Вступ

Актуальність теми. Діяльність судових органів тісно пов'язана з роботою органів місцевого самоврядування та прокуратури. Відносини між цими органами характеризуються взаємозв'язком та взаємозалежністю: чим успішніше виконує свої функції один орган, тим успішнішою є діяльність інших. Суди, як особлива гілка державної влади, здійснюючи правосуддя, виконують перш за все охоронну функцію, захищаючи права конкретного індивіда чи колективу від державного свавілля в рамках законів. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України і судами загальної юрисдикції. Конституція закріпила універсальну юрисдикцію суду, зробивши предметом судового розгляду законність будь-яких актів і рішень органів публічної влади. При здійсненні правосуддя одним з основних принципів діяльності судів виступає принцип незалежності, тобто справа вирішується на основі закону, а також за внутрішнім переконанням. Водночас на органи законодавчої та виконавчої влади, органи місцевого самоврядування покладено низку завдань щодо сприяння судам у їх діяльності.

Мета і завдання дослідження. Головною метою дослідження є розробка теоретичних і практичних положень, що визначають основи взаємовідносин між судовими органами і прокуратурою, органами місцевого самоврядування. Метою даної роботи також було визначення і пошук шляхів вдосконалення процесу взаємодії між ними.

Для реалізації поставленої мети були окреслені наступні завдання: обґрунтувати необхідність і визначити форми взаємодії судових органів з прокуратурою, державними органами і громадськими організаціями; аналіз інституту місцевого самоврядування в Україні; характеристика громадянина як учасника процесу взаємодії з органами місцевого самоврядування; аналіз нормативно-правового забезпечення діяльності судових органів, органів прокуратури, державних органів, органів місцевого самоврядування; аналіз форм участі громадян в процесі управління територіальним розвитком;вивчення закордонного досвіду взаємодії судових органів з прокуратурою, державними органами і громадськими організаціями.

Об'єктом дослідження виступає процес взаємодії судів з органами державної влади, прокуратурою і органами місцевого самоврядування.

Предметом дослідження є механізм взаємодії судів з органами державної влади, прокуратурою і органами місцевого самоврядування та шляхи його вдосконалення.

Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження у роботі використані загальнонаукові і спеціальні методи дослідження.

При вивченні процесів, пов'язаних із взаємовідносинами між судовими органами і органами державної влади, прокуратурою, органами місцевого самоврядування був використаний універсальний діалектичний метод, за допомогою якого питання теми були розглянуті в їх складності і суперечливості. Методом порівняльно-правового аналізу зіставляються найважливіші аспекти діяльності судів з органами державної влади, прокуратурою і органами місцевого самоврядування. Формально-юридичним методом проаналізовано зміст законодавчих та інших нормативно-правових актів про діяльність судів, органів державної влади, прокуратури і органів місцевого самоврядування.

Структура курсової роботи складається з вступу, трьох взаємопов'язаних розділів, два з яких поділяються на відповідні підрозділи, висновків та списку використаної літератури.

1. ВЗАЄМОДІЯ СУДОВИХ І ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ

Прокуратура - єдина централізована система органів, що від імені держави забезпечує верховенство закону, підтримку державного обвинувачення в суді, представництво інтересів громадян або держави у суді, а також нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно- розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство і нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Прокурори при здійсненні своїх повноважень є незалежними від органів державної влади і місцевого самоврядування, але це ніяк не виключає їх взаємодії. Зокрема, значні взаємозв'язки прокуратури з вищими органами державної влади виявляються в установчій сфері. Адже Генеральний прокурор України призначається Президентом України за погодженням з Верховною Радою України, а звільняється з посади - самостійно Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокурору, який тягне його відставку. Водночас, порушення кримінальної справи відносно народних депутатів здійснюється Генеральним прокурором, що вносить у Верховну Раду України подання про зняття депутатської недоторканності. Для проведення розслідування у справі про усунення Президента України в порядку імпічменту Верховна Рада України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включається спеціальний прокурор.

Прокуратура, як і інші державні органи, фінансується за рахунок Державного бюджету, що розробляється Кабінетом Міністрів і затверджується Верховною Радою України. Схеми посадових окладів керівних працівників і службовців органів прокуратури затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Законодавством передбачено й широкий перелік форм участі прокурорів в організаційних заходах органів публічної влади. Так, Генеральний прокурор може брати участь у засіданнях Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, а прокурори нижчого рівня можуть виступати з доповідями про стан дотримання законності на відповідній території на сесіях місцевих рад, апаратних нарадах у місцевих державних адміністраціях. Прокурори узагальнюють факти порушення законності й можуть вносити подання про усунення їх причин в органи державної влади, місцеві ради та їх виконкоми. Прокурори можуть бути присутніми на засіданнях постійних комісій місцевих рад, на громадських засадах брати участь у роботі підкомісій і робочих груп у якості експертів, у роботі постійних комісій із законності й охорони громадського порядку.

