незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (стаття 309 КК України 2001 р.; стаття 229-6 КК України 1960 р.); посів або вирощування снотворного маку чи конопель (стаття 310 КК України 2001 р.; стаття 229-3 КК України 1960 р.); незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів при обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 311 КК України 2001 р.; частини друга і третя статті 229-20 КК України 1960 р.); викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем при обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 312 КК України 2001 р.; частини друга і третя статті 229-19 КК України 1960 р.); викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням (стаття 313 КК України 2001 р.; стаття 229-17 КК України 1960 р.);

незаконне введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 314 КК України 2001 р.; стаття 229-15 КК України 1960 р.);

схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 315 КК України 2001 р.; стаття 229-5 КК України 1960 р.); незаконне публічне вживання наркотичних засобів (стаття 316 КК України 2001 р.; стаття 229-16 КК України 1960 р.);

організацію або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 317 КК України 2001 р.; стаття 229-4 КК України 1960 р.); незаконне виготовлення, підроблення, використання чи збут підроблених документів на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів (стаття 318 КК України 2001 р.; стаття 229-13 КК України 1960 р.);

незаконну видачу рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (стаття 319 КК України 2001 р.; стаття 229-14 КК України 1960 р.);

порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (стаття 320 КК України 2001 р.; стаття 229-7 КК України 1960 р.); погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу (частини третя та четверта статті 345 КК України 2001 р.); погрозу або насильство щодо державного чи громадського діяча (стаття 346 КК України 2001 р.); посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (стаття 348 КК України 2001 р.; стаття 190-1 КК України 1960 р.); захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника (стаття 349 КК України 2001 р.; примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань при обтяжуючих обставинах (частина третя статті 355 КК України 2001 р.; частина третя статті 198-2 КК України 1960 р.);

зловживання владою або службовим становищем при обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 364 КК України 2001 р.; частина друга статті 165 КК України 1960 р.); перевищення влади або службових повноважень при обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 365 КК України 2001 р.; частини друга і третя статті 166 КК України 1960 р.); одержання хабара при обтяжуючих обставинах (частини друга і третя статті 368 КК України 2001 р.; частини друга і третя статті 168 КК України 1960 р.); погрозу або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного при обтяжуючих обставинах (частина друга статті 377 КК України 2001 р.); посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя (стаття 379 КК України 2001 р.; стаття 190-1 КК України 1960 р.); дії, що дезорганізують роботу виправних установ (стаття 392 КК України 2001 р. стаття 69-1 КК України 1960 р.); втечу з місця позбавлення волі або з-під варти (стаття 393 КК України 2001 р. стаття 183 КК України 1960 р.) посягання на життя захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги (стаття 400 КК України 2001 р.) а також за злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини) при обтяжуючих обставинах, передбачені частинами другою, третьою і четвертою статті 404 КК України 2001 р. (пунктами "б" і "в" статті 234 КК України 1960 р.) частинами другою і третьою статті 405 КК України 2001 р. (статтею 236 КК України 1960 р.) частиною третьою статті 406 КК України 2001 р. (пунктом "в" статті 238 КК України 1960 р.), частиною другою статті 408 КК України 2001 р. (пунктом "в" статті 241 КК України 1960 р.) частиною другою статті 420 КК України 2001 р. (пунктом "г" статті 251 КК України 1960 р.) частиною третьою статті 423 КК України 2001 р. (пунктом "в" статті 254 КК України 1960 р.) частинами другою і третьою статті 424 КК України 2001 р. (пунктами "б" і "в" статті 254-2 КК України 1960 р.) частиною другою статті 426 КК України 2001 р. (пунктом "б" статті 254-3 КК України 1960 р.) статтею 447 КК України 2001 р. (статтею 63-1 КК України 1960 р.);

и) до яких застосовувалося звільнення від відбування покарання з випробуванням (статті 75, 79 і 104 КК України 2001 р.) і які під час іспитового строку вчинили умисний злочин;

і) які мають одного чи обох батьків віком понад 70 років, а також батьків-інвалідів першої групи і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров'я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих батьків.'[ст. 7, 17]

2. Помилування: особливості та умови здійснення

Помилування -- це, відповідно до п.27 ст. 106 Конституції України та ч.1 ст. 87 Кримінального кодексу України, ст.2 Положення про порядок здійснення помилування, акт глави держави, який полягає у заміні покарання або невідбутої її частини більш м'яким покаранням, повному або частковому звільненні від відбування покарання, або заміні довічного позбавлення волі (надалі -- ДПВ) на позбавлення волі строком на 25 років або більше.

Клопотати про помилування має право особа, яка засуджена та/або відбуває покарання в Україні відразу після набрання вироком законної сили; засуджена до ДПВ -- після відбуття в колонії двадцяти років.

