Пенсійний фонд здійснює керування фінансами пенсійного забезпечення і власне кажучи виступає гарантом стабільності державної системи пенсійного забезпечення. Він діє в Україні як самостійна фінансово-банківська система з 1992 р. Фонд створений на базі Українського республіканського відділення колишнього Пенсійного фонду СРСР. Його статус, задачі і функції спочатку були визначені Положенням про Пенсійний фонд, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1992 р. [22], а в новій редакції - від 1 червня 1994 р. [23].

Основною задачею Пенсійного фонду є збір, акумулювання засобів (страхових внесків) і фінансування витрат по виплаті пенсій і допомог, тобто формування і цільове використання бюджету Фонду. З 1995 р. бюджет Фонду включається в державний бюджет країни. По оцінках фахівців частка витрат Пенсійного фонду в структурі державного бюджету країни складає приблизно 16 відсотків.

Засобами Фонду є обов'язкові страхові внески підприємств, організацій і громадян. Розмір (тариф) страхових внесків встановлений Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1993 р. [24] зі зміною і доповненням від 7 лютого 1996 р. [25]. Цим нормативно-правовим актом установлений диференційований підхід до сплати страхових внесків. Підприємства, установи й організації сплачують обов'язкові страхові внески в розмірі 37 відсотків від загального фонду винагороди, виплачуваної працівникам, а самі працівники вносять один відсоток своєї зарплати. Для громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, у тому числі адвокатів, їхніх помічників приватних нотаріусів і інших громадян, діяльність яких заснована на приватній власності фізичної особи і винятково на його праці, установлений тариф страхових внесків у розмірі 3 відсотки від суми доходу. Якщо громадянин-підприємець працює за договором цивільно-правового характеру, то підприємство, що оплачує йому винагороду, зобов'язано платити страхові внески в розмірі 33,3 відсотки від суми винагороди. З загальної суми нарахованих страхових внесків у Пенсійний фонд направляється 88 відсотків, а у Фонд соціального страхування 12 відсотків. Такий порядок розподілу відрахувань пенсійне забезпечення і соціальне страхування встановлене постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1995 р. [26].

Пенсійний фонд відповідно до покладеного на нього завданнями:

1) організує і контролює роботу органів Пенсійного фонду по забезпеченню дотримання вимог законодавства про державне соціальне страхування; веде облік платників обов'язкових страхових внесків і інших платежів у Пенсійний фонд перевіряє правильність призначення і виплати пенсій і допомоги забезпечує фінансування витрат на виплату пенсій; веде статистичну і бухгалтерську звітність;

2) розробляє проект бюджету Пенсійного фонду і разом з іншими зацікавленими відомствами представляє його на розгляд Кабінету Міністрів України;

3) бере участь у підготовці пропозицій по удосконалюванню законодавства про соціальне страхування, у тому числі про пенсійне забезпечення, а також у розробці проектів нормативних актів з цих питань;

4) видає в межах своєї компетенції положення, інструкції, роз'яснення, методичні рекомендації з питань обліку платників обов'язкових внесків у Пенсійний фонд, числення і сплати цих внесків, порядку використання й обліку засобів Пенсійного фонду;

5) забезпечує діяльність органів Пенсійного фонду, проводить ревізії і перевірки їхньої роботи, за результатами яких уживає необхідних заходів;

6) організує професійну підготовку і підвищення кваліфікації працівників органів Пенсійного фонду, узагальнює і поширює досвід роботи;

7) забезпечує розробку і впровадження автоматизованих робочих місць, автоматизовану обробку інформації в системі Пенсійного фонду; організує роботу зі створення єдиного державного банку даних про платників обов'язкових страхових внесків у Пенсійний фонд;

8) інформує громадськість про свою діяльність;

9) взаємодіє в питаннях, що знаходяться в його компетенції, з міністерствами, відомствами, органами місцевої державної виконавчої влади, підприємствами, установами й організаціями;

10) здійснює відповідно до чинного законодавства виплату пенсій громадянам України, що переїхали на постійне проживання за кордон, а також іноземним громадянам, що постійно проживають в Україні.

Пенсійний фонд забезпечує:

- фінансування витрат на виплату пенсії відповідно до Законів "Про пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи";

- виплату пенсій військовослужбовцем і працівникам органів внутрішніх справ термінової служби;

- допомоги на дітей;

- інші витрати, фінансування яких відповідно до чинного законодавства покладено на Пенсійний фонд;

- фонд бере участь у фінансуванні державних, регіональних і обласних програм соціальної підтримки пенсіонерів, в організації міжнародного співробітництва в сфері пенсійного забезпечення.

Кошти Пенсійного фонду зберігаються на окремих поточних рахунках і субрахунках в установах банків, використовуються винятково по призначенню і вилученню не підлягають. Перерахування коштів на пенсійне забезпечення перераховуються безпосередньо через відділення зв'язку чи ощадні банки, де й одержують свої пенсії пенсіонери.

Пенсійний фонд і його органи на місцях, обласні управління і районні відділи наділені правом стягнення в безперечному порядку не внесених у фонд страхових внесків разом з нарахованою пенею, а також застосовувати інші санкції, зокрема, накладати адміністративні стягнення (штрафи) на посадових осіб [27].

