Проаналізувавши зміст наведених приписів Хартії, приходимо до висновку, що право на справедливу заробітну плату і право на справедливі умови праці отримують самостійне значення. Тобто усувається змішування змісту цих понять. Хоча, не зовсім зрозуміло, як із права на справедливу винагороду випливає право на розумний строк попередження про звільнення з роботи? Якби мова йшла про виплату компенсації внаслідок звільнення працівника з роботи, тоді можна було б говорити про існування взаємозв'язку між досліджуваними правами. Переконані, що за своїм змістом припис пункту 4 ст.4 частини II Хартії є значно ближчим до права на справедливі умови праці (ст.2 частини II Хартії), ніж до права на справедливу заробітну плату.

Слід звернути увагу й на не зовсім коректний переклад Хартії на українську мову. Адже, наприклад, у російському варіанті офіційного перекладу, котрий поряд з українським розміщений на сайті Верховної Ради України, в пункті 1 ст.4 частини II мова йде про "вознаграждение, которое обеспечит . достойный жизненный уровень", що в українському варіанті офіційно перекладено таким чином: "винагороду, яка забезпечує ... достатній життєвий рівень". Упевнені, що такий переклад не є лінгвістично коректним, бо еквівалентом російського слова "достойный" не є українське слово "достатній", а "гідний". До того ж слово "достатній" на російську мову перекладається як "достаточный", а не "достойний".

Однак у такому варіанті офіційного перекладу словосполучення "достатній життєвий рівень" замість "гідний життєвий рівень" можна виявити ознаки зацікавленості. Адже заробітна плата, яка забезпечувала б людині гідний рівень життя, має бути вищою ніж та, котра гарантує лише достатній рівень. До того ж не зрозуміло: достатній для чого або кого?

Відповідно до ст. 5 Хартії Європейського Співтовариства "Про основні соціальні права працівників" від 9 грудня 1989 року, "будь-яка праця повинна справедливо винагороджуватись. З цією метою ... в кожній окремій країні: працівникам повинна бути забезпечена справедлива заробітна плата, тобто достатня для того, аби вони могли забезпечити задовільний життєвий рівень; утримання із заробітної плати можуть здійснюватись лише відповідно до національного законодавства, при цьому у працівників мають залишатись кошти, необхідні для забезпечення існування їх та членів їх сім'ї".

У Конвенції МОП "Про основні цілі та норми соціальної політики" №117 від 6 червня 1963 року проголошено: "Слід вжити заходів на міжнародному, регіональному або національному рівнях з метою ... створення можливості для підтримання гідного рівня життя". Саме тому, в статті 1 вказано: "Будь-яка політика повинна перш за все спрямовуватись на досягнення добробуту й розвитку населення, а також на заохочення його прагнення до соціального прогресу".

Висновки. Системний аналіз названих міжнародно- правових актів дає нам підстави для висновку, що показниками, за допомогою яких розкривається обсяг права працівника на справедливу заробітну плату, є:

здатність заробітної плати забезпечити гідний рівень життя не лише працівникові, але й членам його сім'ї;

вона не повинна бути меншою ніж мінімальна заробітна плата;

вона має бути рівною за рівноцінну працю.

Крім того, необхідно наголосити на існуючому між цими показниками взаємозв'язку. На наш погляд, всі вони мають системний характер, бо є взаємозумовленими. Тому тільки їх одночасне застосування є запорукою реалізації права працівника на справедливу заробітну плату.

Література

право заробітна плата

1. Рішення Конституційного Суду України від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 // Офіційний вісник України. - 2008. - №80. - Ст.2697.

Маркс К. и Энгельс Ф. Соч. [в 30-ти т.]. - Изд. 2-е. - Т.16: Сентябрь 1864 - Июль 1970. - М.: Госполитиздат, 1960. - ХХХ, 839 с. 3. Процев- ський О.І. Новий зміст права на працю - основа реформування трудового законодавства України // Право України. - 1999. - №6. - С.101- 105. 4. Цветов В.В. Державне управління: основні фактори ефективності (політико-правовий аспект). - Х.: Право, 1996. - 164 с. 5. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. - К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2002. - 544 с. 6. Кацев М.И. Конституционно-правовой статус личности в Латвийской Республике // Право и управление. XXI век. - 2010. - №3.

С. 63 - 69. 7. Конституційне право України: Підручник. - 4-те видання / За ред. В.Ф.Погорілка. - К.: Наукова думка, 2003. - 734 с. 8. Роулз Дж. Теория справедливости // Вопросы философии. - 1994. - №10. - С.35-42.