З метою пошуку слідів, перш за все, повинні бути ретельно оглянуті предмети, які зазнали дії злочинця, і ділянки місцевості, де він знаходився. Для визначення кола таких об'єктів використовуються, показання свідків, а також вивчення місця події та уявного моделювання (реконструкції) дій злочинця.

Мають бути ретельно оглянуті предмети, попереднє місце знаходження яких змінене, або які могли бути об'ектами злочинного посягання і тому можуть нести на собі сліди злочину.

Окремі сліди можуть бути не міцними. Тому, оглядаючи предмети, треба бути обережним, щоб не пошкодити або не знищити можливі сліди на них. В процесі огляду не можна проводити будь-які експерименти з предметами огляду, бо вони можуть викликати зміни їх властивостей або стану. Неприпустимо, наприклад, опробування ключем замка, відімкненого або зламаного злочинцем, бо це приведе до зміни положення деталей його механізму або до виникнення додаткових слідів на них.

Прийоми і засоби, які застосовуються для виявлення слідів, залежать від характеру слідів і особливостей слідосприймаючих об'єктів. В одних випадках достатньо звичайного огляду, в інших - необхідне застосування оптичних та інших технічних засобів.

Спочатку застосовують прийоми і засоби, які не змінюють предмети та сліди, що можуть знаходитися на них (неруйнуючі методи дослідження), тобто ретельний огляд, спеціальні умови освітлення /косопадаюче чи ковзаюче світло/. Якщо вони не дали позитивних результатів, застосовують засоби, які змінюють слідоносій та слід /наприклад, хімічні та інші технічні засоби, для виявлення невидимих слідів рук/.

Якщо засобів для виявлення однотипних слідів декілька, вони застосовуються в такій послідовності, щоб попередній засіб не шкодив результативності наступного.

Усі виявлені сліди до їх вилучення ретельно оглядаються і описуються у протоколі огляду місця події.

Мета огляду:

1. 3 числа виявлених слідів треба відібрати ті, які мають відношення до розслідуваної події. Вирішується ця задача на основі данних огляду, опиту свідків чи потерпілих та вивчення самих слідів. При цьому враховується розміщення слідів, їх зв'язок а подією, механізм утворення, давність виникнення. З тою ж метою проводиться відсів слідів, що утворилися не у зв'язку зі злочином, або залишені особами, непричетними до злочину /потерпілими або під час ремонту чи вимушеного зламу замка у зв'язку з втратою ключа/.

2. 3'ясувати умови утворення слідів і, тим самим, встановити обставини, що мають значення для розсдівування.

Скажімо, стосовно слідів пальців на склі важливо чи вони залишені під час торкання з одного боку, чи захвату частини розбитої шибки вікна. В першому разі вони можуть бути випадковими, у другому - залишені злочинцем під час видалення уламків з рами для проникнення.

Суттєво: знаходяться сліди знарядь зламу з середини сховища чи назовні. Очевидно, що в другому випадку може йти мова про імітацію крадіжки.

З. Виявити в слідах ознаки, які характеризують слідоутворюючий об'єкт.

Так, по слідам ніг інколи, можна визначити ознаки людини - зріст, вид, навіть фасон взуття, особливості ходи чи наявність дефектів або каліцтва.

По слідам шин - їх тип, модель та вид транспортного засобу.

По слідам знарядь зламу або інструментів - їх вид, особливості та професійні навики злочинця.

При огляді слідів необхідно також виясняти:

І. Чи нема в слідах речовин, занесених злочинцем. Частіше це стосується слідів взуття, в яких можуть бути виявлені, скажімо, частки вугілля, золи, металеві ощурки, нехарактерний для даної місцевості грунт. Це може навести на попереднє місце знаходження злочинця, його фах або напрямок руху до місця злочину. Подібні речовини можна знайти в слідах знарядь зламу чи інструментів /частки фарби, мастила/.

