Очевидно, такий порядок Ф. Чуйкевич застосовував для того, щоб пояснити особливості розвитку правової організації на Україні та затушкувати суперечності у використаних системах права, а також підтвердити «давність» шляхетських прав українських феодалів, особливо їх старшинської частини. У тлумаченнях правових норм М. Василенко вбачав «окремий інтерес праці Чуйкевича, як пам'ятника української правничої думки XVIII ст.».

3. Значення

«Суд і розправа в правах Малоросійських» Ф. Чуйкевича - один із найцінніших пам'ятників феодального права України XVIII ст. Він був відомий А.Кістяківському, О. Лазаревському, Д. Багалію, Д.Міллеру, М. Слабченку та М. Василенку. Проте в дореволюційній літературі немає жодної праці, яка б характеризувала його зміст і призначення. Негативне ставлення буржуазних вчених до цього пам'ятника феодального права України можна пояснити лише тим, що вони боялися розкривати його класовий, феодально-кріпосницький зміст.

Недостатньо уваги Суду і розправі Ф. Чуйкевича приділили наші вчені. У 1929 р. Цей збірник був надрукований Академією Наук УРСР. За кілька років до цього йому присвятив невелику роботу М. Василенко. В останні роки Суд і розправу використали А. Пашук в дослідженні організації судів на Україні в ІІ пол. XVII-XVIII ст. і В. Кульчицький - в доповіді на ювілейній наукові сесії Львівського державного університету.

Характеризуючи Суд і розправу 1750 р. як пам'ятник юридичної літератури, М. Василенко відкреслював: «Праця Федора Чуйкевича - ненауковий трактат». Це підтверджується кількома фактами, в тому числі самою назвою: «Эксцерпт з прав Малороссійських». На наступній сторінці назва збірника уточнена так: «Суд і розпрва в правах Малоросійських широко на різних місцях показана, а тут в єдиний короткий і ясний ексцерпт для припинення гіркої в судах волокіти зібрана, для корисного застосування списана».

М.П. Василенко (як видно з назви його роботи) вважав Суд і розправу Ф. Чуйкевича пам'ятником української юридичної лiтератури XVIII ст., що використовувався як довідник чи підручник. Про широке розповсюдження цього пам'ятника серед юристів XVIII ст. згадував І.А.Кістяківський. Нам він відомий з копії, яку «1791 року в серпні і вересні місяцях переписав власною рукою своєю значковий товариш Яков Радіонов». Про його широке розповсюдження свідчить також і твердження М. Василенка про те, що на Суд і розправу Ф. Чуйкевича посилався суд при розгляді справи, яка виникла в 1773 р. Між Новгород-Сіверським монастирем і козаками села Покошич.

Суд і розправа Ф. Чуйкевича являє собою не тільки пам'ятник юридичної літератури, в чому М.П. Василенко вбачав головну його цінність. Праця Чуйкевича містить добре систематизовані правові норми, що фактично діяли деякий час на Україні і тому для нас вона - цінний пам'ятник права, який дозволяє більш глибоко визначити окремі ланки політичної організації, зокрема, судоустрій України та правове становище класу українського шляхетства. Книгою Ф. Чуйкевича широко користувалися практики. Про це свідчать її копії, зроблені навіть в кінці XVIII ст. Як і Права, по яких судить малоросійський народ 1743 р., Суд і розправа в правах Малоросійських 1750-1758 рр. мала вплив на розвиток правової думки на Україні. Отже, не можна погодитися з думкою М.П. Василенка про те, що Суд і розправа «стоїть самітньо в цьому відношенні».

Копію «Суду і Розправи» з кінця 18 або з початку 19 ст. надрукував М. Василенко: «Матеріали до історії українського права», І (1929); рукописна копія 1791 зберігається у Державній публічній бібліотеці імені М. Салтикова-Щедріна в Ленінграді.

Хоч «Суд і Розправа» була приватна збіркою діючого права, нею користувалися в судах; в актах судових розправ зустрічаються посилання на неї, як на джерело права. Відчуття національної гордості й патріотизму («При помочі Божій малоросіяне з гетьманом Богданом Зіновієм Хмельницьким кров'ю своєю освободили Малу Росію»), літературні метафори (порівняння окремішности судів з річковою системою) й інші поширюють значення цієї пам'ятки поза сферу історії права.

На базі праці Ф. Чуйкевича у 1760 р. Гетьманом Кирилом Разумовським було проведено судову реформу, зокрема на зміну устрою і судочинства Генерального Суду за зразком Трибуналу Великого Князівства Литовського (1760) й на введення статутових судів (1763). Замість сотенних та полкових судів було введено нові. Україну було поділено на 20 повітів, у кожному повіті створювався земський суд з цивільних справ, підкоморський суд з земельних справ та гродський суд, який розглядав кримінальні справи та існував у кожному полковому місті. Суддів обирала місцева старшина. Вищою судовою апеляційною інстанцією був Генеральний військовий суд. Він діяв і після ліквідації Гетьманщини і припинив своє існування у 1786 р. Таким чином, реформа поновлювала в Україні стару статутну систему судів та відокремила судову владу від адміністративної.

