МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. Вадима Гетьмана

Кафедра міжнародного та європейського права

Реферат з міжнародного економічного права на тему:

«Анексія Криму, як можна вирішити конфлікт України з Росією чи можна його вирішити взагалі і якими шляхами?»

Київ-2013

Вступ

Це зараз найобговорюваніше питання в політиці, в соціумі і взагалі у всьому світі. Ще рік тому чи раніше, коли ми їздили відпочивати до Криму ми навіть не могли уявити, що Крим вийде з составу Українських земель. Це питання досить дискусійне і в ньому ніколи не буде одностайної думки але давайте разом спробуємо прояснити цю складну ситуацію хоча б для себе.

1. Історія приєднання Криму

Найцікавіше з подій березня - 2014 полягає в тому, що до історії передачі Криму до складу Української РСР Микита Хрущов, якому приписують цей подарунок нібито з панського плеча Києву, насправді офіційно не має ніякого відношення. Справа в тому, що подія відбувалася 19 лютого 1954, напередодні 300-річчя Переяславської Ради. А до цього часу М. Хрущов ще особисто нічого не вирішував, хоча і був першим секретарем КПРС з вересня 1953-го. Крим передавав Україні Г. Маленков, а підписував указ Президії Верховної Ради СРСР К. Ворошилов. Є ще одна дуже важлива деталь, про яку чомусь всі сьогодні сором'язливо замовчують. Що натомість Криму від України в Російську Федерацію тоді ж (протокол Президії ЦК КПРС № 49 від 25 січня 1954 р.) передали Таганрог та прикордонні до нього землі, по території рівні площі півострова у Чорному морі. До цього потрібно було б додати, що Київ отримав натомість багатьох чорноземних районів посушливу солончакову степ, без води, якогось натяку на зрошення, без електрики і енергоресурсів. Але сьогодні навряд чи хто бере це до уваги. Вигідно говорити, що М. Хрущов нібито розщедрився мало не під п'яну лавочку. Але все ж йшло зовсім не так. З цього приводу впливова американська газета The Washington Post опублікувала статтю свого журналіста Гленна Кесслера. У ній, зокрема, говориться: Путін правий, говорячи про те, що причини для передачі Криму до складу Української РСР до кінця не ясні, проте твердження про те, що вони порушували "конституційні норми" - софізм. У 1954 році Хрущов ще не володів всією повнотою влади і був змушений отримати схвалення партійної верхівки. 5 лютого 1954 з ініціативою передати Крим виступив Президія Верховної Ради РРФСР. 19 лютого 1954 Президія Верховної Ради СРСР видала відповідний указ, який 26 квітня того ж року був затверджений Верховною Радою СРСР. Крим був приєднаний до України не за " красиві очі ", а тому що інакше він не міг нормально існувати. Крим не лише географічно є продовженням України, але й економічно був пов'язаний з Україною. Росія, яка не має сухопутного зв'язку з Кримом просто нічого не могла дати Криму. Залишаючись приписаним до Росії, Крим і донині залишався б депресивним регіоном, яким він був на момент передачі. Щоб підняти Крим на нормальний соціальний і економічний рівень існування, створити в ньому сучасну інфраструктуру, його просто необхідно було пов'язати з Україною. І саме верховна рада радянської Росії вийшла з пропозицією про передачу Криму, але, як можете бачити, не безоплатно. Крим - це не тільки земля, яка може переходити туди-сюди. Крим - це створена Україною інфраструктура. Крим - це державна власність, створена за рахунок платників податків всієї України.

2. Чи можна визнати дії Російської Федерації правомірними та відповідними міжнародному праву, якщо ні, які санкції можуть бути зостасовані до Росії?

Фактом введення військових формувань на територію України Російська Федерація порушила цілий ряд принципів міжнародного права та взятих на себе міжнародних зобов'язань. Дії, вчинені Російською Федерацією, дають Україні законні підстави застосувати силу для самооборони. Право на колективну самооборону закріплено в Статуті ООН. Принцип невтручання у внутрішні справи держави зафіксований у численних міжнародних правових актах:

в Статуті ООН;

в декларації про принципи міжнародного права 1970 року;

в декларації про неприпустимість втручання у внутрішні справи держави;

в декларації про захист незалежності та суверенітету 1965 року;

в декларації про неприпустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держави 1981 року;

в заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ).

