МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА" Інститут економіки і менеджменту кафедра фінансів КУРСОВА РОБОТА з дисципліни "Фінансування соціальних програм" на тему: "Фінансування допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку" Виконала ст. гр. ФК-31 Дубик К.І. Прийняла к.е.н., доц. каф. фінансів Фурдичко Л.Є Львів - 2013 р.

• Зміст
• Вступ
• 1. Теоретична частина
• 1.1 Державна допомога сім'ям з дітьми
• 1.2 Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
• 1.2.1 Характеристика правового поля, що регулює виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
• 1.2.2 Механізм встановлення розмірів допомоги по догляду за дитиною
• 2. Аналітична частина
• 2.1 Аналіз зміни розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку
• 2.2 Оцінка зміни обсягів виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку
• 2.3 Порівняльна характеристика державної допомоги сім'ям з дітьми в Україні та в країнах ЄС і СНД
• Висновки
• Список використаних джерел
• Вступ

Соціальна політика є визначальним напрямом внутрішньої політики кожної держави. Соціальна політика - це складова загальної політики, втілена в соціальні програми та різноманітні заходи, спрямовані на задоволення потреб та інтересів людей і суспільства.

У конкретнішому визначенні соціальна політика - це комплекс соціально-економічних заходів держави, місцевих органів влади, підприємств, організацій, спрямованих на захист населення від безробіття, підвищення цін, знецінення трудових заощаджень [11, c. 15].

Головним у соціальній політиці є обов'язок держави гарантувати законодавчо, соціально й економічно нормальні для даного історичного періоду умови, які забезпечують самостійне життя, свободу вибору життєвого шляху, сфери діяльності, відповідальність за свої дії, "плату" за рівень особистого добробуту і становища у суспільстві. Соціальна політика повинна будуватись на основі взаємної відповідальності та взаємних обов'язків держави й населення. [13].

Метою соціальної політики держави є забезпечення стабільної, без заворушень і потрясінь, життєдіяльності суспільства, досягнення соціальної злагоди та соціальної цілісності, належного рівня добробуту людей. Іншими словами, її мета - забезпечити гідний рівень життя, який виражається у певній кількості та якості споживчих благ і послуг, починаючи з "первинних", що задовольняють потреби працівників у продуктах харчування, одязі, засобах пересування, підтримки здоров'я і закінчуючи найскладнішими потребами, пов'язаними із задоволенням духовних, моральних, естетичних запитів. [11, c. 20].

Суб'єктами соціальної політики є люди, держава, об'єднання працівників, роботодавців, громадські організації, колективи . Основним суб'єктом соціальної політики є особистість, оскільки жодне завдання соціального розвитку не може бути здійснене, коли не будуть створені умови для самореалізації особистісного потенціалу людини. Важливим суб'єктом у сучасних умовах є держава, яка за своїм потенціалом переважає можливості інших суб'єктів цього процесу. Саме держава здійснює повний комплекс заходів, спрямованих на постійний соціальний розвиток суспільства [11, c. 23].

Об'єктом соціальної політики є соціальна сфера суспільства, яка охоплює соціальну структуру, умови праці і життя, соціальні відносини, соціальні норми і соціальні інститути, що регулюють процес постійного виробництва цих складових. [13].

Основними завданнями соціальної політики в Україні є:

- ліквідація бідності і забезпечення динамічного зростання рівня життя населення;

- соціалізація структурних складових економічної політики (інвестиційної, цінової, бюджетної, грошово-кредитної, податкової та ін.)

- забезпечення умов виконання соціальних прав і гарантій населення, що визначені конституційними нормами;

- забезпечення соціальної стабільності та соціальної безпеки в країні [13].

Способом реалізації соціальної політики є система соціального захисту, яка складається зі соціальних гарантій, соціальної допомоги та соціального страхування.

Процес формування соціальних гарантій та нормативів розпочався в державі із прийняттям Закону України "Про прожитковий мінімум" (1999 р.) та Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (2000р.). На жаль, в основу соціальної політики нашої держави покладені соціальні мінімуми. На відміну від соціального мінімуму, соціальний стандарт - це гарантія високого рівня і якості життя, який держава зобов'язується забезпечити громадянам. Як відомо, якість життя - це індикатор, за яким оцінюють успішність країни.

До основних принципів державної соціальної політики належать:

- створення умов, за яких кожен громадянин самозабезпечується, та гарантія кожній людині добробуту відповідно до її праці та реалізованих можливостей; - допомога окремим верствам населення відповідно до економічного розвитку держави; - соціальне страхування; - вплив на процеси подолання безробіття та їх вирішення підприємствами та профспілками.

