Скажімо, по навіть якісним відбиткам бокової поверхні двох відрізків полірованих труб одного діаметру навряд чи вдасться їх індивідуалізувати.

Другою суттєвою характеристикою кожного предмета є сталість його ознак, тобто здатність оберігати на протязі того чи іншого часу зовнішню будову /як загальну, так і окремих частин/.

Сталість залежить від матеріалу самого предмета та зовнішніх умов, в яких знаходиться та використовується цей предмет.

Так, неможливим стане ідентифікація сокири по розрубу, якщо перед дослідженням сокиру наточити.

6 Загальна методика трасологічної експертизи

Трасологічна експертиза - це дослідження слідів, слідоутворюючих, слідосприймаючих об'ектів і інших матеріалів справи, які проводяться особами, які мають спеціальні знання у галузі трасології, у визначеному законом порядку для встановяення фактичних данних, які використовуються у якості судових доказів.

Завдання, що вирішуються трасологічними експертизами це ототожнення певних об'ектів /людини, тварини, предметів неживої природи/, в тому числі встановяення групової належності об'ектів, а також вирішення діагностичних і ситуаційних питань.

Трасологічне ототожнення - це встановяення конкретного об'єкту по слідам - відображенням.

Встановяення групової належності - це встановлення належності об'єкта, який залишив слід, до того ж роду або виду, що і об'єкт, котрий перевіряв експерт.

Діагностична трасологічна експертиза - це процес дослідження з метою встановлення якісних характеристик і особливостей об'єкта за його ознаками, що відобразилися в слідах, механізму дій об'єктів, властивостей самих об'єктів.

Прикладом діагностичної експертизи може бути вирішення такого питання:

чи знімалася пломба після первинного навішувания і чи навішувалася вона повторно, або чи справний конкретний замок.

Ситуаційні трасологічні дослідження - це процес дослідження /здебільшого комплексний/ з метою встановлення механізму події на основі аналізу матеріальної обстановки місця події, слідів-відображень, а також обставин цієї події.

У ході ситуаційних досліджень, наприклад, вирішується місце знаходження і взаємне положення автомобілів в момент зіткнення, або місце знаходження потерпілого в салоні автомобіля в момент зіткнення.

Трасологічним дослідженням встановлюється належність різних об'єктів до єдиного цілого.

Встановлення цілого по частинам - це різновид трасологічного ототожнення об'єкта, що проводиться на основі дослідження ознак рельєфу поверхонь розділення або рельєф інших поверхонь, що утворювали до розділення єдине ціле.

Проте основний зміст трасологічної експертизи складає ідентифікація об'єктів по їх слідам - відображенням. Стосовно до неї і будуть розглянуті загальні положення методики дослідження.

Трасологічна експертиза при вирішенні тотожності об'єкта, який утворив слід, ґрунтується на порівняльному дослідженні. В залежності від того, які об'єкти порівнюються, можливі три випадки:

1. Найчастіше досліджується слід або декілька слідів і об'єкт, відносно якого треба вирішити,чи він залишив ці сліди. Це найбільш типовий і сприятливий випадок. Експерт має можливість безпосередньо вивчити об'ект й порівняти його з слідами-відображеннями. Може експериментально перевірити відображення ознак в рівних умовах слідоутворення, а, головне, найбільш правильно оцінити ідентифікаційне значення цих ознак /ступінь і стабільність відображення в слідах/.

2. Інколи експерт має справу не з самим об'єктом, який треба ідентифікувати, а з його експериментальними відображеннями, зразками, Так, зокрема,буває при дослідженні слідів людини /доріжка слідів, відбитки босої ноги, тварини, нерухомих чи громіздких предметів/

3. Нерідко виникає необхідність проводити порівняльне дослідження самих слідів, так би мовити, невідомого походження між собою без наявності об'єкта, яким вони могли бути залишені. Наприклад, при роботі зі слідотеками знарядь зламу чи взуття.

