Визначаючи поняття інституційного арбітражу і арбітражу ad hoc і проводячи їх розмежування, слід враховувати те, що практиці відомі арбітражі, що займають проміжне між зазначеними видами становище, тобто володіють ознаками того й іншого. Наприклад, морський арбітраж США, що є по суті арбітражем ad hoc, характеризується тим, що правила розгляду в ньому суперечок можуть встановлюватися арбітрами, якщо їх не передбачили сторони, які уклали угоду про проведення арбітражу, або якщо в цій угоді не передбачене посилання на застосування арбітражних правил, рекомендованих компетентною організацією, наприклад Американської арбітражною асоціацією. Так, товариство морських арбітрів у Нью-Йорку, що об'єднує більшу частину морських арбітрів США, передбачило обрання третейських суддів з числа членів вказаного товариства. З іншого боку, деякі інституційні арбітражі, наприклад MAC, допускають залучення в якості арбітрів осіб, не згаданих в списку [16].

За останній час в практиці почала розповсюджуватися специфічна форма арбітражу ad hoc, що отримала назву адміністрованого арбітражу. Ця форма характеризується наявністю певних відносин з організацією, яка здійснює по відношенню до арбітражу адміністративні функції: організацію розгляду спорів, пересилання матеріалів і повідомлень, призначення арбітрів у випадках розбіжностей сторін, вирішення питання про відвід арбітрів, надання необхідних для проведення засідань арбітражу приміщень, організацію стенографування, перекладу і т. п. Зазначені функції виконуються на прохання сторін спору і кваліфікуються як надання сприяння у проведенні арбітражу. Задоволення прохань сторон про надання сприяння повністю залежить від розсуду адміністративної організації, що зумовлює нестійкість зв'язку адміністрованого арбітражу з такою організацією. Адміністративна організація, таким чином, не є «патроном» арбітражу [16].

Порядок вирішення спорів адмініструючим арбітражем зафіксований в арбітражних правилах, рекомендованих Економічного комісією ООН для Азії і Далекого Сходу (Правила ECAFE) і Економічною комісією ООН для Європи (Правила ЕСЕ). Згідно з Правилами ECAFE сторонам надається можливість домовлятися щодо особи чи організації, уповноважених призначати на прохання сторін одноосібного арбітра, третього арбітра або весь склад арбітражу (ст. II § 3 п. «d»). Правила ЕСЕ встановили, що якщо сторони, що домовилися провести арбітраж у відповідності з цими правилами, не змогли досягти угоди щодо призначення одноособового арбітра або вирішенні справи інституційним арбітражем, то призначення зазначених арбітрів проводиться відповідним органом [10, ст. 4].

Більш докладно порядок розгляду справ адмініструючим арбітражем визначався проектом Арбітражного регламенту, підготовленого Комісією ООН з права міжнародної торгівлі. За правилами цього проекту, які, проте, не увійшли в остаточний текст зазначеного регламенту, арбітражу ad hoc надавалася можливість виступати як у формі адмініструючого, так і повністю ізольованого (неадмініструючого) арбітражу [23].

г) Загальні і спеціалізовані арбітражі. Розподіл арбітражів на загальні та спеціалізовані в значній мірі носить умовний характер. Загальний арбітраж зазвичай не розглядає всі без винятку суперечки, інакше кажучи, компетенція його обмежена в порівнянні з компетенцією державнихного суду. Крім того, визнання якого-небудь одного арбітражу загальним не виключає наявності в тій же державі інших спільних арбітражів. Наприклад, в Греції сторони вправі підпорядковувати вирішення спорів одному з декількох загальних арбітражів при Афінській, Салоникській і Пірейській торгівельно-промислових палатах.

Спеціалізований арбітраж розглядає ще більш обмежене в порівнянні із загальним арбітражем коло справ.

Прикладом загального арбітражу може служити арбітраж, обслуговуючий потреби торгівлі взагалі. Прикладом спеціалізованого - діючий у певній галузі торгівлі. Так, якщо регламентом спеціалізованого арбітражу передбачається розгляд спорів, що виникли у зв'язку з торгівлею лісом, то йому непідвідомчі справи, пов'язані з купівлею-продажем нафти.

