Зазначимо, що в американській моделі процедура порушується Палатою представників Конгресу; сформульоване нею ж звинувачення приймається більшістю голосів загального складу Палати. Рішення за результатами слухання в Сенаті приймається не менше двома третинами голосів від списочного числа сенаторів. Застосування абсолютної більшості в першій частині процедури і кваліфікованої більшості в не менше двох третин голосів у другій частині значно ускладнює її проходження. За більш ніж двохсотрічну історію американської конституційної практики жоден президент не був усунутий із посади в порядку імпічменту, хоча двічі (у 1974 р. і в 1999 р.) процедура припинялась на стадії сенатського слухання. До прикладу, якщо прийняття рішення про звинувачення Президента України не менш як двома третинами голосів від конституційного складу Верховної Ради України є ще вірогідним, то прийняття рішення про усунення з поста Президента України не менш як трьома четвертими голосів від її конституційного складу є більш ніж сумнівним.

Описана проблематика взаємодії Глави держави та Парламенту відображає актуальність запровадження конституційно-правової відповідальності посадових осіб політичного рівня в інших державах. [16, с. 106-107]

Необхідно зазначити, що практика імпічменту не завжди зважає на його законодавчі підстави, що характерно, наприклад, для США. У конституційній доктрині США переважає позиція, згідно з якою імпічмент не повинен зводитися лише до кримінально караних діянь, що підставою для ініціювання імпічменту може слугувати будь-яка дія президента, що підриває довіру до федерального уряду. [15, с. 48]

У висновку хотілося б відзначити, що провівши дослідження та аналіз всіх випадків спроб проведення процедури імпічменту президента США, можна стверджувати, що фактично визначальну роль у трактуванні дій Президента, які підпадають або які не підпадають під підстави імпічменту, відіграє співвідношення партійних сил у Палаті представників на відповідний момент і загальна ступінь лояльності конгресменів по відношенню до Президента.

Таким чином, по-перше, збудження процедури імпічменту, проведення розслідувань в її рамках та винесення відповідного рішення є аж ніяк не «сплячою» прерогативою американської законодавчої влади. По-друге, очевидна інтенсифікація застосування даної процедури проти перших осіб держави. За останні 50 років процедура імпічменту була ініційована проти п'яти з десяти президентів США: Трумена, Ніксона, Рейгана, Буша і Клінтона, тобто проти кожного другого президента країни! Значення імпічменту при цьому визначається не стільки числом посадових осіб, відсторонених від посади, скільки свого роду виховно-попереджувальним ефектом даного механізму.

Немає жодних підстав припускати, що в осяжному майбутньому працюючий механізм імпічменту втратить свою актуальність для стримування авторитарних тенденцій, характерних не тільки для президентської влади в США, але (більшою чи меншою мірою) для виконавчої влади за будь-якої країни.

Безумовно, вищевикладене свідчить, щонайменше, що американська модель імпічменту досить дієва та має позитивні риси, хоча зауважимо, що в існуючій процедурі імпічменту наявна ціла низка нерозв'язаних протиріч.

ВИСНОВОК

Досліджуються поняття та підстави імпічменту, передбачені у конституційному законодавстві демократичних держав, окреслюються проблеми реалізації конституційно-правових норм про імпічмент в державно-правовій практиці та відповідно вносяться пропозиції до вдосконалення законодавства у цій галузі.

Отже, одним з елементів контролю за владою є імпічмент, який передбачений у конституційному законодавстві багатьох зарубіжних держав. Ця процедура досить часто слугує своєрідною гарантією проти зловживання

владою зі сторони глави держави, іноді навіть запобігає авторитарним тенденціям. Водночас потрібно пам'ятати, що у ряді випадків імпічмент може бути вкрай небезпечною зброєю у руках недоброчесних парламентаріїв. Тому важливо на законодавчому рівні якомога детальніше врегулювати відповідну процедуру.

Таким чином, підкреслимо, що у найбільш загальному вигляді під імпічментом розуміють особливий порядок судочинства у справах про злочини, що вчиняються вищими посадовими особами

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - С. 141.

Конституция Соединенных Штатов (1787 г.). Ст. II. Раздел 2 // Боботов С., Жигачев И. Введение в правовую систему США. - М.: НОРМА, 1997. - С. 292.

Арановский К.В.Государственное право зарубежных стран: Учебное пособие. - М.: ИД «Форум»; Инфра, 2000

Виконавча влада і адміністративне право /За заг. ред. В.Б. Авер'янова. -- К.: Видавничий Дім «Ін-Юре», 2002. -- 668 с.

Георгіца А.В. Конституційно-правові інституту ти зарубіжних країн. - Чернівці, ЧДУ, Рута, 1994.

Енгибарян Р.В.Сравнительное конституционное право: Учебное пособие. - М.: Юность, 2005.

Жан Поль Жакке: Конституционное право и политические институты: Учеб. пособие/ Пер. с франц. - М.: Юристь, 2002.

Капто А. С. Энциклопедия мира. - М., 2002

Коломієць Ю.М. Інститут глави держави в системі вищих органів влади й управління зарубіжних країн. - Х.: Основа, Ун-т внутр. Справ, 1998.

Конституционное (государственное) право зарубежных стран. Особенная часть: учебник / рук. авт. колл. и отв. ред. Б.А. Страшун. - 3 изд., пересм и доп., - М.: Норма, 2008.

Конституційне право зарубіжних країн: навч. посібник/ В.О. Ріяка (кер. авт. кол.), В.С. Семенов, М.В. Цвік та інші; за заг. ред. В.О. Ріяки - К.: Юрінком Інтер, 2002.

Процюк І. В. Законодавча влада в президентській республіці (на прикладі США) / Стаття УДК 340.12, Публічне право № 1 (9) - 2013

Страшун Б.А. Конституційне (державне право) зарубіжних стран. В 4 т. Тома 1-2. Частина загальна: Підручник. - 3-е изд., Оновл. і дораб. - М.: Видавництво БЕК. - 784 с., 2000, с. 523

Шаповал В.М. Вищі органи сучасної держави. Порівняльний аналіз.- К., «Програма Л», 1995.