Нормативна грошова оцінка земель під торфовищами, наданими підприємствам торфовидобувної промисловості, під водою, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення та лісових земель за межами населених пунктів, проведена станом на 01.01.1997, індексується станом на 01.01.2012 на коефіцієнт 1,879, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 1997 рік 1,059, 1998 рік 1,006, 1999 рік 1,127, 2000 рік 1,182, 2001 рік 1,02, 2005 рік 1,035, 2007 рік 1,028, 2008 рік 1,152, 2009 рік 1,059, 2010 рік 1,0 та 2011 рік 1,0. Нормативна грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення, яка проведена у 2006 році відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель у межах населених пунктів), затвердженого спільним наказом Держкомзему, Мінагрополітики, Мінбудархітектури, Держкомлісгоспу, Держводгоспу та УААН від 27.01.2006 № 19/16/22/11/17/12, зареєстрованого у Мінюсті

05.04.2006 за № 389/12263, підлягає індексації станом на 01.01.2012 на коефіцієнт 1,254, який визначається виходячи з добутку коефіцієнтів індексації за 2007 рік 1,028, 2008 рік 1,152, 2009 рік 1,059, 2010 рік 1,0 та 2011 рік 1,0. Нормативна грошова оцінка земель за 2002, 2003, 2004 та 2006 роки не індексувалася.

РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СМТ. МАЛОМИКОЛАЇВКА. СУЧАСНИЙ СТАН ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ

2.1 Загальна характеристика смт. Маломиколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області

Населений пункт Маломиколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області розташований на відстані 10 км від районного центру смт. Петропавлівка, та є структурною одиницею Петрівської сільської ради.

Рис. 2.1 Схема розташування населеного пункту в межах району

Село Маломиколаївка знаходиться на правому березі річки Самара, вище за течією на відстані в 2,5 км розташоване село Шевченко, нижче за течією на відстані в 0,5 км розташоване село Новопрічепіловка, на протилежному березі - смт Петропавлівка.

Петропамвлівка -- селище міського типу Дніпропетровської області, центр Петропавлівського району. Розташоване над річкою Самара при впадінні у неї річки Бик. У 1957 р. наданий статус селища міського типу.

Замисливши Більовську фортецю (нинішній Красноград) зв'язати з Бахмутом (Артемівськ), центральним містом Азовської губернії, -- можливо кращими шляхами сполучення та впорядкованими слободами, -- Азовський губернатор Чертков дав наказ губернській канцелярії застосувати всі заходи для найшвидшого втілення цього наміру. Задля цієї мети губернська канцелярія дала розпорядження Бахмутській провінційній канцелярії першу роту Луганського пікінерного полку негайно перевести з Бахмутської фортеці до Вовководського повіту та новим поселенням заселити її при річках -- Самарі й Бику. Наприкінці 1775 та на початку 1776 років наказ було виконано: у Вовководському повіті, при річках -- Самарі й Бику, в місцевості добрій, багатій і розкішній, на державній, вільній і незайманій, дикопорослій землі, виникла військова слобода з пікінерів Луганського полку з усіма їх сімействами і родичами. Пікінери ці в Бахмутській фортеці належали до місцевої Петропавлівської церкви, являли собою парафію її, а тому, на згадку собі й нащадкам, новонаселену слободу свою назвали Петропавлівкою. У слободі Петропавлівці, перші поселенці її, користуючись усіма вигодами і зручностями багатої місцевості, швидко позаводили повне господарство, -- маєтність; володіючи непоганими ґрунтами землі, влаштували у слободі та в околицях її пристойні економічні садиби.

Восени 1776 року слобідчани почали клопотатись про спорудження у себе першої церкви. Виборні слободи Петропавлівки Семен Ручій, Левон Семененко та Іван Макаренко подали губернатору Черткову прохання, в якому, виклавши усі права свої на залишену ними вБахмуті Петропавлівську церкву, просили його наказати перенести її, як їх пряму і законну власність, до новоствореної слободи Петропавлівки. Негайно наведена була по цій справі відповідна довідка, і за довідкою виявилось, що вимоги обивателів слободи Петропавлівки, стосовно Петропавлівської церкви м. Бахмута, за суттю справи, слушні і законні. На цій підставі Азовський губернаторЧертков, папером від 7-го листопада 1776 року, просив у преосвященого Євгенія благословення і дозволу Петропавлівську церкву зБахмута перенести до новонаселеної слободи Петропавлівки.

Рішенням Консисторії від 22-го грудня того ж 1776 року дозволено перенести Петропавлівську церкву з Бахмута в новонаселену на державній порожній, вільній землі слободу -- Петропавлівку по річці Бику, поблизу річки Самари. У 1777 р. парафіяльних дворів у Петропавлівці було 133, в них чол. 521, а жін. 478, обох статей 999 душ.

19 століття

У 1846 році Петропавлівка стала містечком і центром волості Катеринославської губернії.

Тут процвітало хліборобство, а вигідне географічне положення сприяло розвиткові торгівлі та ремесел.

У XIX сторіччі було 2 цегельно-черепичних заводи, понад 50 крамниць, 48 вітряків, 8 кузень, 3 постоялих двори.

