Ухилення від обстеження осіб, щодо яких с достатні дані про те, що вони хворі на венеричну хворобу, або від лікування осіб, які були у контакті з хворими на венеричну хворобу і потребують профілактичного лікування, продовжуване після попередження, зробленого їм органами охорони здоров'я,- тягне за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

(Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.02.97 р. № 55/97-ВР)

1. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони здоров'я населення (див. Основи законодавства України про охорону здоров'я, Закони України "Про захист населення від інфекційних хвороб" тощо).

2. Об'єктивна сторона правопорушення виражається в ухиленні від обстеження осіб, щодо яких є достатні дані про те, що вони хворі на венеричну хворобу, або від лікування осіб, які були у контакті з хворими на венеричну хворобу і потребують профілактичного лікування, продовжуване після попередження, зробленого їм органами охорони здоров'я (формальний склад).

Венерична хвороба - це інфекційна хвороба, яка передається переважно статевим шляхом, а в деяких випадках і іншими шляхами (користування одним шприцом, від матері до дитини, тісний побутовий контакт та ін.). До таких хвороб належить сифіліс, гонорея, лімфогранулематоз, СНІД та ін. Венеричні захворювання - це особлива група інфекційних хвороб, які передаються переважно статевим шляхом; на них хворіють однаковою мірою як чоловіки, так і жінки. На відміну від звичайних інфекційних захворювань венеричні хвороби не залишають після себе імунітету і при повторному зараженні хвороба розвивається знову. При венеричних хворобах видужання не настає само по собі: без медичної допомоги людина не може позбутися такої хвороби і хворіє на неї все життя.

3. Суб'єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку, щодо якої є достатні дані вважати її хворою на венеричну хворобу - дані органів охорони здоров'я).

4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини виключно у формі прямого умислу.