Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Юридичний факультет

Кафедра адміністративного права та фінансового права

Курсова робота

на тему: “Адміністративно-правовий статус біженців в Україні”

Виконав

Студент 2 курсу

групи ЮРД-29 С

Косьоровскі М.З.

Науковий керівник

Жмурко О.В.

Львів - 2011

План

Вступ

Розділ 1. Поняття “біженець” та основи правового статусу біженців

Розділ 2. Порядок набуття та припинення правового статусу біженців в Україні

Розділ 3. Особливості правового статусу біженців в Україні: права, обов'язки

та гарантії реалізації

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

правовий статус біженець

Актуальність теми дослідження. Незадовільний стан економіки і нестабільний соціально - політичний лад окремих країн призвели до активізації міграційних процесів серед населення планети. Сучасна міграція поряд із позитивними тенденціями має і негативні: мігрантами стають особи, які змушені залишати свої країни через громадянські війни, соціально -політичну нестабільність, дискримінацію тощо.

Проблеми, пов'язані з біженцями, актуальні і для України. Її географічне положення, за висновками центру збору й обміну інформацією ЄС, сприяло створенню основних маршрутів незаконного переміщення мігрантів у Західну і Центральну Європу. В Україні також наявні внутрішні проблеми, які створюють додаткові труднощі в забезпеченні захисту біженців, вимагає вдосконалення вітчизняного законодавства щодо правового статусу біженців для того, щоб воно відповідало міжнародним стандартам і сучасному змісту міграційних правовідносин. Зокрема, після приєднання України у 2002 році до Конвенції ООН про статус біженців та проголошення курсу України на євроінтеграцію постало завдання привести законодавство України про біженців у відповідність з міжнародними стандартами.

Значною мірою актуальність дослідження підтверджується інтересом до цієї проблематики зарубіжних і вітчизняних вчених. У різні часи розробкою проблеми біженців займалися зарубіжні вчені Г.Гудвін Гілл, Ж.Егер, О.Клінова, Д.Макнамара, К.Нгуєн, Д.Патрик, В.Потапов, Д.Хорекенс, досліджуючи статус біженця у міжнародному праві. Останніми роками російські вчені Є.Гончаренко, А.Жеребцов, Д.Іванов, Н.Каткова, І.Кисельова, М.Лебедєв, В.Радул, Т.Регент досліджували регулювання правового стаусу біженців у Російській Федерації. Білоруські вчені Л.Васильєва, І.Фісенко досліджували правовий статус біженців у Республіці Білорусь.

Зважаючи на актуальність зазначених проблем, багато вітчизняних науковців досліджували їх загальнотеоретичні та прикладні аспекти. Деякі аспекти проблеми біженців були висвітлені у працях вчених - правників: В. Березняка, Ю. Битяка, І. Голосніченко, Н. Грабар, Т. Коломоєць, В. Колпакова, О. Кузьменко, М. Сірант, Г. Тимчик та інших. Віддаючи належне авторам досліджень, слід зазначити, що розглядаючи окремі аспекти проблеми правового статусу біженців, комплексно ця проблема не досліджувалася.

Мета і завдання курсової роботи. Мета роботи полягає у комплексному вивченні теоретико - правових, законодавчих і практичних засад державного регулювання правового статусу біженців в Україні, процедури надання статусу біженця та практики її застосування. Для досягнення поставленої мети в роботі передбачено вирішити такі завдання:

· проаналізувати юридичний зміст правового статусу біженця;

· розкрити специфічну правову природу прав біженців;

· схарактеризувати практичну доцільність та ефективність адміністративно-правових процедур надання статусу біженця в Україні;

· виділити основні етапи порядку набуття та припинення правового статусу біженців в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі правового забезпечення статусу біженців в Україні.

Предметом дослідження є зміст законодавчих і підзаконних правових актів та їх реалізація в діяльності, пов'язаній з адміністративно - правовим статусом біженця в Україні.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувалася сукупність методів, які сприяють пізнанню соціально - правових явищ у суперечностях, розвитку та змінах, що дає можливість дослідити правовий статус біженця крізь призму їх соціального змісту і юридичної форми. У процесі дослідження, зокрема використані такі методи наукового пізнання правових явищ:

· логічний

· логіко - семантичний

· логіко - юридичний

· історико - правовий

· порівняльно - правовий

· соціологічний

· статистичний

Практичне значення курсової роботи полягає в можливості застосування матеріалу роботи при підготовці семінарських занять, а також використання матеріалу у подальшій науковій роботі.