Порушення цього принципу є порушенням перерахованих нормативно-правових актів. Принцип незастосування сили і погрози силою в міжнародних відносинах, який закріплено Статутом ООН і Декларацією про принципи міжнародного права 1970 року, містить заборону на окупацію території іншої держави, на підбурювання щодо надання допомоги та участі у громадянській війні іншої держави. Обов'язок незастосування сили поширюється на всі держави, а не тільки на держави-члени ООН. Між Україною і Росією в 1997 році було укладено угоду про статус і умови перебування Чорноморського флоту на території нашої країни. В рамках цієї угоди Росія взяла на себе цілий ряд зобов'язань. Сьогодні ж порушено положення статті 6, згідно з якою військові формування Росії діють у місцях дислокації, поважають суверенітет України, дотримуються її законодавства та не допускають втручання у внутрішні справи. Таким чином, вихід російських військових за межі дислокації є втручанням у внутрішні справи України. Крім того, з боку Росії порушено статті 8 і 15 зазначеної угоди, якими встановлюється необхідність узгодження з компетентними органами України (зокрема, Міністерством оборони) пересувань, пов'язаних із діяльністю військових формувань поза межами місць дислокації Чорноморського флоту. Разом з тим, угодою не встановлено, які правові наслідки та відповідальність можуть настати в разі порушення її норм. Встановлено порядок вирішення конфліктів між сторонами угоди шляхом створення змішаної комісії та дипломатичним шляхом. У 1994 році Україна, Росія, США і Великобританія в Будапешті підписали Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Сторони взяли на себе зобов'язання згідно з принципами Заключного акта НБСЄ поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України. У пункті 2 меморандуму встановлено: «Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов'язання утримуватися від погрози силою або її застосування проти територіальної цілісності або політичної незалежності України, і ніяка їхня зброя ніколи не використовуватимуться проти України…». У разі, якщо Україна стає жертвою агресії, країни-підписанти цього меморандуму зобов'язані вимагати негайних дій Ради Безпеки ООН з метою надання допомоги Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Росія порушила взяті на себе зобов'язання щодо цього меморандуму. Однак залишається ще дві країни-гаранти: США і Великобританія, які зобов'язані вжити негайних заходів.

Санкції

Порушення Російською Федерацією міжнародних угод, норм і принципів міжнародного права і факт агресії дають Україні право призупинити виконання своїх зобов'язань за будь-якими двосторонніми угодами. Наприклад, Україна може так само, як і Росія, перестати виконувати власні зобов'язання за угодою про статус і умови перебування Чорноморського флоту. За порушення норм і принципів міжнародного права до держави-порушника можуть застосовуватися міжнародно-правові санкції. Зазвичай це санкції політичного та економічного характеру.

Економічні санкції можуть бути, наприклад, такі: ембарго (заборона продавати майно і технології на територію країни-порушника), бойкот (заборона купувати і ввозити майно з території держави-порушника), заморожування банківських рахунків країни-порушника, вилучення своїх внесків із банків країни-порушника.

Політичні санкції, які можуть застосовуватися: денонсація або анулювання угод із державою-порушником, відмова визнавати дії країни-порушника через їхню неправомірність.

Особи, винні у скоєнні агресії, за нормами міжнародного права несуть персональну кримінальну відповідальність.

Три приклади

У світі існує чимало прикладів працюючих санкцій проти недемократичних режимів. Проти Ірану введено санкції, які забороняють експорт до Ірану атомної, ракетної і значної частини військової продукції, прямі іноземні інвестиції в газову, нафтову та нафтохімічну промисловість, експорт продукції нафтопереробки, контакти з банками і страховими компаніями Ірану.

По відношенню до сирійського режиму діють санкції заборони сирійським літакам перетинати повітряні кордони ЄС, заморожено банківські рахунки і заборонено в'їзд у країни ЄС сирійцям, які входять до «чорного списку». Також введено ембарго на сирійську нафту, діє заборона на купівлю сирійського газу й на ділові відносини європейських підприємців із сирійськими.

Міжнародні санкції введено також і стосовно Білорусі. У «чорному списку» ЄС ? 32 юридичних та 243 фізичних особи, в тому числі президент Олександр Лукашенко. Учасникам списку заборонено в'їзд до країн ЄС, а європейські активи підлягають заморожуванню.

3. Чи мав Крим взагалі згідно норм міжнародного права підстави та право для відокремлення чи був референдум в Криму легітимним?