Експертне трасологічне дослідження являє собою єдиний складний процес. Лише з методологічної точки зору його можно поділити на окремі елементи чи стадії.

Ідентифікаційну трасологічну експертизу прийнято поділяти на такі стадії: попереднього(детального), роздільного, порівняльного дослідження і оцінки результатів дослідження. Однак таке ділення є умовним, бо в більшості ідентифікаційних експертиз роздільне і порівняльне дослідження тісно переплітаються і, чергуючись, становлять одну неперервну стадію, прийняту називати детальним дослідженням.

Більш-менш конкретно можно відзначити стадію лише попереднього дослідження, як дійсно окрему стадію.

Попереднє дослідження включає в себе ознайомлення експерта з усіма матеріалами, що надійшли для проведення експертизи, уяснення задачі дослідження і попередній огляд об'єктів дослідження.

У ході попереднього дослідження експерт проводить такі заходи:

- знайомиться з письмовими матеріалами, обставинами розслідуваної події і змістом поставлених перед ним питань;

- перевіряє стан упаковки об'ектів дослідження, їх відповідність переліку в постанові про призначення експертизи, чи не пошкоджені вони при транспортуванні;

- вирішує питання про необхідність запиту додаткових даних чи матеріалів.

Детальне дослідження полягає у більш ретельному роздільному і порівняльному дослідженні об'ектів експертизи.

Не порушуючи загальної вимоги про те, що порівнянню об'ектів повинно передувати їх детальне вивчення, в більшості трасологічних ідентифікаційних експертиз детальне дослідження можна розглядати як таке, що складається з двох етапів.

На першому етапі об'єкти роздільно вивчаються, а потім порівнюються їх загальні ознаки. Якщо загальні ознаки відрізняються, дослідження можна закінчувати і формувати негативний висновок, незалежно від того, є ці загальні ознаки груповими чи одиничними.

При співпаданні загальних ознак, або такій їх різниці, що може бути пояснена умовами слідоутвореиня, деякою зміною зовнівності об'єкта, чи іншими причинами - порівняльне дослідження продовжуєаться.

Другий етап полягає в порівнянні об'єктів по особливим ознакам /деталям/. При порівнянні деталей їх співставляють:

* по наявності в сліді та на об'єкті-носії;

* по їх взаємному розміщенню, бо спіпадаючими вважається лише ті особливості, якісні тільки в обох порівнювних об'єктах, але і розміщені однаково відносно інших деталей, чи одна одної;

* по особливостям зовнішньої будови деталей. Кожна деталь зовнішньої будови об'єкта, якою б малою вона не була, теж може розглядатися, як самостійний об'єкт, що має свої ознаки зовнівньої будови, по яким і проводиться співставлення на другому етапі порівняльного дослідження.

В трасологічних дослідженнях можуть використовуватися ті самі способи порівняльного дослідження, що і в інших видах криміналістичних експертиз, а саме:

І. Візуальне співставлення об'єктів, які порівнюються, (сліда з підошвою взуття, або частиною знаряддя зламу і т.п.).

2. Вимірювання і співставлення розмірних характеристик /лінійних і кутових/. В тих же цілях, а також для порівняння взаємного розміщення незначнних за розміром деталей в більшості трасологічних експертиз можуть використовуватися координатні сітки на прозорому матеріалі.

3. Порівняння або суміщення об'єктів із використанням оптичних приладів /МБС, МИС/.

4. Візуальне суміщення або накладення одномасштабних фотографічних зображень /двох фотографій чи фотографії і позитиву на прозорому матеріалі/.

5. Інші способи порівняння, наприклад, виготовлення і співставлення графічних зображень, профілограм тобто кривих, що характеризують об'ємні зображення об'ємних слідів.

Вибір того чи іншого способу порівняння залежить від умов кожного дослідження. Проте загальне правило полягає в тому, що результати візуального порівняння, якими вони не були переконливими, необхідно перевіряти іншими способами.

