацій, що дають громадські організації чи окремі громадяни, і не мають формально юридичного обов'язкового характеру." Як ми бачимо "тлумачення" охоплює лише інтелектуальну діяльність людини, спрямовану на пізнання змісту норм права.

Як зазначив Ткаченко В. Д. необхідність самого тлумачення обумовлена низкою особливостей предмета пізнання, тобто нормативних правових приписів, логічним, матеріальним і вольовим змістом правових норм, а саме:

1) нормативністю права (норми права поєднують абстрактне і конкретне, є результатом абстрагування і водночас мають конкретний зміст, модель поведінки; шлях від абстрактної норми до конкретної ситуації здійснюється завдяки тлумаченню і без інтелектуальної операції, осмислення змісту норми є неможливим);

2) формальною визначеністю права в певному тексті. Єдність тексту статті і змісту норми права не означає їх тотожності, бо термін нерідко буває більш вузьким і більш широким, ніж правове поняття, або поняття виражається різними словами-синонімами (наприклад, у тексті використані слова: "повинен", "зобов'язаний", "слід", "належить" і т. ін.); або текст статті містить певні словосполучення, які змінюють обсяг норми (наприклад, "як правило", "і в інших випадках", "крім випадків", "за винятком", "як мінімум", "незалежно від"); або в тексті застосовується терміни, які містять оцінювальні поняття (наприклад, "тяжкі наслідки", "моральна шкода" та ін.);

3) системністю правових норм, що зобов'язує суб'єкта застосування права урахувати зв'язок і взаємообумовленість норм права (наприклад, зв'язок між загальними і доповнюючими, конкретизуючими, спеціалізованими нормами);

4) необхідністю забезпечення органічної єдності духу і букви закону задля потреб підвищення ефективності юридичної практики нормотворчості, правозастосування та інших видів юридичної діяльності різних суб'єктів права.

Вище зазначенні особливості потребують від інтерпретатора високого рівня освіченості, досконалого знання державної мови, здатності орієнтуватися в правовій системі, знання повного обсягу засобів та прийомів законодавчої техніки, які були використані під час розробки тексту нормативно-правового акта. При цьому виникає необхідність знання способів тлумачення правових норм. Під способами тлумачення права розуміють сукупність однорідних правил тлумачення, певних засобів, що базуються на єдності, і аргументів. Найпоширенішими способами тлумачення визнають:

· Філологічне (мовне) тлумачення полягає в тому, щоб з'ясувати зміст закону на основі аналізу тексту із застосування правил граматики, орфографії, синтаксису і пунктуації. Прикладам такого тлумачення може слугувати відомий вираз "Стратити неможна помилувати" - від того, де саме буде стояти кома залежить життя людини.

· Історико-політичний (іноді його називають історичним) спосіб в теорії права покликаний виявляти конкретно-історичні умови прийняття нормативно-правового акта або умови його застосування.

· Систематичний спосіб тлумачення полягає у з'ясуванні тексту конкретної норми права шляхом дослідження зв'язків з іншими правовими нормами та правовими інститутами. Виявлення такого зв'язку шляхом співставлення норм та винайдення системо утворюючих чинників - основна мета систематичного тлумачення.