Клопотання про помилування подається засудженим до адміністрації установи відбування покарання, яка його реєструє та протягом п'ятнадцяти діб направляє до Адміністрації Президента разом із копіями вироку, постанови суду, характеристикою особи та іншими документами, що мають істотне значення для визначення можливості застосування помилування. Підготовку матеріалів до розгляду клопотання здійснює Управління з питань помилування Адміністрації Президента України.

При розгляді клопотання враховуються всі дані, які характеризують засудженого: ступінь тяжкості злочину, строк фактичного відбуття покарання, особа засудженого, щире каяття, поведінка та ставлення до праці, а також думка адміністрації установи відбування покарання, спостережної комісії, органу місцевого самоврядування, місцевого органу виконавчої влади, громадських організацій тощо про доцільність помилування.

Попередньо клопотання про помилування та зібрані Управлінням з питань помилування при Адміністрації Президента України матеріали розглядаються Комісією при Президентові України з питань помилування. Про клопотання, які не підлягають задоволенню відповідно до Положення про порядок здійснення помилування, Управління з питань помилування доповідає Комісії. Пропозиції Комісії за результатом попереднього розгляду оформляються у вигляді протоколу. Далі Комісія з питань помилування вносить Президенту України пропозиції щодо застосування помилування або доповідає, що підстав для задоволення клопотання немає. Про помилування засудженого Президент України видає указ.

В разі відхилення Комісією клопотання наступне клопотання може бути подано не раніше, ніж через рік з моменту відхилення попереднього, а в разі засудження до ДПВ -- не раніше п'яти років.

Указ Президента про помилування надсилаються, відповідно від типу покарання, до Державної пенітенціарної служби України, міністерств України, інших органів виконавчої влади, а щодо осіб, які звільняються від додаткових покарань, -- судам, які постановили вирок.

Від амністії помилування відрізняється тим, що стосується індивідуально визначеної особи, а не групи осіб, можливістю скасувати судимість, є актом Президента України а також тим, що можливість застосування помилування не залежить від тяжкості вини, хоча це враховується при визначенні доцільності помилування.

Відносно помилування характерна нестабільність законодавчої бази та численної зміни до нового нормативного забезпечення змусять постійно слідкувати за процесами змін. У зв'язку з відміною смертної кари в Україні виникла необхідність внести зміни до порядку здійснення помилування, так 12 квітня 2000 року Указом Президента України вводиться в дію Положення про порядок здійснення помилування в Україні. Згідно з ним скасовується Положення від 31 грудня 2000 року, яке регулювало процес здійснення помилування.

Окремі нововведення визначають помилування засуджених, яке здійснюється у вигляді заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк.

Право на клопотання про помилування має особа, яка: засуджена судом України і відбуває покарання в Україні, засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування, засуджена в Україні і передана для відбування покарання іноземній державі, якщо відповідна установа цієї держави погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування; відбула покарання в Україні.

Особливістю підготовки матеріалів для розгляду клопотань про помилування та з'ясування ставлення засудженого до помилування здійснює Управління з питань помилування Адміністрації Президента України. Досить широкий спектр прав визначений цим Положенням для управління. Зокрема право витребування від суду, прокуратури, органів юстиції та інших матеріалів необхідних для розгляду клопотань про помилування, доручати їм проведення перевірок окремих питань.

У виняткових випадках, коли засуджений не перебуває під вартою, виконання вироку щодо нього може бути відстрочено до розгляду клопотання про помилування.

Клопотання про помилування, що подає засуджений через установу виконання покарань надсилається до Адміністрації Президента разом з копіями вироку, ухвали і постанови судів та інші матеріали, що мають значення до справи. Наступним кроком є розгляд цих матеріалів Комісією при Президентові України, розглянувши клопотання про помилування і матеріали Комісія вносить Президентові України пропозицію про застосування помилування.

Про помилування засудженого Президент видає Указ. Укази Президента про помилування засуджених для виконання надсилаються:

щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі на певний строк, виправних робіт без позбавлення волі, які відбувають покарання, - Державному департаменту України з питань виконання покарань;

щодо осіб, які покарання не відбувають або засуджені до інших мір покарання, на позбавлення волі, про звільнення від додаткових мір покарання та осіб, судимість яких знято, - відповідними судами;

щодо осіб, засуджених до відбування покарання у дисциплінарному батальйоні, - Міністерству оборони України.

Крім того, укази Президента України про помилування засуджених надсилаються Міністерству внутрішніх справ України для відома. Отже, органи на яких покладено виконання указів, повідомляють Адміністрацію Президента України про їх виконання, а контроль в свою чергу здійснює управління з питань помилування.