Висновки експерта повинні містити відомості про ті чи інші факти об'єктивної реальності, які він установив у процесі свого дослідження, наприклад, констатація наявності слідів на предметі та їх ідентифікація. Повідомивши про отримані результати дослідження, експерт дає їм свою професійну оцінку, тобто повідомляє не лише відомості про безпосередньо сприйняті ним факти, їх ознаки і властивості, а також надає наукове пояснення властивостям досліджуваного предмета, які він спостерігає, і висловлює своє оцінне судження, висновок, аргументовану оцінку тому, що відбувається.

Експерт проводить дослідження і робить свій особистий висновок за результатами дослідження, а тому висновок може бути лише персональним. За правильність висновку експерт несе особисту відповідальність незважаючи на те, що проведення експертизи покладено на відповідну державну установу.

Висновки експерта мають бути конкретними і категоричними. Імовірнісний висновок експерта не відповідає вимозі допустимості доказів і не придатний для обґрунтування висновків за кримінальним провадженням.

Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Висновок експерта повинен бути наданий у письмовій формі, що випливає з ч. 7 ст. 101 КПК України. Висновок має містити докладний опис усіх проведених досліджень, зроблені висновки за кожним з них та обґрунтовані й повні відповіді на поставлені питання.

Кожна сторона має право звернутися до суду з клопотання про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз'яснення чи доповнення його висновку. Показання експерта не можуть замінити висновок, вони отримуються лише з метою роз'яснення або уточнення даного ним висновку і поза ним самостійного доказового значення не мають.

Якщо для проведення експертизи залучається кілька експертів, вони мають право скласти один загальний висновок або окремі висновки. Кожен з цих висновків долучається до справи. Якщо експерт виконував експертизу у складі комісії експертів, то він може давати показання в межах результатів тих досліджень, які він безпосередньо проводив.

Після закінчення дослідження висновок експерта, об'єкти дослідження та матеріали кримінального провадження надаються стороні, за клопотанням якої здійснювалася експертиза, при цьому забезпечуються умови, необхідні для збереження конфіденційності досліджень та їх результатів.

Висновок експерта не є обов'язковим для органів досудового розслідування, прокурора та суду і вони мають право не погодитися з висновками експерта. Незгода органів досудового розслідування, прокурора або суду з висновком експерта повинна бути вмотивованою у відповідному процесуальному рішенні (постанові, ухвалі, вироку).

Необхідною умовою допустимості висновку експерта є дотримання процесуального порядку призначення й проведення експертизи. Також має бути перевірена компетентність експерта та його заінтересованість у результатах кримінального провадження.

Найбільш складним компонентом оцінки висновку експерта є визначення його достовірності (правильності, обгрунтованості). Така оцінка тягне за собою визначення надійності застосовуваної експертом методики, достатності наданого експерту матеріалу й правильності вихідних даних, повноти проведеного експертом дослідження тощо і саме з цією метою проводиться допит експерта. [16]

2. Спецiалiст, як учасник кримiнального провадження

2.1 Поняття «спецiалiст», його прав та обов'язки

Спецiалiст -- це особа, яка володiє спецiальними знаннями i навиками в галузi науки, технiки, мистецтва, ремесла.

Дослiджуючи питання застосування спецiальних знань в кримiнальному процесi, П. П. Iщенко запропонував пiд такими знаннями, що використовуються в кримiнальному судочинствi, розумiти будь-якi професiйнi знання, котрi можуть сприяти виявленню, закрiпленню та вилученню доказiв, а пiд спецiалiстом -- особу, яка володiє цими знаннями та навиками, котра залучається органом дiзнання, слiдчим, прокурором або судом для сприяння у виявленнi, закрiпленнi та вилученнi доказiв.

Спецiалiсти складають велику групу процесуальних суб'єктiв застосування спецiальних знань. Вони є особами, якi володiють певними спецiальними знаннями, досвiдом та навичками i залучаються слiдчим до процесу розслiдування для надання йому консультативної, технiчної та iншої допомоги пiд час прийняття процесуальних рiшень та проведеннi слiдчих дiй.

Участь спецiалiста при проведеннi слiдчих дiй передбачено ст. 71 КПК України. 

Вiдповiдно до вище наведеної статтi, спецiалiстом у кримiнальному провадженнi є особа, яка володiє спецiальними знаннями та навичками застосування технiчних або iнших засобiв i може надавати консультацiї пiд час досудового розслiдування i судового розгляду з питань, що потребують вiдповiдних спецiальних знань i навичок.

Практично кожен випадок розслiдування кримiнальних правопорушень, не вiдбувається без використання спецiальних знань, тобто залучення спецiалiстiв чи судових експертiв. Це пов'язано перш за все з тим, що розслiдування кримiнальних правопорушень професiйно здiйснюють фахiвцi в галузi юриспруденцiї, кримiналiстики та iнших галузей наукового знання, якого вони набули, навчаючись в юридичних навчальних закладах, пiд час стажування в правоохоронних органах, на курсах перепідготовки, а також у результаті власної практики.

Необхідність у залученні фахівців неюридичного профілю виникає тоді, коли власні можливості та знання, доступні методи й технічні засоби пізнання суб'єкта такої діяльності, навички застосування таких засобів та методів виявляються недостатніми для ефективного збирання, аналізу, оцінки й використання інформації, встановлення конкретних фактів, виявлення прихованих зв'язків, властивостей, ознак досліджуваних об'єктів, виконання інших завдань.

