Взаємодія оперативних та слідчих підрозділів у розкритті та розслідуванні злочинів

Сторінки матеріалу:

Взаємодія оперативних та слідчих підрозділів у розкритті та розслідуванні злочинів

Вступ

Вивчення і аналіз юридичної літератури з питань взаємодії основних суб'єктів кримінального провадження дозволяє акцентувати увагу на тому, що проблема виявлення, розкриття та розслідування злочинів є однією з загальних проблем, що стоять перед правоохоронними органами нашої держави. Ефективність боротьби зі злочинністю значною мірою залежить від згуртованості правоохоронних органів та зближення різних напрямів їх функціонування. У першу чергу, це стосується оперативно-розшукової та слідчої діяльності. Адже проблеми взаємодії оперативних та слідчих підрозділів є однією з причин недостатнього виявлення, розкриття та розслідування злочинів. Оперативні підрозділи відіграють дуже важливу роль у попередженні та профілактиці злочинів. Вони разом зі слідчими підрозділами здійснюють розслідування злочинів, за письмовим дорученням слідчого, прокурора проводять слідчі (розшукові) та негласні слідчі (розшукові) дії. Слідчий або прокурор складають доручення на проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дії та надсилають його до оперативного підрозділу. Оперативні підрозділи для виконання доручення слідчого, прокурора мають право залучати інші оперативні та оперативно-технічні підрозділи, а також використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Використання такої інформації здійснюється за умови гарантування безпеки особі, яка надає таку інформацію. За результатами виконання доручення оперативний співробітник (працівник) складає рапорт із зазначенням результатів виконаного доручення, залучених при цьому сил і засобів, а також їх результатів. Співробітники оперативних підрозділів не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора. Але оперативні підрозділи здійснюють оперативно-розшукову діяльність, і у межах оперативно-розшукової справи проводять оперативно-розшукові і оперативно-технічні заходи по припиненню та профілактиці злочинів, які вчинені або готуються. Ефективність розкриття і розслідування злочинів значною мірою залежить від злагодженості, узгодженості в діяльності слідчого та органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

У діяльності по розкриттю і розслідуванню злочинів часто виникає необхідність взаємодії оперативних та слідчих підрозділів. Хоча поняття такої взаємодії законодавчо не закріплено, спільна погоджена діяльність перерахованих суб'єктів регламентується відомчими інструкціями. Взаємодія слідчих і оперативних підрозділів полягає в їхній погодженій діяльності по забезпеченню успішного розкриття і розслідування злочинів, здійснюваній кожною зі сторін у рамках своєї компетенції властивими їй силами і методами, а також у постійному обміні інформацією про злочини, які готуються або вчиненні, перевірці осіб, які становлять оперативний інтерес.

Актуальність теми

Проблема виявлення, розкриття та розслідування злочинів є однією з нагальних проблем, що стоять перед правоохоронними органами нашої держави. Ефективність боротьби зі злочинністю значною мірою залежить від згуртованості правоохоронних органів та зближення різних напрямів їх функціонування. В першу чергу, це стосується оперативно-розшукової та слідчої діяльності. Адже проблеми взаємодії оперативно-розшукових та слідчих підрозділів є однією з причин недостатнього виявлення, розкриття та розслідування злочинів.

У криміналістичній літературі питанням взаємодії приділялася значна увага, зокрема у працях В.В. Голубєва, В.С. Зеленецького, М.О. Погорецького, І.В. Озерського, Л. Півненко, В.М. Федченка, В.В. Пивоварова і Л.І. Щербини.

Метою роботи є вивчення, розкриття і дослідження змісту, форм та принципів взаємодії діяльності слідчого з оперативними підрозділами.

Об'єкт роботи- кримінально-процесуальні відносини що виникають між працівникками слідчих та оперативних підрозділів.

Предметом є положення чинного законодавства, наукові джерела з кримінального процесу з питань взаємодії слідчих та оперативних працівників.

Методологічну основу складає діалектичний метод наукового пізнання реальних і існуючих явищ.

До спеціальних методів віднесено: системний аналіз, порівняльно - правовий, історичний, узагальнення, аналіз, синтез, абстрагування.

Поняття «взаємодії» та місце в Органах внутрішніх справ

Поняття ”взаємодія” відноситься до основних філософських категорій. Структура суспільства, людська поведінка і свідомість визначають взаємодію людей між собою та світом. Взаємодія носить об'єктивний та універсальний характер. Нею охоплені всі форми буття та їхнього відображення. У силу універсальності взаємодії здійснюється взаємний зв'язок усіх структурних рівнів буття, матеріальна єдність світу. Абсолютна ж природа взаємодії виражається в обмежених, кінцевих формах, і в цьому значенні вона відносна. Існує просторово-часова межа, поза якою безпосередня взаємодія даного об'єкта з іншими відсутня. Однак опосередковано вони можуть взаємодіяти з як завгодно віддаленими об'єктами. Ланцюг взаємодії ніде не обірваний, він не має ні початку, ні кінця. Кожне явище лише ланка загального ланцюга взаємодії.

У певному значенні дане поняття застосовне і до діяльності правоохоронних органів, де взаємодія органів попереднього слідства і дізнання ОВС почала здійснюватися ще з перших днів створення міліції.