2. Які сліди /в широкому розумінні/, пов'язані зі злочином, можливо знайти на злочинцеві.

Так, наявність на розбитому злочинцем склі кров'яних слідів пальців свідчить про можливий поріз руки. Слід взуття на сипучому грунті чи фарбуючій речовині орієнтує на пошук таких об'єктів на взутті злочинця. По характеру зламу /пролом стелі, перепилювання ґратів/ можливо припускати знаходження часток цих препон на одежі або тілі злочинця.

Важливою стадією роботи зі слідами є їх фіксація та вилучення. Розрізняють два основних способа фіксації слідів; опис в протоколі і фіксація засобами криміналістичної техніки.

Всі сліди, виявлені в процесі огляду і визначені такими, що стосуються злочину, підлягають ретельному опису в протоколі огляду місця події чи іншої слідчої дії, у зв'язку а якою вони виявлені і оглянуті.

У протоколі огляду повинні бути відображені такі відомості:

* назви предмета /ділянки приміщення, місцевості/, де знайдені сліди, його стан, особливо такі якості, що могли вплинути на якість відображення об'єкта в слідах, і стан самих слідів;

* в якому місці предмета /ділянки приміщення, місцевості/, яким способом, з застосуванням яких засобів виявлені сліди. Чим вони утворені, якщо це можна встановити при огляді /наприклад, сліди підошви взуття, шини автотранспорту, сокирою і т.п./;

* вид слідів /відповідно прийнятій класифікації/, їх кількість, взаємне розміщення та відносно означених орієнтирів;

* конфігурація і розміри слідів, наявність і розміщення чітко виражених особливостей;

* в який спосіб зафіксовані і вилучені слідн;

* що додається до протоколу огляду,

Цей перелік є приблизним. Зміст протоколу у кожному конкретному випадку залежить від специфіки слідів, місця їх виявлення тощо.

До протоколу можуть додаватися замальовки слідів та схеми їх розміщення. Це полегшує опис слідів і робить наглядним розміщення їх на предметі /ділянці приміщення, місцевості/.

До технічних способів фіксації слідів відносяться фотографування, виготовлення зліпків /відливок/ з об'ємних та відбитків з поверхневих слідів.

Одержання фотознімків проводиться за правилами масштабної чи вимірювальної фотозйомки.

Фотографування як найбільш наглядний і до того ж досить простий спосіб фіксації загального виду, окремих участків і предметів на місці події повинно широко використовуватись при огляді.

Фотографування не призводить до будь-якої зміни слідів чи обстановки місця події і тому передує іншим способам фіксації.

Зліпок з об'ємного сліду є його просторовою моделлю, виконаний з якого-небудь відповідного матеріалу в контррельєфі. Для цього використовуються гіпс, пластилін та різні зліпочні маси.

Відбитки з поверхневих слідів робляться на спеціальному слідокопіювальному матеріалі.

До виготовлення зліпків та відбитків слід вдаватися тільки тоді, коли неможливо вилучити слід разом з предметом чи його частиною, де вони утворені.

Якщо слід вилучається з частиною предмета, на якій він розміщений, необхідно на цій частині зробити орієнтуючі позначки чи написи /верх, низ, зовнішній, внутрішній бік і т.ін./.

Вилучені сліди та предмети необхідно відповідно упакувати, аби забезпечити їх збереженість під час транспортування та зберігання.

Особливі засоби передостореги мають бути застосовані щодо слідів на предметах, які легко піддаються змінам, здатним зіпсувати слід /наприклад, масло, фрукти, сир зі слідами зубів/.

Упаковка, яка містить предмети зі слідами, зліпками чи відбитками, повинна мати запобіжну обв'язку, чи обклейку з відбитками печаток та відповідні написи про її вміст.

5 Основи трасологічної ідентифікації

Трасологічна ідентифікація є різновидом криміналістичної ідентифікації і тому повністю ґрунтується на її положеннях.