Проте, стабільність Пенсійного фонду увесь час перебуває під загрозою. Значне число підприємств, установ, організацій і громадян-підприємців ухиляється від сплати страхових внесків. Це приводить до перевищення витрат фонду над доходами і вимагає дотацій з державного бюджету і залучення банківських кредитів.

Основні види джерел пенсійного права і їхня загальна характеристика.

Як уже відзначалося, види нормативно-правових актів, що регулюють пенсійні відносини, прийнято розрізняти по органах, що їх приймають, а зміст їхній визначений Конституцією України. Розглянемо окремі види нормативно-правових актів прийнятих органами законодавчої і центральної виконавчої влади.

Закони України. У рамках Конституції України Верховною Радою України прийняті закони:

"Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р.;

"Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ" від 9 квітня 1992 р.;

"Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи" від 19 грудня 1991 р.;

- "Про статус ветеранів війни, гарантіях їхнього соціального захисту" від 22 грудня 1995 р.;

- "Про основні принципи соціального захисту ветеранів праці й інші громадяни похилого віку в Україні" від 16 грудня 1993 р.;

- "Про державну допомогу родинам з дітьми" від 21 листопада ,1 992 р. та інші.

Усі вони мають вищу юридичну чинність стосовно до інший нормативно-правових актів, визначають їхній характер і в значній мірі зміст.

В області пенсійного забезпечення важлива роль належить Закону "Про пенсійне забезпечення", прийнятому Верховною Радою України 5 листопада 1991 р. Закон складається з вступної частини і п'яти розділів.

Розділ 1. "Загальні положення", У ньому зазначене коло осіб, що мають право на державне пенсійне забезпечення, порядок звернення за призначенням пенсії й органи, що призначають пенсії, також засобу на виплату пенсій.

Розділ ІІ. "Трудові пенсії”. Загальні і пільгові умови їхнього призначення, нарахування виробничого стажу і нарахування і виплата пенсій.

Розділ ІІІ. "Соціальні пенсії". Право на ці пенсії і їхні розміри.

Розділ IV. "Порядок і умови перерахунку пенсій"

Розділ V. "Відповідальність підприємств, організацій і громадян. Рішення спорів по пенсійних питаннях".

Цей Закон є основним актом в області пенсійного забезпечення, що гарантують усім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок засобів Пенсійного фонду шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон "Про пенсійне забезпечення" певною мірою визначив компетенцію Кабінету Міністрів України в області регулювання пенсійного забезпечення непрацездатних громадян. На виконання цього Закону Кабінет Міністрів України прийняв цілий комплекс нових підзаконних актів, визнавши утратившими юридичну чинність для України значне число рішень Уряду Української РСР по пенсійних питаннях, що діяли в часи колишнього СРСР [1].

Укази Президента України. По своїй важливості вважаються другим після законів видом нормативних актів. Джерелами пенсійного права є ті укази, у яких містяться правові норми, що регулюють відносини по пенсійному забезпеченню. Одним з перших указів у цій області був Указ Президента України від 27 грудня 1991 р. "Про соціальний захист населення в умовах лібералізації цін" [2], яким, уперше після прийняття Закону «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р., був збільшений розмір державних пенсій, призначених до 1 січня 1992 р. на 100 відсотків.

У 1991-1996 рр. був прийнятий цілий ряд указів про адресну допомогу з боку держави малозабезпеченим непрацездатним громадянам [3], про підвищення розмірів сукупного доходу і цільової грошової допомоги малозабезпеченим громадянам [4], про статус ветеранів військової служби, гарантіях їхнього соціального захисту [5] і інші.

У правовому полі указів і розпоряджень Президента України маються акти організаційно-правового характеру, що передбачають поліпшення діяльності органів соціального захисту населення і їхнє фінансування.

За своїм характером укази Президента України підрозділяються на нормативні, тобто правові норми, що встановлюють, і індивідуальним, адресованим конкретним виконавцям. Укази першого виду є власне кажучи підзаконними актами і приймаються з питань, що відноситься до компетенції Президента України, визначеною Конституцією.

Джерелами пенсійного права є міжнародні договори (угоди), що Україна уклала з рядом закордонних країн чи приєдналася до них чи в порядку правонаступництва підтвердила свої зобов'язання по міжнародних договорах колишнього СРСР про співробітництво в області соціального забезпечення і на який дана згода Верховної Ради України.

Одним з таких договорів є Угода "Про гарантії прав громадян держав-учасників Співробітництва Незалежних Держав (СНД) в області пенсійного забезпечення" від 13 березня 1992 р. [6]. Цією угодою передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав СНД здійснюється по законодавству держави, на території якого вони проживають. Усі витрати, зв'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення несе державу, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не виробляються, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Призначення пенсій громадянам СНД призначається за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років громадянам СНД, враховується виробничий стаж, придбаний на території кожного з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї угоди. Обчислення пенсій розраховується з заробітку (доходу) за період роботи, що зараховується у виробничий стаж.