У вводній частині наводяться данні про експерта, підстави для проведення експертизи, перелік об'єктів, які надійшли на дослідження, короткі обставини події, а також питання, що поставлені на вирішення експерта. Якщо питання сформульовані невірно, або неграмотно, експерт має право відреагувати їх не змінюючи суті питань.

Якщо експертиза повторна, вказуються висновки попередньої експертизи.

В дослідницькій частині викладаються результати попереднього дослідження об'єктів, їх детального роздільного вивчення і порівняння з наведенням способів порівняльного дослідження, а також його результатів у вигляді докладного переліку як ознак, що збігаються, так і ознак, що відрізняються. Якщо проводилися експерименти, вказується їх мета, умови проведення, способи і результати використання експериментальних слідів.

Дослідницька частина закінчується оцінкою виявлених збігів і різниць ідентифікаційних ознак у їх сукупності.

Коли експерт, проводячи повторну експертизу, приходить до інших висновків, він повинен в кінці дослідницької частини вказати, які, на його думку, об'єктивні причини привели до первинних висновків /неправильна оцінка ознак, встановлення нових ознак, які пройшли поза увагою попереднього експерта, або той не мав данних чі про зміну ознак об'єкта дослідження і т.ін/.

Висновок експерта - це підсумок його дослідницької роботи, у ньому він повинен коротко, вже конкретно і чітко відповісти на кожне з поставлених питань, обов'язково в тій послідовності, як вони наведені у вводній частині.

Текст експертизи, як правило, супроводжуеться фотоілюстраціями на фототаблицях. Фототаблиця особливо необхідна для обгрунтування тотожності. В цьому випадку фототаблиця є не тільки іллюстрацією, а і засобом доведення висновку.

Фототаблиця містить фотознімки:

1. Об'єктів експертизи (т.з. загальний вигляд);

2. Сліду і відповідного йому порівняльного матеріалу в одному масштабі і в однакових умовах фотозйомки. На цих знімках демонструються результати порівняння ознак. Способи демострації можуть бути різні - співставлення, суміщення, накладення. Коли робляться розмітки, обов'язково додаються контрольні знімки без розміток. Всі фотоіллюстрації виконуються за правилами масштабної зйомки і супроводжуються пояснювальними написами.

Графіки і профілограми також додаються на окремих таблицях.

Текст експертизи і фототаблиця - взаємопов'язані. В тексті експертизи робляться посилання на фототаблицю, а пояснювальний текст під фотознімками повністю узгоджується зі змістом експертизи.

7 Висновки

Розглянуті такі основні визначення: поняття, предмет система і завдання трасології; криміналістичне вчення про сліди; основні правила виявлення, фіксації та вилучення слідів-відображень; основи трасологічної ідентифікації; загальна методика трасологічної експертизи. Розглянуте таке важливе питання, як попереднє дослідження слідів на місті події. На протязі вивчення спецкурсу будуть виконуватись сім експертиз. Трасологія або слідознавство, як галузь криміналістичної техніки, складає дуже значний об'єм роботи експерта-криміналіста. Тільки експертизи складають близько 55% від загальної кількості. Усі означені факти свідчать про те, що означений спецкурс важливий хоч і складний і його вивчення необхідне для майбутнього експерта-криміналіста.

Список використаних джерел

1. Шевченко Б.І. Наукові основи сучасної трасології - М.,1947.

2. Шевченко Б.І. Теоретичні основи трасологічної ідентифікації в криміналістиці.- М.,1975.

3. Криміналістична експертиза. Вып.4. - М.,1968,

4. Грановській Г.Л. Основи трасології/Общая часть/.- М.,1965.

5. Грановський Г.Л. /Особлива частина/.- М.,1977.

6. Теоретичні основи вчення про сліди в криміналістиці.- М.,1983.

7. Експертна техніка. Вип. 4. Методи, використовувані в трасологической| експертизе.- М.,1990,

8. Експертна техніка. Вип. 80. Неідентифікаційні дослідження в судово-трасологічній експертизі.- М.,1983.

9. Майліс Н.П. Судова трасологія.- М., 2003.

10. Нестеров Н.І. Встановлення групової приналежності трасологічних об'ектів: Навчальний посібник.- М.,1988.

11. Оглядова інформація. Вип. 5. Огляд зарубіжної літератури по судовій трасологічній експертизі.- М.І982.

12. Моделювання при проведенні трасологічних експертиз: Збірка научннх праць. Вып.40.- М.,1981.

13. Разумов Э.А. Молибога Н.П. Огляд місця проишествия|.- Киев»І994, Крилов І.Ф. Криміналістичні вчення про сліди.- Л-нд.» 1976.

14. Турчин Д.А. Теоретичні основи учення про сліди в криміналістиці.- Владивосток, 1963.

15. Фіксація результатів огляду місця події|.- Київ.І982.

16. Словник основних термінів трасологічних експертиз.- М.,1987.