Кримінальний процесуальний закон неоднозначно вирішує питання про можливість використання спеціальних знань при проведенні різних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій. В одних випадках використання таких знань є обов'язковим, в інших носить факультативний характер.

Для участі в процесуальних та непроцесуальних діях залучаються спеціалісти із числа:

- співробітників судово-експертних підрозділів всіх рівнів та різної відомчої приналежності;

- компетентних працівників контролюючих органів;

- представників інших практичних, а також наукових та педагогічних колективів, які володіють глибокими знаннями у своїх галузях діяльності;

- приватних осіб, що не входять до штату яких-небудь офіційних структур.

Такі спеціалісти надають суб'єктам діяльності з розслідування кримінальних правопорушень допомогу у формі консультацій, порад, рекомендацій, передачі довідкової інформації, участі в підготовці та проведенні слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій, шляхом проведення лабораторних досліджень, обстеження підприємств, ділянок території та інших об'єктів, та інших заходів. [17]

За законом спеціаліст зобов'язаний:

1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, суду і мати при собі необхідні технічне обладнання, пристрої та прилади;

2) виконувати вказівки сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду та давати пояснення з поставлених запитань;

3) не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі спеціалісту у зв'язку з виконанням його обов'язків;

4) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених КПК України.

Спеціаліст вправі:

1) ставити запитання учасникам процесуальної дії з дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду;

2) користуватися технічними засобами, приладами та спеціальним обладнанням;

3) звертати увагу сторони кримінального провадження, яка його залучила, або суду на характерні обставини чи особливості речей і документів;

4) знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження;

5) одержувати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов'язаних із його залученням до кримінального провадження;

6) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом.[9]

2.2 Участь спеціаліста у досудовому слідстві

Законодавство передбачає три способи залучення спеціаліста у кримінальному провадженні:

а) довільний;

б) необов'язковий;

в) обов'язковий.

Враховуючи, що у процесі слідства виникає необхідність застосування широкого спектру спеціальних знань, законодавець в основному не обмежує слідчого у виборі спеціалістів та поля їх застосування при проведенні слідчих дій. 

У статті 71 КПК України зазначається, що спеціаліст може бути залучений у необхідних випадках при проведенні слідчої дії. Це означає, що лише сам слідчий визначає таку необхідність. 

У деяких випадках (при огляді, обшуку, виїмці, проведенні відтворення обстановки і обставин події, пред'явленні обвинувачення для впізнання і допиті неповнолітнього, обвинуваченого, а також ревізії) законодавець пропонує в разі необхідності залучати спеціалістів, але це не є обов'язковим для слідчого.

Натомість, існує ряд норм, що регламентують не тільки обов'язкову участь у слідчих діях осіб, які володіють певними спеціальними знаннями, але й спеціалістів певного профілю. Кримінальне процесуальне законодавство України передбачає обов'язкову участь педагога або лікаря при допиті неповнолітнього свідка (ст. 226 КПК), перекладача при пред'явленні обвинувачення глухим, німим, сліпим та їх допиті, а також допиті та інших слідчих діях з особами, які не володіють українською мовою (ст. 29 КПК), лікарів (судово-медичних експертів) при огляді та ексгумації група, проведенні медичного освідування обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого або свідка ( ст. 227, 241, 245 КПК України).

Форма реалізації спеціальних знань спеціалістом залежить, у першу чергу, від суб'єкта, виду діяльності та мети їх застосування.

Згідно з чинним процесуальним законодавством спеціаліст (ст. 71 КПК) не є самостійним суб'єктом. Беручи участь у слідчих діях, які проводить особисто суб'єкт розслідування, він лише сприяє слідчому у виявленні, закріпленні та вилученні доказів; звертає увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням та закріпленням доказів; дає пояснення з приводу спеціальних питань, які виникають при проведенні слідчої дії. Який обсяг роботи при проведенні тієї чи іншої слідчої дії виконує спеціаліст, а який слідчий, вирішує останній суб'єкт. Це право слідчого, і законодавець у цьому слідчого нічим не обмежує.

М.О. Селиванов з цього приводу висловився так: "Компетенція спеціаліста не простягається далі надання допомоги при зборі вже існуючих доказів і підготовки матеріалів для експертизи" [15].

Але це не означає, що спеціаліст є лише виконавець волі слідчого. Він має право на власну ініціативу, про що сказано у ч. 4 ст. 71 КПК України. Наприклад, виявивши на місці події плями застиглої речовини, він звертає увагу слідчого на те, що її необхідно вилучити й дослідити. Ця речовина може бути кров'ю потерпілого. Ініціатива спеціаліста реалізується тільки через слідчого.

Особа, що залучається для проведення слідчих дій як спеціаліст, повинна відповідати трьом критеріям: мати необхідні знання у галузі науки, техніки та ін.; досвід та навички для теоретико-практичної діяльності у справі; спеціаліст також повинен бути особою, яка не зацікавлена у результатах справи, фігурою безсторонньою. В іншому разі такий спеціаліст підлягає відводу відповідно до ст. 79 КПК України. Не менш важливим є його бездоганні морально-психологічні та інші особисті якості як людини.