У числі спеціалізованих можна назвати арбітражний суд при Федерації з торгівлі вовною в Гдині та арбітраж при Комітеті з торгівлі зерном в Роттердамі (Нідерланди). Важливим видом спеціалізованих арбітражів є морські. Їх виникнення було обумовлено наявністю особливої специфіки, що вимагає залучення фахівців в області торгівельного мореплавства і морського права.

Морськими є арбітраж при Комітеті Ллойда у Лондоні, Морська арбітражна палата в Парижі, Морський третейський суд у Гамбурзі, Японський морський арбітраж у Токіо, а також арбітраж при Грецькій палаті по судноплавству в Піреї.

д) Відкриті та закриті арбітражі. Розподіл арбітражу на відкритий і закритий відображає допустимість розгляду спорів, переданих в цей орган будь-якою особою або тільки такою, яка є членом певної корпораціі.

До числа закритих відносяться арбітражі, створені різніми об'єднаннями або картелями і обслуговуючі потреби підприємств та організацій, що входять в зазначені об'єднання.

е) Обов'язковий і добровільний арбітраж. Арбітраж являє собою такий спосіб розгляду спорів, який неможливий без добровільної згоди сторін на цю процедуру. Проте законодавствам ряду країн відомі випадки проведення обов'язкового арбітражу. Наприклад, в Ірландії обов'язковий арбітраж призначається у справах, в яких зачіпаються інтереси державних або муніципальних установ або організацій. Обов'язковий арбітраж передбачається також Правилами арбітражу Франкфуртської фондової біржі. Особи, суперечка між якими виникла у зв'язку з угодами, які підпадають під Статут згаданої біржі, навіть якщо вони не уклали угоди про арбітражний розгляд спорів, має право звернутися до арбітражу, і останній проводиться в обов'язковому порядку.

Отже, практика застосування арбітражного розгляду цивільно-правових спорів у міжнародному праві виробила цілу систему арбітражних органів, які відрізняються за своєю структурою, предметою юрисдикцією, порядком розгляду та наслідками розгляду для сторін. Необхідність такої розгалуженої системи обумовлена багатоманітністю правовідносин, що складаються між суб'єктами міжнародного приватного права. Завядки такому різноманіттю арбітражів сторони можуть обрати найбільш зручний спосіб вирішення конфлікту, підібравши арбітражний орган з прийнятними умовами розгляду та достатньо компетентний у конкретних правовідносинах, що склалися між сторонами.

Розділ 3. Морські арбітражні органи

На сьогоднішній день в світі існують більше 25 морських арбітражів. Найбільш відомі такі спеціалізовані арбітражі для розгляду спорів, що виникають у сфері торгового мореплавства:

- Лондонська асоціація морських арбітрів;

- Суспільство морських арбітрів у Нью-Йорку;

- Морська арбітражна палата Парижа;

- Німецька асоціація морських арбітрів (в Гамбурзі);

- Асоціація морських арбітрів Канади (в Ванкувері);

- Японська морська арбітражна комісія (в Токіо);

- Арбітраж при Комітеті Ллойда в Лондоні;

- Морська арбітражна комісія в Китаї;

- Міжнародний арбітражний суд для морського і річкового судноплавства в Гдині;

- Морська арбітражна комісія при Торгово-Промисловій палаті РФ;

- Арбітраж при Грецької палаті судноплавства в Піреї та інші [15].

Звернення до цих судів можливо, якщо сторони прямо передбачили це в договорі. Будь-який з вищеназваних судів може надати сторонам грамотний та кваліфікований розгляд справи. Далі викладено особливості розгляду морських спорів деякими з вищеперелічених спеціалізованих арбітражних установ.