Так, Декретом про суд № 2 було встановлено, що слідча комісія може звернутися за сприянням як до Червоної гвардії, так і до народної міліції. Про право звернення слідчої комісії за сприянням до міліції говориться і у Положенні про народний суд РСФСР від 30.11.1918 р..

В інструкції про організацію робочо-селянської міліції вказувалося, що до предмету відання міліції належить виконання доручень судових і слідчих органів по затримці й доставці в суд або допиту обвинувачуваних, затримка підозрюваних у злочинах і перепровадження їх у місцеві народні суди або слідчі комісії.

Відомо, що ефективність розкриття і розслідування злочинів значною мірою залежить від злагодженості, узгодженості в діяльності слідчого та органів, що здійснюють ОРД. У криміналістиці така погоджена по цілях, завданнях, силах, засобах, методах, місцем і часом діяльність, у процесі попереднього розслідування і встановлення істини в справі, одержала назву ”взаємодії”. Багато вчених-криміналістів і практичних працівників у періодичній і науковій літературі звертаються до розгляду як самого терміну ”взаємодія” так і принципів, етапів, форм і видів такої діяльності. При цьому уважне вивчення робіт, присвячених проблемам взаємодії, свідчить, що єдиного підходу до розуміння цієї діяльності в науці дотепер не існує.

У діяльності по розкриттю і розслідуванню злочинів часто виникає необхідність взаємодії оперативних та слідчих підрозділів. Хоча поняття такої взаємодії законодавчо не закріплено, спільна погоджена діяльність перерахованих суб'єктів регламентується відомчими інструкціями.

Взаємодія слідчих і оперативних підрозділів полягає в їхній погодженій діяльності по забезпеченню успішного розкриття і розслідування злочинів, здійснюваній кожною зі сторін у рамках своєї компетенції властивими їй силами і методами. Добре налагоджена і раціональна взаємодія слідчих та оперативних підрозділів (боротьби з організованою злочинністю) служить однією з важливих умов, що забезпечують успішне розкриття і розслідування злочинів. Відомо, що слідчі та оперативно-розшукові підрозділи мають специфічні, тільки їм властивими сили і методи розкриття злочинів, тому надзвичайно важливо, щоб ці можливості були використані не розрізнено, а в комплексі.

Отже, можна виділити сукупність того, що включає в себе поняття взаємодії, а саме:

відповідність вимогам закону, відомчим нормативним актам;

узгодженість за часом, місцем і різними іншими умовами;

здійснення спільної діяльності з метою розкриття, розслідування і запобігання злочинів.

З'ясування сутності взаємозв'язку слідчого та органу дізнання і забезпечення ефективності взаємодії при розслідуванні злочинів становлять один із найважливіших аспектів діяльності органів попереднього слідства.

Цілі взаємодії можуть бути досягнуті найбільш повно тоді, коли дотримуються вироблені теорією і практикою певні умови, на яких будується спільна діяльність оперативного працівника і слідчого.

В організації взаємодії знаходить вираження основна ідея будь-якої системи соціального управління - забезпечення узгодженості та єдності функціонування окремих елементів системи в процесі досягнення спільних цілей. Взаємодія ґрунтується на взаємозв'язку, припускає спільну, погоджену діяльність елементів даної системи.

Узгодженість є основною ознакою, що вказує на наявність взаємодії. У роботі вона досягається за допомогою раціонального поєднання сил, що використовуються суб'єктами взаємодії. Однак взаємодія припускає також і чіткий поділ прав і обов'язків учасників спільної діяльності. Кожний з них, діючи в межах своєї компетенції і використовуючи властиві йому сили і засоби, в результаті прагне до досягнення єдиної мети - швидкого і повного розкриття злочинів і викриття винних.

Говорячи про взаємодію оперативно-розшукових підрозділів і органів попереднього слідства, ми маємо на увазі служби правоохоронних органів і конкретних їхніх співробітників, які, в силу покладених на них повноважень, контактують між собою з метою розкриття і розслідування злочинів.

Таким чином, слідчий у процесі розслідування може взаємодіяти не тільки з органами дізнання, але і з фахівцями, експертами, іншими органами та організаціями (наприклад, з контрольними, інспекційними і т. ін.), засобами масової інформації та ін.

Принципи взаємодії слідчого та оперативних працівників

Узагальнення наукової літератури дозволяє сформулювати наступні принципи взаємодії в органах внутрішніх справ:

Дотримання законності, конституційних прав і свобод громадян. Взаємодія слідчого і органу дізнання має ґрунтуватися на суворому дотриманні та виконанні закону. При цьому варто мати на увазі не тільки відомчі норми, які регламентують взаємодію слідчого і органів дізнання органів внутрішніх справ, але і положення кримінально-процесуального закону, а також інших законів і спільних нормативних актів МВС України і Генеральної прокуратури України. Вимога дотримання законності в питаннях взаємодії не допускає відступів від даного принципу, а також виправдання яких-небудь взаємних поступок, допущених за так званою ”практичною необхідністю”.

Дотримання законності забезпечується чіткою правовою регламентацією діяльності учасників, контролем з боку керівників органів слідства та дізнання, прокурорським наглядом.