1996

1111,7

140,6

321,6

606,9

42,6

1,36

1997

1263,4

188,5

309,2

693,7

72,0

1,35

1998

1269,0

205,5

297,5

682,8

83,2

1,24

1999

1578,2

220,5

330,4

918,6

108,7

1,21

2000

1978,4

266,6

436,7

1106,3

168,8

1,16

2001

2275,0

353,3

304,9

1317,2

299,6

1,11

2002

2496,8

424,9

343,6

1386,6

341,7

1,11

2003

3319,8

491,2

429,8

1900,2

498,6

1,24

2004

4112,4

629,7

573,7

2214,0

695,0

1,19

2005

4818,6

902,1

708,9

2406,9

800,7

1,09

2006

5354,6

1141,0

841,5

2741,6

630,5

0,98

2007

6700,7

1504,0

1132,6

3303,1

761,0

0,93

2008

8538,9

1927,4

1545,7

4088,2

977,7

0,90

2009

8653,7

1916,6

1412,0

4215,9

1109,2

0,95

Як видно по даним таблиці 2.2, в Україні за останні чотири роки зменшилась питома вага обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт у ВВП порівняно з іншими роками. Зробивши аналіз економічної ситуації, яка склалась в Україні щодо формування та розвитку інтелектуального капіталу підприємств, можна зробити висновок, що між темпами витрат на освіту, етапами продукування знань та їхнім використанням на практиці існує істотний розрив та виникають певні перешкоди. Це зумовлено недостатнім фінансуванням процесів формування, розвитку, активізації та управління інтелектуальним капіталом. Як показали статистичні дані, витрати на освіту та науку встановлені на рівні не менше 10% ВВП, а реально вони не перевищують 6%, що недостатньо для розвитку інтелектуального капіталу країни в цілому.

Існують переконливі докази того, що найбільших успіхів в економіці досягли країни, що здійснили значні інвестиції в створення сприятливого середовища для розвитку інтелектуального капіталу (США, Японія, Франція, Великобританія, Швеція та ін.). Так, наприклад, у двадцяти розвинених країнах, де працює 95 % учених світу, дохід на душу населення щорічно зростає на 200 дол., тоді як у всіх інших країнах - на 10 долл. Майже 50 % приросту національного доходу США, як підраховано американськими економістами, отримано за рахунок підвищення рівня освіти робочої сили. Таким чином, високорозвинені країни продовжують будувати "суспільство знань". Інвестиції, засновані на знаннях, стають пріоритетними напрямами підвищення інтелектуального потенціалу суспільства. Тому розвиток трудового потенціалу є найважливішим завданням ХХІ ст. [9, c. 59].

В сучасних умовах господарювання головним завданням підприємств всіх форм власності є органічне поєднання матеріального та інтелектуального капіталу, стимулювання щодо інтелектуальної спрямованості праці. Інтелектуальний капітал підприємства, під яким розуміють інтелектуальні ресурси, що втілені у сукупності наукових та загальних знань працівників, їх досвіді, знаннях, вміннях, навичках, які створюють продукти інтелектуальної діяльності, що можуть належати як його винахіднику, так і іншим суб'єктам господарювання, та використовуються з метою одержання додаткової вартості, стає одним з найвпливовіших чинників трудового потенціалу підприємства [ 6, c.86].

Також однією з проблем формування інтелектуальної економіки в Україні є розрив між стадіями наукових досліджень і впровадженням їхніх результатів у виробництво (див. додаток Г). Основний фактор, що перешкоджав провадженню передових технологій, -- обмеженість фінансування, про що зазначили 44% підприємств. Майже в однаковій мірі заважали впроваджувати передові промислові технології такі фактори як низькокваліфікований персонал (3,4%), неспроможність керівників різного рівня оцінити нові технології (4,9%), організаційні та правові проблеми (5,2%) та відсутність науково-технічної підтримки з боку інших організацій (4,2%) [20].

Це зумовлено передусім відсутністю ефективного механізму трансформування інтелектуального потенціалу в інноваційні розробки, придатні до практичного використання. У подоланні цієї проблеми важлива роль належить інноваційному підприємництву, але його частка в Україні зараз становить 6,6% від загальної кількості малих підприємств. Вважаємо, що ситуацію змінить збільшення їхньої чисельності, що показує позитивна динаміка: 2002 р. приріст малих підприємств становив 7,4%, 2003-2005 pp. - 33,6%, ще потужніші їх збільшення передбачається у наступних роках. Головною привабливістю процесу формування та управління інтелектуальним капіталом в Україні є те, що фінансові, інформаційні, виробничі, організаційна та інші вкладення в процес створення інтелектуального капіталу дають вагомий за обсягом, тривалий у часі й трансформаційний за характером економічний і соціальний ефект для підприємства, а також для економіки країни в цілому [10, c. 17].

