ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ОБМІНУ

РОЗДІЛ 2. СКЛАДОВІ ЕЛЕМЕНТИ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОЇ ПІДТРИМКИ ІНСТИТУТУ ПРЕЗИДЕНТА

РОЗДІЛ 3. СИСТЕМА ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження зумовлена рядом причин:

По-перше, сьогодні в усьому світі відбувається інформаційно-технологічна революція. Серед основних тенденцій розвитку суспільства на сучасному етапі слід відзначити процес глобалізації щодо інформатизації практично всіх сфер діяльності. При цьому особливо важливим є запровадження інформаційного забезпечення в державному управлінні, і, зокрема інституту президента, як центрального елемента системи виконавчої влади.

По-друге, однією з головних вимог, які ставляться до інформації, є забезпечення високої вірогідності та швидкого надходження інформації про об'єкт управління неможна організувати його роботу, використовуючи найбільш вдосконалені методи управління.

По-третє, дії Президента України повинні бути конструктивними, а прийняті рішення повинні приносить користь та розвиток українському суспільству та державі.

Об'єктом дослідження курсової роботи є інститут президента

Предметом дослідження курсової роботи є система інформаційного забезпечення функціонування інституту президента

Метою дослідження виступає аналіз утвореної системи інформаційного обміну між президентом та іншими структурами, а також вироблення порад щодо її удосконалення та модифікації.

Серед основних завдань роботи виділимо наступні:

1. Визначити теоретичні засади дослідження інформаційного обміну

2. Здійснити аналіз складових елементів інформаційно-аналітичної підтримки інституту президента, визначити їх основні переваги та недоліки.

3. Проаналізувати ефективність системи інформаційного забезпечення Президента України

Відповідно до визначених об'єкта, предмета та завдань в ході дослідження була використана методологія, яка передбачає застосування декількох методів та підходів. Передусім, метод системного аналізу, дозволяє визначити характерні риси процесу інформаційного обміну. Порівняльний метод дає змогу встановити основні закономірності розвитку системи відносин між президентом та його апаратом. За допомогою індукції було встановлено ключові елементи.

Переходячи до висвітлення літератури варто почати з аналізу джерел, що використані в роботі. Найважливішими серед них були закони та укази президента.

Щодо теоретичних напрацювань, то слід зупинитись на працях таких дослідників. Найважливішими серед них були праця А. Алексеева „Опыт построения социологической модели массовой коммуникации” [9] а також М. Халер „Пошук і збір інформації” [14]. Тут автори досліджують основні аспекти дослідження інформаційних потоків та систем, що виникають під час циркуляції інформації у середовищі.

Переходячи до аналізу праць, присвячених прикладним політичним дослідженням, слід розпочати з В. Шаповал „Вищі органи сучасної держави: Порівняльний аналіз”, де автор досить грунтовно проаналізував систему органів держави та визначив місце і роль в цій системі президента. Потрібно відзначити статтю Н. Плахотнюк, Б. Баглей „Органи, які забезпечують виконання Президентом України його повноважень”, тут автори спробували встановити складові елементи інформаційної підтримки інституту президента зв'язок між ними.

Робота структурована у відповідності з основними дискусійними аспектами проблеми, що порушуються. Курсова робота складається зі Вступу, Розділу I „Теоретичні засади дослідження інформаційного обміну”, Розділу II „Складові елементи інформаційно-аналітичної підтримки інституту президента”, Розділу III „Система інформаційного забезпечення Президента України” та Висновків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ОБМІНУ

Історично склалось так, що поняття „інформація„ асоціювалось зі змістом якогось сигналу, повідомлення, що, в свою чергу, слугував стимулом для певних дій тих чи інших суб'єктів. Інформація - атрибут матеріального світу, без якого неможлива життєдіяльність будь-якої живої істоти, а не лише людини. Відповідно, виділяють біологічну інформацію, що функціонує в живій природі, і соціальну, котра функціонує в суспільстві. Причому специфічна інформаційна діяльність набуває досить високого рівня організації вже у ссавців, які живуть групами - вовків, левів, мавп, дельфінів, та ін.

Як зазначає російський філософ Р. Абдєєв, „з давніх часів життя людини залежало не тільки від зайнятості (вміння як такого) добувати їжу, будувати житло та ін., але в меншій мірі і від того, як швидко та повно вона отримувала інформацію (наприклад, про ту ж саму їжу або небезпеку, що погрожувала їй) та як швидко на неї реагувала. На цю управлінську сторону до останнього часу не звертали належної уваги, хоча будь-який процес у людському суспільстві нерозривно пов'язаний з прийомом, опрацюванням інформації та управлінням, тим, як швидко та ефективно це робиться. Як свідчить досвід еволюції живої природи та людського суспільства, чим краща групова організація, тим більше додаткових переваг мають індивіди, об'єднані в ці групи. А функціонування групи, як відомо, передбачає якісно вищий рівень управління, а отже й інформаційної діяльності, порівняно із суто індивідуальною організацією. Адже управління неможливе без збору, обробки, передачі та накопичення інформації.

Процес пізнання описується двоконтурною моделлю. Перший контур передбачає відображення об'єкта суб'єктом, сприйняття об'єкта як явища. Це - сфера емпіричного знання, що базується безпосередньо на досвіді. А другий контур завдяки відбору та узагальненню інформації забезпечує процедуру абстрактного мислення

Джерело: складено: [2]

Таким чином, інформаційний потік „об'єкт - суб'єкт„ урівноважується інформаційним потоком „суб'єкт - об'єкт„ як основи процесу управління.