Ідентифікація в трасології виходить з положення, що кожний матеріальний предмет, людина, тварина мають такі ознаки зовнішньої будови, завдякі яким вони стають індивідуальними, неповторними і відрізняються від всіх інших предметів чи істот. Відображення ознак у слідах - можливість ідентифікувати об'єкт по таким слідам.

Під загальною будовою будь-якого об'єкта в трасології розуміється його форма розміри і характер рельєфу поверхні. Цими ознаками характеризується зовнішня будова як всього об'єкту, так і кожної її частини.

В трасології існує поняття загальних та особливих ознак. Форма, розміри, характер рельєфу об'єкту в цілому і є його загальними ознаками, а форма, розміри і рельєф окремих його частин - особливими ознаками. Всі ці ознаки в сукупності становлять так званий індивідуальний комплекс, притаманний тільки одному конкретному об'єкту, і дозволяють виділити його з усіх інших навіть дуже схожих об'єктів, тобто індивідуалізувати його.

Цей комплекс можна виділити не тільки в усьому об'єкті, а і в окремих його частинах /фрагментах, деталях і т.п./. Тобто можна ототожнити об'єкт не тільки за його загальним індивідуальним комплексом, а і по індивідуальному комплексу його окремих частин.

Нажаль в розпорядженні експерта практично ніколи не буває слідів всього ототожнюваного об'екту, так би мовити, з усіх його боків. Тому ідентифікаційні питання приходиться вирішувати по слідам саме окремих частин об'єкту.

Межа можливостей знайдення індивідуального комплексу мінімальних за розміром загальних та особливих ознак залежить від якості сліду, від здатності слідосприймаючого об'єкту сприйняти і зберегти незначні за розміром деталі слідоутворюючого об'єкту та технічних засобів - збільшувальних і вимірювальних приладів, які є у нас на озброєнні. Отже критерій поділу ознак на загальні і особливі залежить від ступеню деталізації об'єкту.

Для індивідуалізації об'єкту його загальні і особливі ознаки можуть мати різне значення. Одні з них, в силу свого походження, або за іншими причинами, властиві і не одному, а декільком і навіть багатьом такого роду об'єктам. Так, одну і ту ж конфігурацію і розмір підошви можна зустріти на багатьох екземплярах взуття однієї моделі, тим більше ступінь точності, вимірів, яку ми використовуємо відносно невисока. Такі загальні ознаки, притаманні цілій групі однотипних об'ектів, називають груповими. Інші ознаки зовнішньої будови, внаслідок випадкових причин свого виникнення, властиві тільки одному об'єкту і тому є одиничними, особливими ознаками. Стосовно взуття ними можуть бути, наприклад,форма і розмір грубо виготовленої набойки на каблуці чи пошкодження рельєфного малюнку на підошві.

Таким чином, зовнішня будова кожного матеріального об'єкта характеризується як ознаками, що мають загальне, групове значення, так і одиничними, належними тільки одному цьому об'єкту, неповторними в інших аналогічних, схожих на нього об'єктах.

Однак по такій одиничній особливій ознаці ми не можемо ототожнювати об'єкт. Тому що в слідах як поверхневих, так навіть і в об'ємних одна і та сама деталь, ознака відображується неадекватно, а з тією чи іншою ступінню викривлення. Це обумовлено як особливостями слідоутворення, так і особливостями слідоспряймаючого об'єкта. Абсолютно точне відображення, на жаль, неможливе.

Саме тому ідентифікація здійснюється не по одній чи кільком ознакам, навіть характерним, відображеним в сліді, а по комплексу ознак загальних та особливих.

Велике значення для ототожнення трасологічних об'єктів мають такі Їх характеристики, як своєрідність, інакше кажучи, виразність зовнішньої будови та сталість ознак цієї будови.

Хоча кожен матеріальний об'єкт, так би мовити, унікальний і існує тільки в одному екземплярі, проте виділити його серед інших, індивідуалізувати неможливо, якщо він не має добре виражених зовнішніх характерних ознак.