2.2 Головні напрямки використання інтелектуального капіталу у процесі суспільного відтворення

Для України ефективне використання інтелектуального капіталу набуває важливого значення як один із найвагоміших факторів забезпечення конкурентоздатності економіки. Вивчення здібностей та можливостей людини є визначальним при обґрунтуванні цілей та перспективних напрямів розвитку суспільства. Запропонований на державному рівні перехід до інноваційного розвитку країни припускає, що головну роль відіграватимуть якісні чинники економічного зростання при максимальному використанні інтелектуального капіталу суспільства. Таким чином, вивчення питань, що стосуються ефективності використання інтелектуального капіталу, складових частин та чинників, що обумовлюють його стан та розвиток, сьогодні набувають все більшої актуальності.

В Україні є значні резерви для стрімкого розвитку інтелектуального капіталу. Зокрема, накопичений людський капітал, що характерний високим рівнем освіти населення і значною частиною працівників, зайнятих наукою. Однак дві інші складові - організаційний і споживчий капітал - розвинені недостатньо. Але тільки за успішного розвитку цих двох складових інтелектуального капіталу можна одержати значний синергетичний ефект, виражений у зростанні інтелектуального капіталу країни в цілому й інтелектуальному капіталі окремих економічних суб'єктів [5, c. 145].

Найважливішими напрямами політики розвитку інтелектуального капіталу є:

* дотримання принципу пріоритету цінності людського творчого потенціалу як основного в новій економічній політиці;

* прийняття принципу індивідуального розвитку людини;

* формування й розвиток активної поведінки особистості, її здатності до конкуренції, встановлення принципів самостійності й самовідповідальності, розвиток її прагнення до реалізації свого творчого потенціалу;

* поступове звільнення всіх сфер економіки України від некваліфікованої робочої сили;

* поширення різноманітних методів і форм організації та стимулювання праці, характерних для творчої діяльності;

* поступове вирівнювання загальної освіти, підвищення її рівня та якості, тобто модернізація матеріально-технічної бази, посилення мотивації викладачів до поліпшення якості навчання, контролю за якістю знань, удосконалення організації навчального процесу, підвищення рівня практичної підготовки;

* розроблення нової соціальної та економічної політики, яка б гарантувала доступ до знань усім верствам населення незалежно від статку. Сюди належить розвиток системи доступних кредитів на освіту, вдосконалення бази державного бюджету й зміна його відповідально всіх нормативно - правових актів;

* удосконалення системи підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

* забезпечення рівномірного розвитку освітньої інфраструктури в усіх регіонах України;

* стимулювання населення до здобуття вищої освіти всіх спеціалізації.

Основними джерелами фінансування процесу формування й управління інтелектуальним капіталом,які сприяють продукуванню знань та їхній трансформації в матеріальні активи, є Державний бюджет, замовлення підприємств, іноземні інвестиції.

інтелектуальний власність фінансування інноваційний

Таблиця 2.3. Джерела фінансування інноваційної діяльності

Загальна сума витрат

У тому числі за рахунок коштів

власних

державного бюджету

іноземних інвесторів

інші джерела

млн.грн.

2000

1757,1

1399,3

7,7

133,1

217,0

2001

1971,4

1654,0

55,8

58,5

203,1

2002

3013,8

2141,8

45,5

264,1

562,4

2003

3059,8

2148,4

93,0

130,0

688,4

2004

4534,6

3501,5

63,4

112,4

857,3

2005

5751,6

5045,4

28,1

157,9

520,2

2006

6160,0

5211,4

114,4

176,2

658,0

2007

10850,9

7999,6

144,8

321,8

2384,7

2008

11994,2

7264,0

336,9

115,4

4277,9

2009

7949,9

5169,4

127,0

1512,9

1140,6

У свою чергу, зазначимо, що позабюджетне фінансування характеризується високою часткою в ньому приватного підприємницького сектору (31%), на відміну від державного, який у 6 разів менший. Тобто, як видно в таблиці 2.3., в Україні переважає позабюджетне фінансування, а також значне зменшення суми витрат на інноваційну діяльність в 2009 році.

Здатність економіки створювати й ефективно використовувати інтелектуальний капітал дедалі більшою мірою визначає економічну силу нації, її добробут. Відкритість суспільства для імпорту різноманітних знань, ідей та інформації, здатність економіки продуктивно їх переробляти - ось від чого залежить успішний соціально-економічний розвиток будь якої країни.

Незважаючи на повільне зростання національної економіки, що зафіксовано та проголошено українським урядом, економічна ситуація ще досі залишається нестабільною, що не кращим чином впливає на інтелектуальний капітал суспільства.



Висновок

Таким чином, мета даного дослідження є виконаною і можна зробити узагальнені висновки щодо сутності і значенні інтелектуального капіталу. В процесі дослідження встановлено, що за своєю сутністю інтелектуальний капітал є сукупністю соціо-культуро-економічних відносин між суб'єктами з приводу залучення до системи суспільного виробництва творчого потенціалу людини у вигляді знань, інформації, досвіду і здібностей та реалізації матеріального і/або нематеріального інтересу, нагромадження інтелектуальних продуктів та їх використання для створення нової вартості, упредметнення творчих здібностей працівників, котрі створюють як об'єкти інтелектуально зорієнтованої економіки, так і продукти традиційних галузей, у тому числі матеріального виробництва. Інтелектуальний капітал складається з: людського, структурного та організаційного капіталу. Також є й інші його класифікації, але вищезазначена є найбільш поширеною.