Основним механізмом соціальної політики є управління і регулювання соціальних процесів, що являють собою послідовну зміну стану, елементів соціальної системи під впливом внутрішніх та зовнішніх умов.

Система соціального страхування, що діє в Україні, включає у себе: пенсійну систему, соціальне страхування на випадок безробіття, соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві. [11, c. 27].

Тема даного курсового проекту пов'язана з дослідженням такого елементу соціальної політики, як сфера соціального забезпечення, а саме фінансування допомоги по догляду за дитино до досягнення нею трирічного віку. Дане дослідження проводитиметься в розрізі історичного, правового, статистичного полів, а також здійснюватиметься систематизація аналітичних матеріалів, оцінювання сфери впровадження соціальної програми, а також рівня її фінансування.

1. Теоретична частина

1.1 Державна допомога сім'ям з дітьми

Дитинство - найважливіший період у становленні особистості. Саме якістю дитячих років, коли людина формується фізично, психічно, інтелектуально, визначається все її подальше життя. Від подій, емоцій, вражень дитинства залежить, яким у майбутньому стане нинішній малюк.

Захист дитинства, діяльність державних та громадських структур в інтересах підростаючого покоління - ці та інші соціально значущі теми неодноразово порушувалися на всіх рівнях. Необхідністю розв'язання проблем дитинства українське суспільство фактично поставлено перед фактом вибору свого майбутнього. Такий історичний виклик сучасності. Його актуальність і значущість посилюється демографічною ситуацією в країні [7, c. 35].

Головним пріоритетом сімейної та демографічної політики є подолання кризових явищ, досягнення сталого демографічного розвитку, докорінно якісна зміна ціннісних орієнтирів, створення умов для утвердження в суспільстві духовно і фізично здорової, матеріально забезпеченої, соціально благополучної сім'ї.

Державою вживаються заходи щодо соціального захисту дітей, які належать до найбільш уразливих груп, у бюджеті закладено значні ресурси для підтримки материнства і дитинства, суттєво підвищено розміри державної допомоги сім'ям з дітьми, значна увага приділяється дітям, які залишились без батьків, удосконаленню форм соціальної опіки. [1].

Діти - найдорожчий скарб, надія, гордість держави, наше майбутнє. Дбати про них, забезпечувати гідне життя, розвивати їх здібності, створювати умови для реалізації права кожної знедоленої дитини на виховання в сім'ї, підтримувати і заохочувати обдарованих дітей - священний обов'язок сім'ї, влади і суспільства.

Система соціальної допомоги в Україні складається з державної допомоги сім'ям з дітьми, державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, програми житлових субсидій [2].

Положення щодо поступового посилення соціального захисту громадян, які отримують відповідні види державної допомоги, та наближення їх до рівня відповідного прожиткового мінімуму визначається Законом про Державний бюджет України на поточний рік

Громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, мають право на державну допомогу [2].

З 1992 року із прийняттям Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в Україні запроваджено допомогу сім'ям з дітьми.

Відповідно до цього Закону (в редакції Закону від 16 жовтня 2012 р.) сім'ї, в яких проживають і виховуються неповнолітні діти (до 18 років) і які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, а також особи, яких визнано в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, мають право на державну допомогу нарівні з громадянами України, мають право на такі види допомоги:

1. допомога у зв'язку з вагітністю та пологами;

2. одноразова допомога при народженні дитини;

3. допомога на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

4. допомога на дітей, які перебувають під опікою та піклуванням;

5. допомога на дітей одиноким матерям.

Усі види державної допомоги сім'ям з дітьми призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника). Жінкам з числа військовослужбовців допомоги призначаються і виплачуються за місцем служби [1, c. 30-31].

Покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.

Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, подаються особою, яка претендує на призначення допомоги, самостійно. За наявності письмової заяви особи, яка претендує на призначення допомоги, але за станом здоров'я або з інших поважних причин не може самостійно зібрати необхідні документи, збір зазначених документів покладається на органи, що призначають допомогу. Документи, необхідні для призначення державної допомоги сім'ям з дітьми, розглядаються органом, що призначає та здійснює виплату державної допомоги, протягом 10 днів з дня звернення [3].

Про призначення державної допомоги чи про відмову в її наданні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і здійснює виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом 5 днів після прийняття відповідного рішення.

1.2 Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

1.2.1 Характеристика правового поля, що регулює виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Умови призначення та виплати державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначає Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою КМУ від 27.12.2001 р. № 1751, розроблений відповідно до Закону України від 21.11.92 р. № 2811-XII "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновлювач, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.