Розділ 1

Поняття “біженець” та основи правового статусу біженців

Поняття „біженець” виникло у правовому полі з часів Першої світової війни. Біженцями вважалися особи відповідного національного походження, які не користувалися захистом свого уряду і не мали іншого громадянства. Провідну роль у розширенні правового статусу біженців відігравала ООН з Управлінням Верховного комісара у справах біженців (УВКБ), у рамках якої 1947 р. була створена Міжнародна організація у справах біженців (МОБ). Основою діяльності УВКБ щодо встановлення правового статусу біженців і надання їм допомоги є Конвенція ООН 1951 р. та Протокол про статус біженців 1967 р., де під терміном „біженець” визнавалась особа, яка у результаті подій, що відбувалися до 1 січня 1951 р., і в силу цілком обґрунтованих побоювань, могла стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, громадянства, належності до конкретної соціальної групи або політичних переконань, перебувала поза межами країни своєї громадянської належності, не користувалася захистом цієї країни чи не бажала користуватися таким захистом внаслідок побоювань. На думку Грабар Н.М. існуюче визначення терміна „біженець” не повністю відповідає сучасним вимогам Грабар Н.М. Адміністративно - правове забезпечення статусу біженців в Україні. - Львівський державний університет внутрішніх справ. - Львів. - 2007..

21 червня 2001 р. було прийнято за новою редакцією Закон України «Про біженців». Цей Закон визначає правовий статус біженців в Україні, порядок надання, втрати і позбавлення статусу біженців, встановлює державні гарантії захисту біженців. Проте даний закон не визначає окремо поняття політичного біженця і політичного притулку, а визначає тільки загальний статус біженця. Так, відповідно до Закону України, біженець є особою, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань Закон України "Про біженців" від 21 червня 2001 року // Офіційний Вісник України. -- 2001. -- № 25..

Це визначення викликає певні сумніви.

По-перше, наскільки є правомірним надавати особі притулок, якщо особа не бажає користуватися захистом країни, де вона перебуває та де їй надаються усі можливі гарантії цього захисту, якщо вона навіть побоюється, що її можуть переслідувати.

По-друге, законодавець не відокремив осіб, які дійсно переслідуються від політичного переслідування від осіб, які мають певні соціальні труднощі у державі, де вони перебувають та інше.

Так, наприклад, 164 мешканці міста Зорінська Луганської області звернулися до посольства відразу 19 країн із проханням про надання їм політичного притулку. Мешканці міста, що звернулися до посольств Аргентини, Австрії, Бельгії, Ізраїлю, Італії, Іспанії, Канади, Латвії, Литви, Німеччини, Польщі, Португалії, США, Фінляндії, Франції, Чехії, Швейцарії, ЮАР і Естонії, мотивують свій вчинок «замахом на їх життя і здоров'я із боку представників центральних і місцевих органів влади», які не забезпечують дотримання їх конституційного права на працю, заробітну платню, відпочинок і соціальний захист.

По-третє, викликає занепокоєння той факт, що притулок надається особі, котра не бажає повернутися до країни внаслідок побоювань її переслідування. Може траплятися ситуація, коли особа навмисно не бажає повернутися до країни, навіть якщо у цій країні особу не переслідують, або створюються усі можливі передумови щодо не переслідування особи. У даному випадку йдеться про, так званих, «професійних» біженців, які одержують грошову допомогу (наприклад, у Франції одноразова допомога 300 євро, щомісячна 280 євро) і переїздять від однієї країни до іншої, а також можливих злочинців, які ховаються під виглядом біженця.

Викликає занепокоєння також і те, що сьогодні існує багато фірм, які надають консультації про те, як отримати статус політичного біженця, розробляють легенду [«легенда» (від лат. legenda - те, що слід читати) є казковим оповіданням, переважно із релігійною тематикою] Велика Радянська Енциклопедія. - М., 1953. - 618с., готують історію переслідувань, тим паче, що в Україні процедура надання притулку не є досить чітко врегульованою і має певні прогалини.

У Висновку № 58 (XL) «Проблема біженців чи осіб, які шукають притулок, виїжджають в неорганізованому порядку з країни, в якій вони вже отримали захист 1989р.» Виконавчого Комітету Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців вказувалося на те, що проблема неорганізованих переміщень ускладнюється використовуванням великим числом біженців і осіб, що шукають притулок, підроблених документів і вживанням практики навмисного знищення або позбавлення від проїзних чи інших документів із метою ввести в оману органи влади держави до якої вони прибули. Сірант М.М. зазначає, що такі неорганізовані переміщення включають в'їзд на територію іншої держави без попередньої згоди на те національних владних структур або без в'їзної візи, або за відсутності чи недостатньої кількості документів, що звичайно вимагаються для поїздок, або із фальшивими чи підробленими документами Сірант М.М. Міжнародно-правові аспекти визначення поняття «біженець» // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2003. - № 1. - С. 165-170. .

Юристи із європейського права вважають, що об'єднана Європа потребує жорсткої імміграційної політики. Вони вказують на необхідність

розмежувати осіб на тих, хто отримує статус біженця згідно із Конвенцією 1951 р. та осіб, які просять надати їм політичного притулку.