§ Розділ XV. Збір за користування радіочастотним ресурсом України

§ Розділ XVI. Збір за спеціальне використання води

§ Розділ XVII. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів

§ Розділ XVIII. Особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл продукції

§ Розділ XIX. Прикінцеві положення

§ Розділ XX. Перехідні положення

Закони України, які втратили чинність при набутті чинності Податковим кодексом України:

§ «Про акцизний збір»

§ «Про Державний реєстр фізичних осіб -- платників податків та інших обов'язкових платежів»;

§ «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»

§ «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»

§ «Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузови до них»

§ «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)»

§ «Про плату за землю»

§ «Про систему оподаткування»

§ «Про податок на додану вартість»

§ «Про фіксований сільськогосподарський податок»

§ «Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби»

§ «Про економічний експеримент щодо стабілізації роботи підприємств легкої та деревообробної промисловості Чернівецької області»

§ «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»

§ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

§ «Про податок з доходів фізичних осіб»

§ «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»

§ «Про оподаткування прибутку підприємств»

На сьогоднішній день оподаткування є найбільш широкою сферою застосування результатів грошової оцінки. Однак, із становленням ринку землі, розширення їх застосування в інших сферах, які регулюють земельні відносини, зростатиме. До цього спонукають законодавчі та нормативно- правові акти, котрі регулюють застосування результатів грошової оцінки при здійсненні ринкових операцій з земельними ділянками. Зокрема, пункт 5 Указу Президента України "Про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва" від 14.10.1993 року №456/93 встановлює, що вартість земельної ділянки при приватизації зазначених об'єктів визначається Державним комітетом України по земельних ресурсах чи його органами на місцях на підставі експертної оцінки. Зазначені норми були встановлені до появи нормативних документів, які визначали методичні підходи до оцінки земель в Україні, що ускладнювало роботу експертів по встановленню вартості земельних ділянок під згаданими об'єктами, часом створювало ситуацію неможливості порівняння результатів такої роботи на об'єктах, аналогічних за своїми характеристиками. 3 появою Методик, які регулюють підходи до грошової оцінки земель, робота експертів по встановленню вартості земельних ділянок під об'єктами, які підлягають приватизації спираючись на норми вищезазначених Указів Президента України, має загальні орієнтири, які забезпечують порівнюваність її результатів, полегшують їх сприйняття в кожному конкретному випадку та знімають елементи соціальної напруги в процесі приватизації.

Нормативною базою, яка покликана була визначити та врегулювати методичні підходи до розрахунку грошової оцінки земель, стала "Методика грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року №213. 5 липня 2004 року були внесені зміни та доповненнями Постановою Кабінету Міністрів України № 843.

Нормативна грошова оцінка земель населених пунктів
визначається за формулою:

Цн = В х Нп х Кф х Км,

Нк

де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях);

В - витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр (у гривнях)

Нп - норма прибутку (6%)

Нк - норма капіталізації (3%)

Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо)

Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки.

Коефіцієнт, який характеризує місцезнаходження земельної ділянки (Км), обумовлюється трьома групами рентоутворюючих факторів: регіонального, зонального та локального характеру і обчислюється за формулою:

Км = Км1 х Км2 х Км3,

Де коефіцієнт, який характеризує регіональні фактори місцеположення земельної ділянки, зокрема:

а) чисельність населення та адміністративний статус населеного пункту, його місце в системі розселення;

б) розміщення в межах населених пунктів, розташованих у приміських зонах великих міст;

в) розміщення в межах населених пунктів, що мають статус курортів.

Км2 - коефіцієнт, який характеризує зональні фактори місцеположення земельної ділянки в межах населених пунктів, зокрема:

а) відстань до загальноміського центру населеного пункту, концентрованих місць праці, масового відпочинку населення;

б) розташування в ядрі центру великих і найбільших міст та інших населених пунктів, що мають особливо важливе історичне значення, в приморській смузі населених пунктів.

Км3 - коефіцієнт, який характеризує локальні фактори місцеположення земельної ділянки за територіально-планувальними, інженерногеологічними, історико-культурними, природно-ландшафтними, санітарно-гігієнічними умовами та рівнем облаштування території.

