На практиці подібні морські арбітражі функціонують і при міжнародних асоціаціях, біржах та інших міжнародних громадських організаціях. Так, наприклад, Міжнародна асоціація судновласників Чорноморського басейну засновано десятьма найбільшими судноплавними компаніями з семи країн Чорноморсько-Азовського, Каспійського, Дунайського, Дніпровського і Волзького регіонів (Азербайджану, Болгарії, Грузії, Російської Федерації, Туреччини та України). Основною метою Асоціації є зміцнення та розвиток взаємовигідного міжнародного співробітництва судноплавних компаній - її учасниць, поглиблення їх господарських і науково-технічних зв'язків. Саме створений Асоціацією міжнародний третейський суд буде впливати на зміцнення юридичної забезпеченості договірних відносин як між її учасниками, так і з іншими партнерами з морського бізнесу. Основними завданнями Міжнародного морського та річкового арбітражного суду при Міжнародній асоціації судновласників Чорноморського басейну є: а) досягнення ефективності об'єктивного, оперативного і кваліфікованого розгляду спорів між суб'єктами морської господарської діяльності; б) зниження витрат, пов'язаних з розглядом спорів, шляхом встановлення менших розмірів ставок арбітражного збору для членів Міжнародної асоціації судновласників Чорноморського басейну в порівнянні з іншими судово-арбітражними органами подібного типу, що функціонують в інших регіонах світу, в) поглиблення економічної інтеграції в міжнародній господарській діяльності і зміцнення стабільності морських правовідносин [16].

В основу створення при Асоціації Міжнародного морського та річкового арбітражного суду були покладені Нью-Йоркська конвенція «Про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень» 1958 року, Женевська конвенція 1961 року «Про зовнішньоторговельний арбітраж», а також рекомендації Типового Закону ЮНСІТРАЛ «Про міжнародний торговий арбітраж »[12].

Міжнародний морський і річковий арбітражний суд при Міжнародній асоціації судновласників Чорноморського басейну є неурядовою спеціалізованою арбітражною установою (третейським судом) відкритого типу, що діє самостійно і на постійній основі.

За угодою сторін у зазначений суд можуть передаватися спори, що випливають з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають між суб'єктами таких відносин, господарськими організаціями всіх видів власності при здійсненні ними морської господарської діяльності, у тому числі: по морському і річковому перевезенню вантажів, пасажирів і багажу, а також змішаному перевезенню (річка-море); з морського і річкового круїзу; по морському і річковому буксируванню інших плавучих засобів і несамохідних об'єктів; по страхуванню і перестрахуванню морських ризиків; з купівлі, продажу, застави, лізингу морських суден та інших об'єктів підприємницької діяльності; по лоцманській і льодовій проводці; по агентському та іншому обслуговуванню морських і річкових суден, а також суден внутрішнього плавання, і по іншим видам морської діяльності. Також йому підвідомчі спори, що виникають у зв'язку з плаванням морських і річкових суден внутрішнього плавання по міжнародних ріках, у випадках, зазначених вище, а також спори, пов'язані із здійсненням суднами внутрішнього плавання закордонних перевезень [24].

В рамках Міжнародної асоціації судновласників Чорноморського басейну члени Ради 26 січня 1998 схвалили і 6 травня 1998 року підписали договір, стаття 2 якого передбачає обов'язкову передачу всіх спорів, що випливають з морської господарської діяльності судновласників - учасників Асоціації, тільки в заснований ними третейський суд [24].

У Примор'ї працює ще одна спеціальна структура - Тихоокеанська морська арбітражна комісія (ТМАК).

Вона створена з ініціативи крайового комітету судноплавства, портів, зв'язку і транспорту як структура Тихоокеанської асоціації сприяння судноплавству.

Організація комісії пов'язана зі зростаючою роллю пароплавств Далекого Сходу в російському вантажообігу. Засновниками комісії стали нейтральні сторони, серед яких немає судновласників, оскільки нова структура покликана розглядати будь-які конфлікти між ними. До складу засновників увійшли адміністрації краю і Владивостока, АТ "ДНІІМФ", Далекосхідна асоціація морських капітанів, морська академія та ін. Наявність в Примор'ї автономної морської арбітражної комісії має посилити роль краю в міжнародному судноплавстві і роль Владивостока як регіонального центру міжнародних відносин [15].

Як бачимо, можливість арбітражного розгляду морських спорів в повній мірі реалізується великою кількістю арбітражних органів. Не можна виділити єдиний арбітраж, який можна було б вважати універсальним та найбільш авторитетним. Кожен арбітраж має власну вузьку компетенцію, яка хоч і не завжди обмежена юридично, проте завжди обмежується фактичними чинниками - розташуванням, національністю, складом арбітрів, регламентом тощо.

Арбітраж є найбільш ефективним способом вирішення спорів у міжнародному приватному морському праві. Значення цього правового інституту визнається усіма учасниками міжнародних торгових правовідносин. Будучи значно молодшим за класичні судові органи, арбітраж встиг отримати визнання на міжнародному рівні, що підтверджується частотою звернення до арбітражу та застосування арбітражних застережень в більшості договорів у міжнародному приватному морському праві.

Правове регулювання діяльності арбітражу здійснюється як на національному, так і міжнародному рівні. Законодавство більшості країн світу визнає арбітраж як особливу форму вирішення приватноправових спорів, а в окремих випадках і встановлює порядок проведення арбітражного процесу. Окрім національного законодавства держави, де розташовується арбітражний орган, арбітражний процес здійснюється відповідно до норм міжнародного права. Інші питання, не врегульовані на нормативному рівні, вирішуються внутрішніми документами арбітражних органів.

Тривала практика застосування арбітражних розглядів виробила широку класифікацію арбітражних органів, що пов'язується із неоднорідністю міжнародних приватноправових правовідносин та особливостями певних категорій спорів. Необхідність такої розгалуженої системи обумовлена багатоманітністю правовідносин, що складаються між суб'єктами міжнародного приватного права. Завядки такому різноманіттю арбітражів сторони можуть обрати найбільш зручний спосіб вирішення конфлікту, підібравши арбітражний орган з прийнятними умовами розгляду та достатньо компетентний у конкретних правовідносинах, що склалися між сторонами.