Тому інформацію можна поділити на структурну (або зв'язану) та оперативну (чи робочу) Структурна інформація притаманна об'єктам живого та неживого світу природного та штучного походження та представляє собою, так би мовити, „уречевлену„ інформацію. Тобто, будь-який предмет або процес, що відображається органами чуття суб'єкта, є джерелом структурної інформації.

Оперативна ж інформація циркулює між об'єктами матеріального світу та використовується в процесах управління в живій природі та суспільстві. Генетична структурна інформація неживої природи є необхідною передумовою появи оперативної інформації. Суб'єкт вилучає з об'єкта неживої чи живої природи інформацію і включає її у свій контур пізнання (управління). Проілюструвати цю принципову схему можна таким чином. Джерело структурної інформації для левів слугують антиподи, якими леви зазвичай харчуються. Для покупця - джерело структурної інформації - зовнішній вигляд товару, а для створеного людиною електролічильника - потік електроенергії. Якщо будь-який з означених суб'єктів факт реєстрації свого об'єкта сприймає як керівництво до дії (леви-до полювання, покупець - до оцінки та (чи) придбання товару, а електролічильник - до обліку споживання електроенергії), то структурна інформація переходить в оперативну. Якщо ж зареєстроване повідомлення не спонукає суб'єкт до відповідних дій, то таке повідомлення представляє собою інформаційний шум.

Структурна інформація посідає певне місце і в сучасній системі управління. Адже далеко не всі рішення приймаються на підставі оперативної інформації, що міститься на спеціальних носіях. До частини рішень суб'єктів може спонукати уречевлена інформація, отримана з навколишнього середовища. Певною мірою це стосується інтуїтивних рішень і таких, що приймаються на підставі суджень. Відповідно поширюється сфера і функціонування оперативної інформації - бізнес, перш за все дрібний та середній, політика, тощо.

Що ж таке інформація? Існує чимало визначень цього терміна залежно від галузі науки, сфери діяльності, в якій він використовується. Для організації інформаційної діяльності в сфері управління фундаментальне значення має використання термінологічного апарату кібернетики, особливо такого її розділу як теорія інформації. Остання визначає поняття „інформації„ через зменшення міри невизначеності знань суб'єкта про об'єкт. Така міра отримала назву ентропії. Отже, інформація - це зміст повідомлення про сукупність явищ і подій, що представляють інтерес для зацікавлених осіб та організацій, підлягають реєстрації та обробці. А інформаційний шум представляє собою повідомлення непотрібне суб'єкту, незалежно від того, відоме воно йому чи ні. Іноді для характеристики інформаційної діяльності використовують термін релевантна інформація, що походить від англійського слова relevant (той, що стосується справи) і означає сукупність даних щодо конкретної проблеми, людини, цілі чи періоду часу. [14, c.12]

Із мовленого випливає, що основна функція інформації полягає в повідомленні суб'єкту про стан середовища, в якому проходить його життєдіяльність, у зниженні ступеня невизначеності тієї чи іншої ситуації. У найзагальнішому плані інформацію поділяють на масову та спеціальну. Масова інформація виконує функція спілкування, а спеціальна - забезпечує процес створення матеріальних та нематеріальних благ.

Як бачимо, межа між інформацією та інформаційним шумом визначається цінністю того чи іншого повідомлення для суб'єкта. Саме цінність (або корисність) являє собою ключову якісну характеристику інформації і полягає в її здатності сприяти досягненню мети. Що стоїть перед тією чи іншою особою або організацією. Для ефективного управління, яке полягає в здійсненні цілеспрямованого впливу суб'єкта на об'єкт, що в свою чергу, передбачає збирання, передачу, обробку та накопичення необхідної інформації, прийняття та реалізацію відповідних рішень, а також контроль за виконанням цих рішень, надзвичайно важливе значення має і ряд інших якісних характеристик інформації, а саме: її точність, достовірність, повнота, коректність та оперативність.

Точність інформації - це припустимий рівень її викривлення, що визначається характером завдань, які вирішує той чи інший суб'єкт. Наприклад, у повідомленні тижневика „Кієвкій телеграфъ„ про перерахування котів до державного бюджету, проведених Державною митною службою України (ДМСУ) протягом 2000р. наводиться цифра 9,2 мільярда гривень. Такий ступінь точності, цілком прийнятний для ЗМІ, водночас неприпустимий для бухгалтерської звітності до відповідних органів Міністерства фінансів, куди інформація повинна подаватись із точністю до копійки. В свою чергу, достовірність інформації визначається її властивістю відображати реально існуючі об'єкти з необхідною точністю. У цьому плані, інформація, оприлюднена ДМСУ в пресі, для фінансових органів буде недостовірною. Властивість інформації містити в собі необхідний мінімальний обсяг відомостей для прийняття правильного рішення називається повнотою інформації. Як бачимо, точність, достовірність і повнота інформації є однотипними взаємозв'язаними характеристиками. [14, c.34]

Надзвичайно важливе значення, з точки зору управління, має така характеристика інформації, як її оперативність, тобто актуальність інформації за умов зміни ситуації.