Більшість показників, які впливають на проведення грошової оцінки земель населених пунктів, визначені містобудівним законодавством і нормативною базою, яка діє в цій сфері. Закон України "Про основи містобудування", прийнятний Верховною Радою України 16 листопада 1992 року, статтею 16 визначає, що державні стандарти, норми і правила у сфері містобудування "...встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов...". Основним нормативним документом, що визначає діяльність в сфері містобудування, є державний стандарт ДБН 360-92 (державні будівельні норми). Він зазнав певних змін з часу його прийняття. Визначення основних структурних елементів населених пунктів та принципові положення щодо нормування використання їх територій викладені саме в цьому документі. Вони є чинними і зараз, та покладені в основу показників, які використовуються для визначення грошової оцінки відповідних земельних ділянок.

Порядок проведення нормативної грошової оцінки земель встановлений:

· Наказом Держкомзем, Мінбуд, Міністерства аграрної політики і

· житловий - комунального господарства, Українській академії аграрних наук «Про Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення і населених пунктів» від 27.01.2006 р. N 18/15/21/11;

· Наказом Держкомзем, Мінбуд, Міністерства аграрної політики і житловий - комунального господарства, Української академії наук, Держкомітету по водному господарству, Держкомітету по лісовому господарству, Українській академії аграрних наук: «Про Порядок нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (окрім земель в межах населених пунктів)».

«Порядком грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» визначена процедура виконання нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.

Нормативна грошова оцінка земель населеного пункту виконується окремо для забудованих територій та сільськогосподарських угідь.

На першому етапі визначається базова - середня, для даного населенного, пункту вартість одного квадратного метра земель, яка залежить від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній та місцевій системах виробництва, розселення та рівня освоєння, облаштування території.

На другому етапі базова вартість диференціюється в межах населеного пункту по економіко-планувальних зонах, які встановлюються в залежності від неоднорідності функціонально-планувальних якостей території, в рівні інженерного забезпечення та благоустрою території, розвитку сфери обслуговування населення та в екологічній якості території, привабливості середовища.

На третьому етапі визначається вартість квадратного метра земельної ділянки певного функціонального використання з урахуванням територіально-планувальних, історико-культурних, природно-ландшафтних, інженерно-геологічних, санітарно-гігієнічних та інженерно-інфраструктурних особливостей її місцерозташування.

На заключному етапі проводиться грошова оцінка окремих земельних ділянок, що виконується субєктами оціночної діяльності, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою. Відповідно до Закону України «Про оцінку земель» із змінами від 01 січня 2006 року технічна документація з нормативної грошової оцінки земель населеного пункту підлягає погодженню, проведенню державної землевпорядної експертизи та затвердженню.

Затверджені дані нормативної грошової оцінки земель є базою для визначення податків за власність, користування землею та орендної плати. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12травня 2000 року № 783 «Про проведення індексації грошової оцінки земель» нормативна грошова оцінка земель населеного пункту підлягає щорічній індексації. Строк дії даної технічної документації 7-10 років.

Державне агентство земельних ресурсів України на виконання пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України повідомляє (лист від 12.01.2012 № 355/22/6-12).

Нормативну грошову оцінку земель станом на 01.01.2012 за 2011 рік необхідно індексувати на коефіцієнт 1,0, який розраховано відповідно до пункту 289.2 статті 289 Податкового кодексу України виходячи з індексу споживчих цін за 2011 рік 104,6 %. У 2012 році нормативна грошова оцінка земель населених пунктів, яка проведена за вихідними даними станом на 01.04.1996, земель сільськогосподарського призначення, яка проведена станом на 01.07.1995, та земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів (крім земель під торфовищами, наданими підприємствам торфовидобувної промисловості, земель під водою, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення та лісових земель), проведена станом на 01.01.1997, підлягає індексації станом на 01.01.2012 на коефіцієнт 3,2, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 1996 рік 1,703, 1997 рік 1,059, 1998 рік 1,006, 1999 рік 1,127, 2000 рік 1,182, 2001 рік 1,02, 2005 рік 1,035, 2007 рік 1,028, 2008 рік 1,152, 2009 рік 1,059, 2010 рік 1,0 та 2011 рік 1,0.