Міста Донецьк та Суми ухвалили окремі положення про загальні збори громадян, що суперечить ч. 3 ст. 8 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої порядок проведення зборів може визначатися виключно законом або статутом територіальної громади міста.

Статут територіальної громади міста Тернопіль містить загальні норми у частині проведення загальних зборів громадян, не регламентуючи порядку їх ініціювання, організації та проведення. Місцева рада також не ухвалила окремого положення про загальні збори в місті Тернопіль, яке б визначило відповідні процедури ініціювання. Правове регулювання загальних зборів громадян за місцем проживання. Доповідь Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства при Президентові України. // [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://civil-rada.in.ua/?p=2077

Так, згідно ст. 18 -20 Статуту територіальної громади м. Львова, загальні збори громадян скликаються за місцем проживання по будинках, вулицях, кварталах, житлових масивах, мікрорайонах або інших внутрішньоміських територіальних утвореннях для обговорення питань місцевого значення, обрання органів самоорганізації населення, заслуховування повідомлень та звітів про роботу органів і посадових осіб міського самоврядування та органів самоорганізації населення, прийняття рішення про участь на громадських засадах жителів міста в роботах з благоустрою, охорони громадського порядку, збереження житлового фонду, пам'яток історії та культури, надання допомоги соціально незахищеним членам міської громади.

Загальні збори громадян скликаються органами самоорганізації населення, міським головою, міською радою, а також за пропозицією не менше ніж 10 відсотків жителів внутрішньоміського територіального утворення міста. Статут територіальної громади м. Львова від 28.03.2002 року// [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.lvivrada.gov.ua/files/statut/Uhvala_1649.pdf

Згідно з п. 4 ст. 4.4 Статуту територіальної громади міста Вінниці збори скликаються міським головою за власною ініціативою, за ініціативою (пропозицією) органу самоорганізації населення, що діє на території мікрорайону, вулиці, кварталу, будинку, або за пропозицією ініціативної групи членів територіальної громади за місцем проживання. Статут територіальної громади м. Вінниця від 11.11. 2010 року// [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.vmr.gov.ua/Lists/VinnytsyaCity/ShowContent.aspx?ID=3

Фактично проаналізувавши Статути інших територіальних громад, в Україні, загальні збори громадян за місцем проживання переважно скликають міським головою за власною ініціативою, або за пропозицією членів територіальної громади, органів самоорганізації населення, депутатів місцевих рад тощо. Таким чином члени територіальної громади, які хочуть провести загальні збори громадян за місцем проживання, повинні звернутися до міського голови чи відповідних органів місцевої ради з ініціативою (пропозицією) про скликання зборів.

Ще одним питанням, яке потребує з'ясування є те, що загальні збори громадян за місцем проживання можуть скликатися за місцем проживання громадян (села, селища, мікрорайону, житлового комплексу, вулиці, кварталу, будинку та іншого територіального утворення, що є передбачено практично усіма Статутами територіальних громад).

Коли з селом, будинком чи вулицею все зрозуміло, адже ці об'єкти мають чітко окреслені межі, то що є кварталом чи мікрорайоном? Як правило, у містах ці територіальні утворення існують, але в більшості неформально або ж без чітко визначених меж. Саме для забезпечення легітимності проведення Зборів у статуті громади або відповідному положенні мають бути зазначені усі наявні в місті територіальні утворення з окресленням їхніх меж. Тим більше, що рішення Зборів, як вважає законодавець, враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності.

В більшості випадків до компетенції зборів відносяться:

* розгляд питань, що знаходяться у віданні місцевого самоврядування та внесення пропозицій і зауважень щодо них відповідним органам та організаціям;

* обговорення проектів рішень місцевих рад з важливих питань місцевого життя;

* внесення пропозицій з питань порядку денного сесій відповідної ради;

* заслуховування інформації працівників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ й організацій комунальної власності відповідної територіальної громади;

* інформування населення про прийняті рішення рад та їх виконавчих органів, хід їх виконанні, про Закони України та інші нормативні документи, що безпосередньо торкаються інтересів громадян;

* вибори громадських комітетів та рад самоуправління; затвердження їх статутів, структури, штатів;

* вирішення питань про передачу чи продаж об'єктів комунальної власності, які мають особливо важливе значення для життєдіяльності даної громади; вирішення інших фінансових питань; внесення пропозицій про встановлення чи відміну радою місцевих податків і зборів, оголошення місцевих добровільних позик;

* розгляд питань про надання допомоги інвалідам, пристарілим та одиноким громадянам, багатодітним сім'ям, внесення відповідних пропозицій з цих питань;

* розгляд питань про найменування, перейменування населених пунктів, районів, вулиць, перепідпорядкування сіл, селищ;

* обговоренні питань, пов'язаних з екологічними та техногенними катастрофами, ліквідацією їх наслідків, заслуховування інформації виконавчих органів відповідних рад про стан екології та міри по її покращенню;

* обговорення поведінки осіб, що порушують громадський порядок, внесення представлення до державних чи громадських органів про притягнення цих осіб до відповідальності;

* висунення претендентів на посаду, кандидатів в народні депутати України, депутати місцевих рад, до складу виборчих комісій, представників (спостерігачів) для спостереження за проведенням виборчої кампанії та референдумів;

* внесення пропозицій про проведення місцевого референдуму, створення ініціативних груп для збирання підписів громадян;

* обговорення інших питань, що стосуються інтересів населення відповідної території.

