Вступ

Актуальність теми дослідження. Із здобуттям державної незалежності України постала надзвичайно складна проблема реформування системи публічної влади в нашій країні, вдосконалення форм і методів її здійснення. У цьому сенсі відродження в Україні інституту місцевого самоврядування стало суттєвим кроком як демократизації політичного режиму, так і започаткування нової системи відносин між державою, суспільством та людиною. Адже саме місцеве самоврядування виступає важливою складовою механізму демократії, однією з дієвих форм реалізації прав і свобод людини та громадянина на місцевому рівні.

Досвід країн з розвинутою локальною демократією свідчить, що участь громадян у місцевому самоврядуванні дає їм змогу вільно розвиватися як особистості, виховувати почуття належності до територіальної громади, займати активну життєву позицію до справ місцевого значення, сприяє інтеграції та консолідації суспільства.

З урахуванням історичних, політичних, соціально-економічних, культурно-духовних, національних та демографічних особливостей розвитку територіальної громади функціонують різноманітні форми участі громадян у місцевому самоврядуванні. Тому особливої актуальності сьогодні набуває дослідження теоретичних і практичних аспектів участі громадян у місцевому самоврядуванні, форм такої участі, адже вона дозволяє населенню активно включитися у сучасні демократичні процеси.

Отже, зазначені вище обставини не тільки спонукали вибір даної теми дослідження, але й свідчать про її актуальність.

Метою даного дослідження є розкрити теоретичні та практичні аспекти форм безпосередньої участі громадян у місцевому самоврядуванні, їх місце і роль у демократичній структурі суспільства та у системі місцевого самоврядування, розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення застосування цих форм.

Для досягнення вказаної мети, поставлено наступні завдання:

- з'ясувати поняття та сутність форм безпосередньої участі громадян у здійсненні місцевого самоврядування в Україні;

- дослідити значення форм безпосередньої участі громадян у здійсненні місцевого самоврядування в Україні;

- дослідити правові засади здійснення таких форм безпосередньої участі громадян у сфері місцевого самоврядування як: місцевий референдум, місцеві вибори, загальні збори громадян, місцеві ініціативи, громадські слухання та інші;

- виокремити перспективи удосконалення застосування форм безпосередньої участі громадян у здійсненні місцевого самоврядування в Україні.

Об'єктом дослідження є виступають суспільні відносини, пов'язані з формами безпосередньої участі громадян України у сфері місцевого самоврядування. Предметом дослідження виступає система безпосередніх форм участі громадян України у місцевому самоврядуванні.

Методологічну основу становлять наукові методи, які базуються на вимогах об'єктивного і всебічного аналізу суспільних явищ конституційно-правового характеру. Серед них порівняльно-правовий, історичний, формально-юридичний, метод функціонального аналізу та ін.

Теоретичною та емпіричною базою курсової роботи є наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, присвячені дослідженню місцевого самоврядування та територіальної громади, довідкова література, дані соціологічних опитувань. Нормативну основу дослідження складають Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правові акти інших країн та міжнародні нормативно-правові акти. Структура курсової роботи: дана робота складається із вступної частини (вступу), основної частини, що поділена на три розділи, висновків та списку використаних джерел.

Розділ І. Конституційно-правовий аналіз поняття, сутності та значення форм безпосередньої участі громадян у здійсненні місцевого самоврядування в Україні

Місцеве самоврядування є формою залучення громадян до участі в управлінні місцевими справами, а тому має розглядатися як здійснення демократії на місцевому рівні.

Європейська хартія місцевого самоврядування в своїй преамбулі передбачає, що право громадян на участь в управлінні державними справами є одним з демократичних принципів, які поділяються всіма державами - членами Ради Європи, і це право найбільш безпосередньо може здійснюватися саме на місцевому рівні. Європейська хартія місцевого самоврядування від 15.10.1985 року// [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_036

Первинним елементом системи місцевого самоврядування визнається територіальна громада, яка здійснює самоврядування в порядку, встановленому законом як безпосередньо, так і через своїх представників, яких вона обирає, та виконавчі органи місцевого самоврядування.

Право територіальної громади на самоврядування забезпечується правом кожного громадянина України брати участь у місцевому самоврядуванні. Основним нормативним актом, що регулює зазначені процеси, є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р.

Стаття 3 Закону встановлює, що громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. При цьому будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняються.

Місцеве самоврядування стає соціальним середовищем, у рамках якого за допомогою цієї ж демократії проходять процеси утворення, формування, інституціалізації певних управлінських структур, а також визначених форм самоорганізації громадян, які проживають на певній території, необхідних для вирішення своїх власних проблем.

В основі здійснення безпосередньої влади територіальної громади лежить безпосередня демократія як спосіб реалізації цієї влади, а місцеве самоврядування є організаційно - правовою формою її реалізації. Адже безпосередня демократія - це природне право народу, вона з'явилася раніше за представницьку. Демократія як форма суспільного буття і політичної організації суспільства створює найсприятливіші умови для життєдіяльності людини та розглядається як цивілізований виклик і основа всесвітнього реформування українського суспільства. Погорілко В.Ф. Актуальні проблеми демократії, управління і бюрократії в Україні // Право України. - 2001. № 9. - С. 125.