3.1 Лондонська асоціація морських арбітрів

У практиці торгового мореплавства часто виникають суперечки. Вони можуть бути вирішені державним судом і в приватному порядку у формі міжнародного комерційного арбітражу. Останнім часом сторони суперечок все частіше вдаються до послуг приватних осіб - арбітрів і медіаторів для вирішення спорів, які виникають в області торгового мореплавства.

Один з найбільш відомих центрів морського арбітражу сформувався в Лондоні - це Лондонська асоціація морських арбітрів - London Maritime Arbitrators Association - LMAA [20, 46].

В LMAA розглядається більше суперечок, ніж у всіх інших центрах комерційного арбітражу, зосереджених на спорах у торговому мореплавстві. Це свідчить про довіру сторін спору роботі арбітрів LMAA і високій якості наданих ними послуг.

Членство в LMAA розпадається на дві категорії. Ядро становлять повні члени, які і є арбітрами, що займаються цією діяльністю як основною. Їх близько 40 осіб.Всі вони проживають в Англії [21, 9].

У категорію повних членів входять морські архітектори, інженери, капітани торгового флоту, сюрвейєра, суднові брокери, адвокати, колишні судді, в тому числі судді апеляційного суду. Категорія асоційованих членів складається приблизно з 700 чоловік. Асоційовані члени можуть діяти в якості арбітрів час від часу, тобто це заняття не є їх основною діяльністю. Сторони спору можуть призначити в якості арбітра як асоційованого члена, так і повного члена LMAA на виконання арбітражної угоди, що допускає це.

Публікується список асоціююванних членів, які готові прийняти призначення в якості арбітра. Як правило, все ж асоційованийні члени виступають як експерти в тій чи іншій області шиппінгу. Їхня професійна підготовка та місцезнаходження дозволяють стверджувати, що LMAA охоплює всі морські спеціальності, і географія її діяльності поширюється на всі куточки світу [21, 13].

Повні члени LMAA обирають комітет, який обирає президента терміном на 2 роки. Багато своїх функцій комітет делегує відповідальному секретареві.По суті єдиним оплачуваним службовцем є помічник секретаря, якому він делегує частину своїх повноважень і який управляє невеликим офісом.

У більшості випадків арбітраж проводиться в Лондоні, але може проводитися і в інших містах, у тому числі за кордоном. LMAA являє собою професійний і добре організований арбітраж. Ступінь складності процедури, прийнятої в арбітражі LMAA, залежить від умов в кожному конкретному випадку, від складності справи, так що процедура буває настільки скалдною, як судові слухання, а буває і настільки простою, що формальність слухань відсутня взагалі, наприклад, коли арбітраж здійснюється тільки за документами, і усні слухання не проводяться. У спрощеному порядку розглядається і вирішується близько 80% справ.

Предметом розгляду в арбітражі LMAA може бути будь-який спір, пов'язаний з морською індустрією та деякими суміжними галузями, наприклад, морською торгівлею.

Однак спорию, що виникають у зв'язку з рятувальною винагородою і зіткненням арбітраж LMAA практично не розглядає. Спори, що виникають через зіткнення, розглядаються державними судами, а суперечки, пов*язані з рятувальною винагородою, розглядаються арбітрами, призначеними Радою Ллойда в відповідності з правилами, передбаченими стандартною формою Ллойдівського рятувального контракту.

В LMAA своєрідне адміністрування арбітражу. Якщо сторони спору не можуть прийти до угоди по призначенню одноосібного арбітра, він призначається LMAA, але цим участь асоціації в адмініструванні арбітража вичерпується.

В LMAA є правила,які регулюють різні форми розгляду та вирішення спорів. До них відносяться такі види процесу: основна арбітражна процедура (LMAA Terms); процедура розгляду невеликих позовів (LMAA Small Claims Procedure); процедура розгляду позовів середнього розміру (LMAA Intermediate Claims Procedure); правила швидкого і дешевого арбітражу (LMAA FALCA Rules); умови медіації LMAA (LMAA Mediation Terms); умови медіації LMAA / Балтіської міжнародної фрахтової біржи (LMAA / Baltic Exchange Mediation Terms) [14].