Загальні збори громадян за місцем проживання мають право звертатися із пропозиціями до відповідних рад, державних органів, до керівників підприємств, установ, організацій, які повинні розглянути пропозиції і протягом місяця надати інформацію про результати розгляду особам чи органам, за ініціативою яких скликалися збори.

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності.

Проте відповідно до статутів територіальних громад міст Вінниця, Луцьк, Кіровоград, Луганськ, Рівне, Тернопіль та Чернівці, рішення загальних зборів, що мають важливе значення для міської громади, для органів та посадових осіб місцевого самоврядування мають рекомендаційний характер. Відповідна норма є порушенням Закону про місцеве самоврядування, оскільки рішення повинні враховуватися органами самоврядування в їх діяльності. Правове регулювання загальних зборів громадян за місцем проживання. Доповідь Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства при Президентові України. // [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://civil-rada.in.ua/?p=2077

Отже, практика місцевого самоврядування свідчить, що загальні збори громадян є однією з найбільш масових форм безпосередньої демократії. Вони доступні для громадян і є одним із ефективніших засобів їх самоорганізації. Загальні збори забезпечують громадянам реальну можливість поєднання колективного обговорення питань і прийняття рішень з їх особистою активністю та ініціативою, які виявляються в різних організаційних та організаційно-правових формах (запитаннях, виступах, участі в голосуванні тощо). Для забезпечення цієї можливості доцільним є внести зміни в чинне законодавство, врахувавши пропозиції науковців та громадських активістів.

2.4 Місцеві ініціативи

Наступною формою безпосередньої участі громадян у здійсненні місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства про місцеве самоврядування, є місцеві ініціативи.

Право членів територіальної громади на місцеві ініціативи закріплено у ст. 9 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р., яка закріплює право членів територіальної громади ініціювати розгляд у раді (у порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування.

Це можуть бути питання, пов'язані з управлінням майном, що знаходиться в комунальній власності; затвердженням програм соціально-економічного та культурного розвитку і контролем за їх виконанням; встановленням місцевих податків і зборів відповідно до закону; забезпеченням місцевих референдумів та реалізацією їх результатів; утворенням, реорганізацією та ліквідацією комунальних підприємств, організацій і установ, а також здійсненням контролю за їхнього діяльністю та ін.

Місцеві ініціативи можна також прокласифікувати. Так, за змістом їх можна поділяти на правотворчі ініціативи, спрямовані на прийняття, зміну або скасування певного муніципально - правового акта; ініціативи установчого характеру, зокрема ініціативи, які коректують склад представницького органу місцевого самоврядування; референдні ініціативи тощо. За формою вираження місцеві ініціативи бувають документально оформлені та неоформлені тощо. Прієшкіна О.В. Місцеве самоврядування в Україні: правове регулювання безпосередньої демократії: Навч. посібник. - К.: Кондор. - 2004. - 108 с.

Згідно ч. 2. ст. 9 Закону порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади.

Свого часу у Верховній Раді розглядався проект Закону про місцеві ініціативи № 3740 від 06.12.2013. Згідно з цим проектом місцевою ініціативою вважається офіційна письмова пропозиція громадян України з питань, які належать до відання місцевого самоврядування, внесена в порядку, передбаченому цим Законом до відповідної ради для розгляду та прийняття відповідного рішення в межах її компетенції. Проект Закону про місцеві ініціативи № 3740 від 06.12.2013//[Електронний ресурс].- Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=49256

Даний проект більш детально врегульовував питання місцевої ініціативи, однак не був прийнятий. На даний час детально питання місцевої ініціативи регулюється Статутами територіальних громад, а в деяких випадках прийнятими положеннями.

Відповідно до даних дослідження Українського незалежного центру політичних досліджень, проведеного протягом березня - травня 2013 року, з 26 міст України, порядок реалізації права на місцеву ініціативу членами територіальної громади визначено у 23 обласних центрах, з яких:

- у статутах територіальних громад - 19 обласних центрів;

- у статутах територіальних громад та положеннях про реалізації права на місцеву ініціативу - 4 обласні центи (Вінниця, Донецьк, Суми, Харків).

Відсутнє правове регулювання реалізації права на місцеву ініціативу у містах Ужгород, Житомир та Севастополь. Правове регулювання місцевих ініціатив. Доповідь Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства при Президентові України. // [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://civil-rada.in.ua/?p=2079

Також слід мати на увазі, що місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у встановленому порядку, підлягає обов'язковому розгляду на засіданні ради, яка відбувається у відкритій формі за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи.

Відповідно до Закону України «Про місцева самоврядування в Україні», право на ініціювання розгляду у раді (у порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування мають члени територіальної громади.