У процесі порівняльного дослідження часто виникає потреба в утворенні експериментальних слідів об'єктом-носієм. Проведення експерименту в ідентифікаційних трасологічних експертизах дозволяє перевірити, як відображаються ознаки зовнішньої будови в умовах слідоутворення. Експериментальні сліди можуть використовуватися для порівняння. Порівняння досліджуємих слідів є експериментальними дозволяє уникнути конформності та дзеркальності, що має місце при порівнянні об'екту зі слідом.

При досліджених динамічних слідів /ковзання, розрізу/, зважаючи на їх специфіку, як правило, робляться експериментальні сліди, які порівнюються з досліджуваними.

Основні вимоги, яких необхідно дотримуватися при постановці експертного експерименту, такі: умови його проведення повинні бути максимально наближені до умов утворення досліджуваного сліду в тій частині, від якої суттєво залежить відображенність перевіряємого об'єкту в сліді. Насамперед: ідентичне (або, принаймні, наближене до реального) взаємне положення слідоутворюючого та слідосприймаючого об'єктів, а також аналогічність матеріалу слідоносія. Проте матеріал слідоносія повинен бути таким, що не призведе до суттєвих змін рельєфу слідоутворюючого предмету. Якщо є такі побоювання, то матеріал для утворення експериментальних слідів бажано взяти більш м'який /свинець, воскову масу, пластилін і т.п./

Оскільки навіть при дотриманні однакових умов експерименту завжди будуть деякі відмінності у відображенні ознак у результаті випадкових факторів, необхідно дотримуватись таких вимог :

по-перше, в однакових умовах одержати декілька експериментальних слідів;

по-друге, порівняти ці сліди між собою для виявлення сталих ознак, сукупність яких і використовувати при подальшому порівняльному дослідженні.

Оцінка результатів дослідження проводиться як у процесі всього дослідження, так і в кінці його (окрема стадія дослідження).

Оцінити результати дослідження - це значить правильно визначити якісну сторону, ідентифікаційну значимість кожної з співпадаючих ознак чи таких, що відрізняються , а також усієї їх сукупності /комплексу/.

При оцінці сукупності /комплексу/ ознак загальні вихідні положення такі:

1. Збіг тільки групових ознак, типових для ряду аналогічних об'єктів, при відсутності різниці здебільшого є підставою для висновку про групову /видову/ належність ототожнюваного об'єкта;

2. Для висновку про тотожність необхідні :

* відсутність різниць які неможливо пояснити;

* наявність такого збігу групових /загальних/ і одиночних /особливих/ ознак /або тільки останніх/, який для данного об'єкту є індивідуальним. Встановлення тотожності можливе і при окремих розбіжностях, але таких, які пояснюються умовами слідоутворення, частковими змінами об'єкта слідоутворення, або іншими причинами.

3. Висновок про відсутність тотожності складається якщо:

* чітко виражена різниця в групових і одиночних ознаках;

* є чітка різниця в групових ознаках і відсутні одиничні ознаки;

* є збіг групових ознак, але відрізняються одиничні ознаки.

При обгрунтуванні висновку про відсутність тотожності слід враховувати умови, які могли вплинути на зміну ототожнюваного об'єкта в період між утворенням сліду та дослідженням (наприклад, зношуваність, спрацювання, ремонт, навмисні зміни). Інколи з урахуванням таких обставин навіть при встановленні явних розбіжностей неможливо дати категоричний негативний висновок, бо слід раніше міг бути утворений наданим об'єктом, але на момент слідоутворення він мав іншу слідоутворюючу поверхню.

Оформлення матеріалів експертизи. Після проведення необхідних трасологічних досліджень експерт складає текст експертизи і до нього, як правило, додає фотографічну таблицю /або декілька таблиць/.

Текст експертизи складається в трьох частин: вводної, дослідницької і висновків.