Станом на 1886 рік в селі мешкало 5405 осіб, налічувалось 969 дворів, 2 церкви православні, єврейський молитовний будинок, школа, земська лікарня, поштова станція, 4 горілчані склади, трактир, 3 постоялі двори, 28 лавок, проходило 4 ярмарки на рік.

Визволене разом з селищем Межова 10 вересня 1943 р.

Площа населеного пункту Маломиколаївка за даними довідки 6-зем, виданої відділом Держкомзему в Петропавлівському районі становить 74,19 га.

В населеному пункті знаходиться 139 дворів. Населення за переписом 2001 року складало 330 чоловік, а вже на 2010 рык 317 чоловік.

Територія, на якій розташований населений пункт, за матеріалами економічної оцінки земель сільськогосподарського призначення, проведеної в 1988 році відноситься до 3 земельнооціночного району, та 4 природно-сільськогосподарського району.

Рис. 2.2 Карта населеного пункту Маломиколаївки Петропавлівського району

На території існуючого села склалися функціональні зони: сельбищна та сільськогосподарського використання.

Сельбищна зона займає близько половини площі села і представлена землями під одноповерховими житловими будинками та землями сільськогосподарського призначення.

Населений пункт електрифікований. Централізоване водопостачання часткове. Газопостачання, теплопостачання та каналізація відсутні, вулична мережа має тверде та ґрунтове покриття.

Територія, на якій розташований населений пункт не входе в зону радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Рельєф території населеного пункту схиловий ерозійно-акумулятивний.

Підґрунтові води залягають на глибині більше 3 метрів.

Небезпечні геологічні процеси та підтоплення територій паводками відсутні.

В центральній частині населеного пункту розташовані медичний пункт та магазин; в східно-центральній частині магазин, пам'ятник та клуб; в західній частині села розташований дитячий садок. Місця концентрації трудової діяльності - медичний пункт, магазин, клуб та дитячий садок.

Рис. 2.3 Схема функціональних зон

2.2 Аналіз використання земель смт. Маломиколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області

Загальна площа населеного пункту смт. Маломиколаївка Петропавлівського району становить 74,19 га в т.ч.:

- рілля 7,85 га;

- сад 5,00 га;

- інші багаторічні насадження - 1,10 га;

- сіножаті - 2,80 га;

- пасовищ - 1,7174 га;

забудовані землі:

- під житловою забудовою одно і двоповерховою 34,75 га;

- землі комерційного використання 0,060 га;

- землі громадського призначення - 0,6060 га із них в тому числі землі історико-культурного призначення - 0,0060 га;

- землі, що використовуються для транспорту та зв'язку у т.ч.

- під дорогами - 1,00 га;

землі, які використовуються для технічної інфраструктури в т.ч.:

- для виробництва та розподілу електроенергії 0,0100 га;

землі, що використовуються для відпочинку та інші відкриті землі у т.ч.:

- вулиць, набережних, площ - 17,9933 га;

- кладовища - 1,30 га.

Рис. 2.4. Схема земель

2.3 Характеристика ґрунтового покриву земель смт. Маломиколаївка

Незважаючи на незначну потужність, від кількох сантиметрів до кількох метрів, ґрунтового покриву в порівнянні із земною корою, ґрунту відіграють виняткову роль у біосфері Землі, забезпечуючи умови для життя всіх організмів, включаючи людину.

Ґрунтовий покрив Петропавлівського району дуже складний. Рельєф території населеного пункту схиловий ерозійно-акумулятивний.

Підґрунтові води залягають на глибині більше 3 метрів.

Небезпечні геологічні процеси та підтоплення територій паводками відсутні.

На території с. Маломиколаївка знаходяться такі агрогрупи ґрунтів:

- чорноземи звичайні слабозмиті легкоглинисті (шифр 65л);

- чорноземи звичайні сильнозмиті легкоглинисті (шифр 67л);

- лучно - чорноземні легкоглинисті ґрунти ( шифр 121л);

- чорноземно - лучні та лучні легко глинисті ґрунти ( шифр 133л).

За допомогою топографічних карт визначено рельєф поверхні території населеного пункту Маломиколаївка, що дозволило встановити границі гідроморфних ґрунтів та змитих ґрунтових відмін.

2.4 Формування ренти

В основі грошової оцінки земель населеного пункту району є капіталізація рентного доходу, що виникає завдяки місцю розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній, і місцевій системах виробництва та розселення, облаштуванню його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Рента -- дохід від власності, який сплачують орендатори власникам матеріальних невироблених активів (землі і надр) за право використання цих активів протягом певного періоду. Рента включає земельну ренту і ренту за надра.

Земельна рента -- дохід, який отримують землевласники, реалізуючи власність на землю. Причиною виникнення визнається існування монополії на землю як об'єкт господарювання. Земельна рента -- нетрудовий тип приватної власності на засоби виробництва.

За феодалізму земельна рента як економічна форма реалізації власності феодала на землю виявлялася спочатку у вигляді панщини, пізніше оброку, а потім грошової форми ренти. Земельна рента за капіталізму набула форми орендної плати орендаря землевласнику за тимчасове користування землею. За певні споруди (склади, іригаційна система) орендар платить додатково. У цьому разі орендна плата більша за ренту.

Розрізняють такі форми земельної ренти:

§ диференційна рента І-го роду -- диференціація земель за їх якістю;