Рішення інститутів представницької демократії, як правило, можуть бути скасовані актами безпосередньої демократії, а акти безпосередньої демократії не потребують будь-якого затвердження. Шляхом безпосередньої демократії приймаються насамперед найважливіші нормативно-правові акти: конституції, закони щодо внесення до них змін та інші правові акти, які безпосередньо висловлюють волю народу як акти і норми прямої дії.

За змістом безпосередня демократія відповідно до Конституції України це формування органів державної влади та місцевого самоврядування (ст. 71), прийняття законів та інших рішень загальнонаціонального або місцевого значення (ст. 72,74), гарантування (охорона) конституційного ладу (ст. 5), захист суверенітету та територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки (ст. 17) тощо.

На місцевому рівні громадяни за допомогою безпосередньої демократії можуть вирішувати питання місцевого значення.

Згідно статті 1 Конституції Україна є демократичною державою і, відповідно, володіє такою обов'язковою характеристикою демократичного державного управління, як залучення громадськості до процесу формування та реалізації державної політики. Європейська практика в даному випадку говорить про таку характеристику, як залучення сторін.

До того ж, стаття 38 Конституції проголошує, що громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами.

Отже, стає зрозуміло, що чинне правове поле в Україні утверджує конституційні основи для участі громадськості в управлінні публічними справами. І не лише через чітко прописані в законодавстві вибори представницьких органів та їхніх посадових осіб, референдуми, а й через інші механізми, які можуть застосовуватися як на національному, так і місцевому рівнях.

Участь громадян у місцевому самоврядуванні проявляється у безпосередніх та представницьких формах демократії. Конституція і закони України не встановлюють вичерпного переліку засобів безпосередньої демократії, тому такі на локальному рівні характеризуються різноманітністю форм (референдум, вибори, місцеві ініціативи, самооподаткування тощо). Представницькі форми демократії у системі місцевого самоврядування проявляються у діяльності органів та посадових осіб, а також через систему муніципальної служби.

Тобто, можливість безпосередньої участі громадян у здійсненні місцевого самоврядування передбачена Конституцією України.

Для того, щоб реалізувати цю можливість Конституцією та законодавством України передбачено ряд форм, в рамках яких громадяни реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні.

Для формулювання поняття «форми безпосередньої участі громадян у здійсненні місцевого самоврядування», необхідно зазначити філософське розуміння поняття «форми».

Словник філософських термінів вказує, що «форма» [лат. forma - зовнішній вигляд] - це категорія, яка позначає спосіб зовнішнього прояву змісту, а також спосіб зв'язку елементів змісту. Данильян, О. Г. Основи філософії [Текст] : навч. посіб. / О. Г. Данильян, В. М. Тараненко. - Х. : Право, 2003. - 344 с.

Таким чином, формою безпосередньої участі громадян у здійсненні місцевого самоврядування - це легітимні та імперативні способи і засоби безпосереднього здійснення влади територіальною громадою або її членами, якими забезпечується право громадян здійснювати місцеве самоврядування, тобто безпосередньо вирішувати питання місцевого значення.

Форми безпосередньої демократії класифікуються за:

- результатами діяльності (або способом впливу на суспільні відносини) на імперативні; консультативні; комплексні; правотворчі й ті, що не створюють норм права;

- механізмом діяльності - на прямо пов'язані з представницькою демократією, опосередковано пов'язані і не пов'язані з представницькою демократією (або відносно самостійні);

- правовими «засадами» - на чинні на підставі норм права і чинні на підставі традицій, звичаїв;

- територіальною ознакою - на національні (загальнодержавні) і місцеві;

- суб'єктами - на всенародні та групові, індивідуальні.

Громадяни мають достатньо широкий спектр передбачених законом можливостей впливати на діяльність влади від лобіювання своїх інтересів до страйків, мітингів і пікетів. Місюра В. Місцеве самоврядування як складовий елемент громадянського суспільства. ? Вісник НАДУ. - 2005. - № 2. ? С. 254.

Чинне законодавство визначає ряд форм, які можуть застосовуватися на рівні громад для участі у прийнятті рішень: місцеві ініціативи, органи самоорганізації населення, загальні збори за місцем проживання, консультування з громадськістю тощо.

Відомий конституціоналіст Тодика Ю.М. вважає, що до форм безпосередньої демократії на місцевому рівні необхідно відносити наступні форми:

- місцевий референдум ? форма вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення;

- місцеві вибори ? вибори депутатів відповідної місцевої ради та сільських, селищних, міських голів;

- загальні збори громадян ? збори всіх або частини жителів територіальної громади за місцем проживання для вирішення питань місцевого значення;