Взаємодія оперативних та слідчих підрозділів у розкритті та розслідуванні злочинів

Доручення слідчого органу дізнання про виробництво розшукових дій є найбільш важливою процесуальною формою їх взаємодії при проведенні розслідування злочинів. Саме в максимальному використанні оперативно-розшукових можливостей цього органу в інтересах слідства і полягає перш за все сама ідея взаємодії. У практичній діяльності слідчі часто вдаються до доручень про виробництво розшукових дій. Необхідність дати розглядаються доручення може виникнути на всіх етапах попереднього слідства, аж до його закінчення. Все залежить від характеру кримінальної справи, приводів і підстав до його порушення, конкретної слідчої та оперативної ситуації, тих завдань, які можна вирішити за допомогою оперативно-розшукових заходів. У слідчій практиці зустрічаються різні варіанти оперативно-розшукового супроводження у кримінальних справах. Так, взаємодія слідчого і оперативного працівника може бути розпочато з моменту передачі матеріалів, зібраних в ході провадження у справі оперативного обліку, отже, і триває до повного викриття злочинців, протиправна діяльність яких була задокументована оперативно-розшуковим шляхом. Іншим за характером буде оперативно-розшукову супровід по кримінальній справі в тих випадках, коли мала місце неочевидне злочин.

З урахуванням цього в діяльності оперативних підрозділів розвідувально-пошукового супроводу вимагають справи:

1. порушувані за матеріалами оперативної перевірки;

2. порушувані за фактом неочевидних злочинів, винуватці яких залишилися не встановленими.

У першому випадку оперативно-розшукові заходи необхідні для заповнення прогалин оперативної перевірки, виявлених попереднім розслідуванням, а також виявлення фактів. Можуть стати доказами. У другій ситуації оперативно-розшукові заходи необхідні для значного підвищення ефективності слідчий дій, спрямованих на збирання документів по порушеній кримінальній справі. Якщо злочинець відразу не встановлено, то одночасно з порушенням кримінальної справи заводиться оперативно-розшукову справу і складається план оперативно-розшукових заходів, що забезпечують встановлення осіб, які вчинили злочин, за рахунок максимального використання різних джерел інформації за допомогою яких можна дізнатися, хто скоїв злочин. В оперативно-пошуковому справі зосереджуються матеріали з виявлення та оперативної перевірки осіб, підозрюваних в скоєнні даного неочевидного злочину. Для цього оперативний працівник на підставі зібраних даних виносить узгоджене зі слідчим. Здійснює розслідування у кримінальній справі постанову про заведення справи. До нього долучається план слідчо-оперативних заходів по розкриттю злочину. Далі всі документи узгоджуються з безпосереднім начальником операботніка і доповідаються керівникові, який має право давати дозвіл на заклад такої справи. Останній вивчає і аналізує подані йому матеріали, після чого затверджує або не затверджує постанову про заведення оперативно-пошукового діда і план подальших заходів. Згідно п.п.1, 3 ст. 7 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність» органи, її здійснюють правомочні проводити розвідувально-пошукову роботу, що включає добування і оцінку інформації про плановані й здійснюваних об'єктами оперативно-розшукової діяльності діях, що вживаються для досягнення злочинних цілей.

Доручення слідчого органу дізнання про провадження слідчих дій також є важливою процесуальною формою їх взаємодії при розслідуванні злочинів. Можливості цієї форми визначаються:

1. межами самих доручень;

2. колом тих слідчих дій, проведення яких може бути доручено у справах, що перебувають у провадженні у слідчого.

Почнемо з першого. Прямих вказівок про ці межах кримінально-процесуальний закон не містить.

Цілком очевидно, що найбільш ефективному комплексу використання можливостей слідчого і органу дізнання у процесі розслідування злочинів безпосередньо виконує всі слідчі дії по що знаходиться у нього у провадженні справи, а служби органу дізнання зайняті тільки здійсненням своїх функцій. Практично такий стан неістотно тому, що слідчий фізично не в змозі виконати в один і той же період часу всю сукупність слідчий дій, що диктуються конкретною ситуацією. Маються на увазі не тільки складні або великі за обсягом справи. Навіть у справі, наприклад, про квартирну крадіжку, досконалої досвідченим злочинцем, у разі розкриття по оперативно-розшуковим даним нерідко потрібне проведення комплексу слідчих дій в один і той же час. Що стосується інших слідчих дій, то в принципі їх виробництво слідчий може доручити органам дізнання в залежності від конкретної ситуації, обставин розслідуваної справи і розв'язуваних завдань. Питома вага їх не практиці досить високий. Тут доречно навести і отримані дані про належність до тих чи інших служб органів дізнання, безпосередніх виконавців слідчих дій. Так, за 76,3% кримінальних справ були працівники карного розшуку, по 11,5% - працівники ВБЕЗ, по 25,7%-дільничні інспектори, по 6,4% - працівники ДАІ, по 2,6% - паспортні працівники та по 2,2% справ - працівники інших служб. На практиці мають місце випадки, коли (особливо про виробництво розшукових дій) виникає термінова необхідність провести слідчі дії і в той же час не представляється будь-якої можливості негайно встановити зв'язок зі слідчим і отримати від нього відповідне доручення.