Координаційна діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю повинна здійснюватись у суворій відповідності до основних правил цієї діяльності або принципів діяльності, що дозволяє підняти її ефективність". Проблема принципів координаційної діяльності не отримала чіткого визначення. Підтримуючи думку, що під принципами координації слід розуміти загальні керівні положення або засади, що визначають повноваження суб'єктів координації, уважаємо, що це й правові засоби та гарантії її здійснення. Слід відмітити як позитивний факт, що останнім часом у нормативних документах знайшли закріплення принципи координації, які названі основними засадами. Вони є загальними керівними положеннями координації діяльності право-охоронних органів у боротьбі зі злочинністю.

Наказ Генерального прокурора України № 2 від 21.02.2000 р. «Про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю». - "Збірник нормативних актів "Прокуратура в Україні". - К.: Юрінком Інтер. - 2010.

Для досягнення мети координації необхідно здійснювати взаємодію з судами. У "Положенні про координацію діяльності правоохоронних органів по боротьбі зі злочинністю" визначено вимоги щодо взаємодії правоохоронних і судових органів". Ці вимоги пов'язані з тим, що судові органи згідно зі ст. 129 Конституції України діють незалежно, підкоряються тільки закону. У зв'язку з цим вирішувати питання взаємодії правоохоронних органів необхідно з урахуванням указаних конституційних вимог. Водночас зрозуміло, що ефективна координація правоохоронних органів неможлива без взаємодії з судами. Об'єктивна необхідність взаємодії правоохоронних органів і суду визначається вимогами ст. 2 КПК України, яка регламентує завдання кримінального судочинства. Констатуючи той факт, що носій судової влади - суд - не можна рівняти з іншими правоохоронними органами, діяльність яких у боротьбі зі злочинністю координується прокуратурою, слід урахувати, що суди, здійснюючи правосудця, також проводять профілактику правопорушень.

Досить звернути увагу на вимоги ст. 23 КПК України, які стосуються суду: "При провадженні дізнання, попереднього слідства і судового розгляду кримінальної справи орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язані виявити причину злочину", а суд зобов'язаний відповідним чином реагувати на ці обставини. Так, ст. 23-2 КПК України проголошує: "Суд при наявності на те підстав вносить окрему ухвалу (постанову), якою звертає увагу державних органів, громадських організацій або службових осіб на встановлені по справі факти порушення закону, причини й умови, що сприяли вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних заходів."

Таким чином, суди, врівень з іншими правоохоронними органами, при здійсненні правосудця займаються профілактикою злочинності. Реформа судової системи - це насамперед втілення конституційних основ судочинства, що підвищують рівень судового захисту прав, свобод громадян, і профілактична діяльність судів при здійсненні судочинства набуває особливої ваги. Суди від імені держави приймають рішення стосовно службових осіб, у тому числі й щодо усунення причин та умов, які сприяють вчиненню злочинів.

Отже, об'єднання зусиль державних органів з метою удосконалення системи соціальної профілактики злочинності потребує взаємодії між судовими та правоохоронними органами в цій сфері.

Основними формами взаємодії судових та правоохоронних органів щодо удосконалення системи соціальної профілактики злочинності є проведення спільного аналізу стану розслідування кримінальних справ та їх розгляду в суді, а також спільних навчально-методичних семінарів з питань одноманітного застосування законодавства у правоохоронній та судовій діяльності тощо.

2. ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ІЗ СУДОВИМИ ОРГАНАМИ УКРАЇНИ

2.1 Взаємовідносини органів публічної влади із судовими органами

Суди, як особлива гілка державної влади, здійснюючи правосуддя, виконують перш за все охоронну функцію, захищаючи права конкретного індивіда чи колективу від державного свавілля в рамках законів. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України і судами загальної юрисдикції. Народ бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних.

Конституція закріпила універсальну юрисдикцію суду, зробивши предметом судового розгляду законність будь-яких актів і рішень органів публічної влади. При здійсненні правосуддя одним з основних принципів діяльності судів виступає принцип незалежності, тобто справа вирішується на основі закону, а також за внутрішнім переконанням. Вплив на суддів у будь-якій формі заборонений. Водночас на органи законодавчої та виконавчої влади, органи місцевого самоврядування покладено низку завдань щодо сприяння судам у їх діяльності.

Верховна Рада України здійснює вплив на судову систему в межах виконання законодавчої та установчої функцій. Зокрема, парламент здійснює законодавче визначення судоустрою, судочинства, статусу суддів, засад судової експертизи. У свою чергу, Конституційний Суд України дає висновки про конституційність законів та інших правових актів Верховної Ради України.