Суд і розправа в справах Малоросійських - пам'ятник, присвячений характеристиці судової організації і судового процесу України. Ф. Чуйкевич включав до нього норми цивільного права лише для того, щоб обґрунтувати право власності на землі, які були захоплені старшинсько-шляхетською верхівкою. Вимоги панівного класу створити станові суди на зразок Литовського статуту пояснюються прагненням української шляхти використати їх для остаточного закріплення за нею земельної власності та права на експлуатацію селянства. Майже двадцятирічна діяльність станових судів (1763-1783 рр.), запроваджених відповідно до класифікації, запропонованої Ф. Чуйкевичем, також це підтверджує.

Висновки

розправа суд право юридичний

В Україні діяли різні, багато в чому застарілі правові норми, які часто суперечили одна одній, або, навпаки, дублювалися. Кардинальні зміни в суспільному житті з перетворенням Росії в абсолютну монархію також вимагали уніфікації права. Царський уряд сподівався в такий спосіб зблизити правові системи України й Російської імперії. Верхівка українського суспільства, яка прагнула зрівнятись у правах з російським дворянством, вбачала в цьому свій інтерес. Одночасно козацька старшина намагалася закріпити свої права й відновити автономне становище України. Усе це стало причинами кодифікацій українського права у другій чверті XVIII ст.

У 1750-1758 р.р. Генеральний суддя Федір Чуйкевич склав збірник «Суд і розправа в правах малоросійських», у якому проводив ідею відновлення на Україні станових судів, визначав їх структуру та правове становище, порядок провадження у справах. Остаточне рішення у судовій справі, на думку Ф. Чуйкевича, мало належати виключно генеральній старшині.

Вивчення змісту книги Ф. Чуйкевича, юридичної природи вміщених в ній правових норм, як і сама назва, підтверджують, що Суд і розправа являв собою систематизований витяг (ексцерпт) з тих законів, які діяли на Лівобережжі та Правобережжі України.

В ньому зібрані і добре систематизовані ті правові норми, що визначали шляхетський становий судовий устрій і судовий процес.

В умовах зміцнення феодальних відносин подальший розвиток основних галузей українського права спрямувався на закріплення станових привілеїв старшини й шляхти. У цивільно-правовій галузі основна увага приділялася праву власності на землю.

В роки Визвольної війни відбувся перерозподіл землі, що належала польським магнатам і шляхті. Вона стала державною, і гетьманськими універсалами, царськими указами надавалась у власність козацькій старшині, українській шляхті, монастирям. Крім традиційних способів набуття землеволодінь (спадкування, дарування, купівля-продаж, обмін, освоєння пустищ), з'явилися також нові: одержання на ранг за службу, пожалування, давність володіння, захоплення.

Список використаних джерел

розправа суд право юридичний

1. Василенко М.П. Збірка матеріалів до історії Лівобережної України та українського права / М.П. Василенко. - Київ: Українська АН, 1927. - 115 с.

2. Василенко М.П. Памятник української правничої літератури 18 століття / М.П. Василенко. - Львів, 1925. - 26 с.

3. Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. - Париж, Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954-1989.

4. Захарченко П.П. Історія держави та права України: Підручник - К.: Атіка, 2005. - 368 с.

5. Історія держави і права України: У 2-х т. /Під ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. - К., 2000. - Т. 1.

6. Історія українського права /За ред. О.О. Шевченка. - К., 2001.

7. Капелюшний В.П., Кудін С.В. Історія держави і права України. - К., 2001.

8. Кульчицький B.C. Видатна пам'ятка українського права // Республіканець. - Львів, 1993. №11-12.

9. Кульчицький B.C. Джерела права в Галичині за часів австрійського панування // Проблеми правознавства. - К., 1971.

10. Кульчицький B.C. Кодифікація права на Україні у XVIII столітті. - Львів, 1958.

11. Кульчицький B.C. Суд і розправа в правах малоросійських 1750 року Ф. Чуйкевича // Український календар. 1970 (Варшава).

12. Месяц В.Д. История кодификации права на Украине в первой половине XVIII в. - К., 1963.

13. Пашук А.Й. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в XVII-XVIII ст. Львів, 1967.

14. Права, за якими судиться малоросійський народ 1743. - К., 1997.

15. Стан кодифікаційного процесу в Україні: системність, пріоритети, уніфікація. - К., 1995.

16. Ткач А.П. Історія кодифікації дореволюційного права України. - К., 1968. Ю. Ткач А.П. Право України, - Київ - Хмельницький, 1992.

17. Ткач А.П. Історія кодифікації дореволюційного права України. / А.П. Ткач. - К., 1968. - 171 с.