Сприяння органу дізнання слідчому в провадженні окремих слідчих дій являє собою допомога, яка надається йому працівниками цих органів у процесуальних діях, виконуваних самим слідчим. Потреба у наданні слідчому такої допомоги виникає тоді, коли одному йому фактично важко (а часом і не можливо) здійснити дане слідчі дії, а також коли в зв'язку з такою дією виникає необхідність здійснювати функції, притаманні органам дізнання.

У відповідності з відомчими актами сприяння органу дізнання слідчому може виражатися:

1. у забезпеченні умов успішного проведення окремих слідчих дій;

2. в безпосередній участі оперпрацівників у виробництві слідчим окремого слідчої дії;

3. у виділенні органам дізнання фахівців для участі в провадженні окремих слідчих дій;

4. у наданні органом дізнання слідчому наукових і технічних засобів, необхідних для належного виконання окремих слідчих дій;

5. в застосуванні органом дізнання примусових заходів з метою забезпечення слідчому можливості виробництва окремих слідчих дій;

6. у проведенні оперативно-розшукових заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва окремих слідчих дій.

Розглянемо кожну з зазначених форм:

Прийняття органом дізнання заходів щодо забезпечення умов для успішного проведення слідчим окремих слідчих дій. До цієї групи форм сприяння відносяться:

Оточення і охорону місця події районними органами дізнання.

Оточення житлового будинку, будівлі або іншого приміщення, де буде проводитися обшук.

· Супровід обвинуваченого, що міститься під вартою, при виході з ним на місце події з метою перевірки даних ним свідчень шляхом проведення слідчого експерименту, а також при виробництві інших слідчих дій з його участю;

Супровід обвинуваченого, що міститься під вартою, на допит до слідчого, при проведенні очної ставки або пред'явлення для впізнання, коли є підстави побоюватися ексцесів з боку даної особи.

Безпосередню участь оперпрацівників у виробництві слідчим окремого слідчої дії. КПК України не містить прямих вказівок про право слідчого залучати працівників органу дізнання до безпосередньої участі у виробництві окремих слідчих дій. Однак він може залучати їх до такого сприяння. Беручи участь у виробництві тієї чи іншої слідчої дії, працівники органу дізнання виконують частину роботи, що входить у зміст цієї дії. При цьому може бути отримана інформація, яка з точки зору слідчого до справи не відносяться, але виявиться виключно корисною для проведення подальших оперативно-розшукових заходів.

Виділення органом дізнання фахівців для участі у виробництві слідчим окремих слідчих дій. В якості таких фахівців найчастіше виступають експерти-криміналісти. Особливо корисно чиниться або сприяння при проведенні огляду місця події. Якими б гарними знаннями не володів слідчий у сфері криміналістичної техніки, спеціаліст-криміналіст завжди може більш ефективно застосувати науково-технічні засоби з метою виявлення, фіксації та вилучення слідів злочину та предметів, що можуть бути речовими доказами у справі. Крім того, участь фахівця значно звільняє слідчому час, необхідний для більш ретельного вивчення та опису місця події. Друге місце за ступенем надання сприяння займають працівники ДІБДР. Вони беруть участь у кожному разі огляду місця події у справах про ДТП, а також при виробництво слідчого експерименту. Третю категорію осіб, які сприяють при проведенні огляду місця події у справах про підпал і злочинному порушенні протипожежних правил, складають працівники державної протипожежної служби. Однак частка їх участі при провадженні слідчих дій невелика. Викликано це тим, що найчастіше такий огляд проводиться працівниками державної протипожежної служби як органу дізнання.

Подання органом дізнання слідчому наукових і технічних засобів, необхідних для належного виконання окремих слідчих дій. Хоча на практиці наукові і технічні засоби при провадженні окремих слідчих дій переважно застосовуються фахівцями-криміналістами, тим не менш ними доводиться користуватися і безпосередньо слідчого. Тому він звертається до працівників органів дізнання з проханням про надання тих чи інших пошукових засобів (металошукача, електрощупа і т.п.). особливо часто слідчим використовують знаходиться у віданні органу дізнання фото-, аудіо -, відеоапаратуру. Для виробництва того чи іншої слідчої дії (найчастіше обшуку) слідчому можуть знадобитися предмети і знаряддя господарського призначення (лопати, лом і т.п.), які на його вимогу повинні бути представлені органом дізнання.

Застосування органом дізнання примусових заходів з метою забезпечення слідчого можливістю виробництва окремих слідчих дій. Найбільш поширеною формою цього виду взаємодії є доставляння приводом обвинуваченого та свідка у разі їх неявки без поважної причини до слідчого. Він має право вимагати від працівників органу дізнання примусових заходів по відношенню до підозрюваного, обвинуваченого, свідкові і потерпілому у процесі виробництва таких слідчих дій, як огляд і отримання зразків для порівняльного аналізу. Мова йде про ті випадки, коли, наприклад, підозрюваний чи обвинуваченийвідмовляється піддатися огляду з метою виявлення на його тілі укусу зубів потерпілої при згвалтуванні або отримання зразків крові, необхідних для порівняльного аналізу, а без цього встановити істину у справі не представляється можливим. Аналогічні ситуації можуть бути з потерпілим чи свідком. Якщо слідчий ще до початку виробництва слідчої дії має підстави вважати, що йому буде надано протидія, то він завчасно звертається з вимогою до органу дізнання про виділення необхідних працівників. Якщо ж протидія виявилося несподіваним, то з подібною вимогою він звертається в процесі проведення слідчої дії.