Нижче виділяються і аналізуються основні зміни, які приніс Закон. Необхідно зауважити, що сучасний стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання характеризується наявністю єдиного так би мовити напівкодифікованого акту - Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Також у цій сфері правового регулювання діють Кодекс адміністративного судочинства України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Бюджетний кодекс України, Кримінальний кодекс України, Регламент Верховної Ради України, Закони України «Про Вищу раду юстиції», «Про комітети Верховної Ради України» та ін. 2. Система та повноваження вищих спеціалізованих судів 2.1 Характеристика системи спеціалізованих судів в Україні Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Систему судів загальної юрисдикції складають: – місцеві суди; – апеляційні суди; – вищі спеціалізовані суди; – Верховний Суд України. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди. У системі судів загальної юрисдикції діють вищі спеціалізовані суди як суди касаційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ. Вищими спеціалізованими судами є: Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України. До складу вищого спеціалізованого суду входять судді, обрані на посаду судді безстроково, з числа яких призначаються голова суду та його заступники. У вищому спеціалізованому суді, кількість суддів у якому перевищує сорок п'ять, може бути призначено не більше трьох заступників голови суду [17]. У вищому спеціалізованому суді утворюються палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції. Судову палату очолює секретар судової палати, який призначається з числа суддів цього суду. Рішення про утворення судової палати, її склад, а також про призначення секретаря судової палати приймаються зборами суддів вищого спеціалізованого суду за пропозицією голови суду. Секретар судової палати організовує роботу відповідної палати, контролює здійснення аналізу та узагальнення судової практики у справах, віднесених до компетенції палати, інформує збори суддів вищого спеціалізованого суду про діяльність судової палати. У вищому спеціалізованому суді діє пленум вищого спеціалізованого суду для вирішення питань, визначених Законом України «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон). Склад і порядок діяльності пленуму вищого спеціалізованого суду визначаються Законом. При вищому спеціалізованому суді утворюється Науково-консультативна рада, статус якої визначається Законом. Вищий спеціалізований суд має офіційний друкований орган та може бути співзасновником інших друкованих видань. Положення статті 31 проекту щодо видів і складу вищих спеціалізованих судів викликають такі зауваження. Аналізуючи законодавство щодо діяльності суддів в Україні, а особливо статтю 31 «Про судоустрій і статус суддів» в Україні фактично запроваджується повна (суцільна) спеціалізація судів усіх рівнів, а отже, реалізується підхід, за яким усі суди в Україні є спеціалізованими. Однак такий підхід до реалізації принципу спеціалізації системи судів загальної юрисдикції не ґрунтується на конституційних приписах. Системний аналіз положень Конституції України засвідчує, що спеціалізація судів є одним із принципів побудови системи судів загальної юрисдикції, однак при цьому не поширюється на всі види судочинства. Це означає, що спеціалізовані суди входять до єдиної системи судів загальної юрисдикції, проте не означає і не може означати, що ця система складається виключно зі спеціалізованих судів, тобто є системою спеціалізованих судів. З огляду на положення Основного Закону в Україні мають функціонувати як загальні, так і спеціалізовані суди. Саме загальні суди, які в будь-якій державі становлять основу судової системи, повинні забезпечувати розгляд переважної кількості судових справ. Ідея створення спеціалізованих судів полягає у необхідності забезпечення розгляду конкретних вузьких специфічних категорій спорів суддями, що мають відповідну професійну підготовку. Зазначене підтверджується, зокрема, положеннями частини четвертої статті 127 Основного Закону України, яка передбачає для суддів спеціалізованих судів обов'язкову наявність фахової підготовки з питань юрисдикції цих судів, можливість здійснення ними правосуддя лише у складі колегій суддів, що, до речі, не знайшло свого відображення у Законі. Слід наголосити, що відповідність існуючої системи судів загальної юрисдикції (за якою місцевими загальними судами як судами першої інстанції, апеляційними судами, утвореними за принципом територіальності відповідно до установленого Конституцією України адміністративно-територіального устрою, як судами апеляційної інстанції, та Верховним Судом України як судом касаційної інстанції здійснюється розгляд цивільних, кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення) визначеній Конституцією України системі побудови судів неодноразово підтверджувалася у рішеннях Конституційного Суду України, зокрема, від 11 грудня 2003 року (справа про Касаційний суд України) та від 11 березня 2010 року [9]. Натомість запропоноване у Законі визначення всіх судів в Україні як спеціалізованих не має жодного правового, економічного, наукового обґрунтування, має штучний характер та призведе до руйнації системи судів загальної юрисдикції як єдиної системи судів, зниження рівня судового захисту гарантованих Конституцією України прав та свобод людини і громадянина. Про штучність і надуманість запропонованого Законом підходу до визначення спеціалізації судів свідчать його положення, що визначають спеціалізацією розгляд судами в межах однієї юрисдикції цивільних та кримінальних справ, які через правову природу, різні засади здійснення судочинства в кримінальному та цивільному процесі суттєво відрізняються. Водночас Законом навіть не передбачається обов'язковість утворення окремих палат з розгляду цивільних та кримінальних справ у судах апеляційної інстанції. Ще більші застереження щодо відповідності Конституції України та юридичної обґрунтованості викликає ідея створити новий вищий спеціалізований суд - Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. По-перше, цей суд за своєю суттю не є спеціалізованим, оскільки він буде «спеціалізуватися» на розгляді не однієї, а кількох різних за своєю природою категорій судових справ. Сферою його діяльності буде щонайменше дві юрисдикції - цивільна та кримінальна. Про штучність і надуманість такого «судового утворення» свідчить навіть його назва, яка кардинально відрізняється від назв інших вищих спеціалізованих судів - Вищого адміністративного суду України та Вищого господарського суду України. По-друге, такий суд є тим же Касаційним судом України, функціонування якого було передбачено чинним Законом України «Про судоустрій України» (глава 6) і утворення якого Конституційний Суд України визнав неконституційним. 2.2 Повноваження вищих спеціалізованих судів Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає низку повноважень вищих спеціалізованих судів, виходячи з їх особливого статусу та організаційного й інституційного забезпечення.