Вищі спеціалізовані суди

Вступ

суд влада спеціалізований

Сучасна судова система України характеризується роз'єднаністю, різними принципами побудови загальних та спеціалізованих судів, неоднаковими процедурами оскарження рішень судів різних юрисдикцій, наявністю диспропорцій у навантаженні на суддів судів різних рівнів.

Наслідком цього є те, що розгляд судових справ суттєво затягується, судові рішення неодноразово скасовуються з направленням справи на новий судовий розгляд, створюються перешкоди для ухвалення остаточного судового рішення у справі. Це призводить до порушення одного з найважливіших прав людини - права на справедливий розгляд його справи протягом розумного строку, визначеного статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року.

Справедливе судочинство та належний захист прав і свобод людини є однією з головних ознак демократичної, правової держави. Конституція України гарантує захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55). Основним Законом держави також визначено основні засади правосуддя (розділ VIII). Водночас чинне законодавство про судоустрій і статус суддів не відповідає сучасному стану суспільних відносин і тому потребує докорінних змін.

Характерним для сучасного правосуддя є порушення строків розгляду судових справ, низька якість судових рішень, високий рівень корупції серед суддів.

Причинами цього є, зокрема, недосконалість процесуального законодавства, системи добору суддів і процедури притягнення суддів до відповідальності, неналежні умови їх професійної діяльності.

Про необхідність комплексного і системного реформування судової системи свідчать висновки міжнародних організацій, таких, як, зокрема, Венеціанська комісія «За демократію через право». Особливу увагу слід звернути на рішення Європейського суду з прав людини стосовно порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, кількість яких щодо України щороку невпинно зростає.

У результаті здійснення судово-правової реформи в Україні запроваджено виконання органами правосуддя трьох судових функцій - розгляд справи по суті, апеляційний та касаційний розгляд. Проте потрібно констатувати, що відповідні ланки судів не виконують покладених на них завдань. Внаслідок цього виявилося, що реформа фактично не призвела до змін по суті, ознаменувалася лише структурними перетвореннями та зміною назв судових інстанцій.

Як засвідчила практика судочинства, вдосконалення лише процесуального законодавства не може повною мірою вирішити окреслені проблеми. Для їх подолання необхідне подальше реформування судоустрою. В основу побудови нової судової системи повинен бути закладений організаційний механізм правильного та ефективного розгляду справ. Причому основний акцент має бути перенесено на забезпечення доступності та наближення правосуддя до простих громадян. Зокрема чимало справ прийнято Європейським судом з прав людини проти України у зв'язку із незабезпеченням доступу до правосуддя (складні судові процедури, які фактично унеможливлюють звернення до суду чи перегляд судових рішень).

Метою даної роботи є наліз місця та організаційно-інституціонального забезпечення діяльності Вищих спеціалізованих судів в системі судоустрою України, а також аналіз правового статусу суддів Вищих спеціалізованих судів.

Виходячи з мети роботи були поставлені наступні завдання:

– визначити місце спеціалізованих судів в судовій системі України;

– охарактеризувати роль спеціалізованих судів в гілці судової влади України;

– проаналізувати систему спеціалізованих судів в Україні;

– визначити повноваження вищих спеціалізованих судів;

– проаналізувати права, обов'язки та відповідальність суддів вищих спеціалізованих судів;

– визначити матеріальне і соціально побутове забезпечення суддів вищих спеціалізованих судів.

Об'єкт дослідження є система вищих спеціалізованих судів України.

Предметом дослідження є організаційно-правові та інституціональні засади функціонування вищих спеціалізованих судів України.