Автори також зазначають, що склад та характер організаційних форм другого типу загалом залежать від кількості та різноманітності організацій третього сектора в регіоні, що визначається його масштабами та економічним потенціалом. Тобто із збільшенням кількості та різноманітності складу діючих та певній територія громадських організацій ускладнюються і організаційні форми їх взаємодії з відповідними державними та муніципальними органами.

В цілому, переваг для органів місцевого самоврядування залучення громадян багато, оскільки місцеве самоврядування зацікавлене отримати інформацію від громад-клієнті в, щоб надати бажані для них послуги на бажаному рівні. Справжнє залучення - це засіб, за допомогою якого можна не тільки почути думку громадян, а й надати їм можливість впливати на прийняття рішення. Залучення громадськості не гарантує, що будь-яке рішення буде прийняте в результаті консенсусу, але відкритість процесу прийняття рішень і можливість для громадян висловити свої думки та вплинути на результати додає легітимності прийнятим рішенням62 та позитивно впливає на розвиток громадянської свідомості. Розуміння, що місцева влада погоджується на пені компроміси, часто спричинює появу нових партнерських зв'язків та підвищує рівень самостійності - групи громадян часто починають самі працювати для вирішення своїх проблем.

Існує два рівні залучення громадськості до роботи органів місцевого самоврядування. Перший - налагодження ефективного механізму обміну інформацією між членами громади та органом місцевого самоврядування, і другий - залучення громадян до прийняття рішень та розв'язання проблем.

Перший рівень є потрібним, оскільки демократія неможлива без освіченого населення. Падання точної і вчасної інформації є важливим елементом демократичного суспільства. Перший крок до громадянської свідомості - адекватне і вчасне інформування населення, також орган місцевого самоврядування зацікавлений в отриманні інформації від громади про проблеми, які виникають, громадську думку, реакцію на політику та програми, впроваджувані органом місцевого самоуправління. Тому обраним урядовцям особливо необхідно поширювати інформацію про муніципальні послуги та збирати від громадян інформацію про проблеми та потреби громади. Для ширшого інформування і спілкування з громадянами місцеве самоврядування повинно користуватися перевагами усіх засобів масової комунікації. Подання інформації повинно бути ефективним і заохочувати громадян до активності. В багатьох країнах Східної Європи незалежні ЗМІ вкрай важливі для інформування громадян про діяльність місцевого самоврядування. Зокрема брифінги та прес-конференції використовуються для роз'яснення ЗМІ певні конкретні питання, що стосуються місцевого самоврядування. Інший спосіб інформування громадян - організація виставки в громадському місці або центру інформування громадян. Також досить дієвим є розміщення газетних статей, газетні реклами та вкладки та надсилання поштою певної інформації. Тепер розглянемо зворотній процес - отримання інформації від громадян. Часто основою залучення громадськості вважають засідання громадських комітетів і громадські слухання, але вони не можуть виступати в ролі єдиного механізму участі громадян, оскільки такі засідання та слухання як правило відвідує невелика кількість людей, і без інших механізмів забезпечення участі громадян неможливо встановити, виразниками якої точки зору є присутні на засіданні: точки зору цілої громади чи певної активної меншості. До того ж формат засідання, куди залучено велику кількість людей, що є виразниками різних поглядів на проблему, дозволяє проаналізувати стан справ, сформувати адекватне уявлення того, що відбувається, окреслити проблемні області, але не зовсім підходить для розв'язання проблеми, визначення завдань, планування конкретних практичних кроків. Тому на доповнення до згаданих засідань, призначених для цілої громади, місцева влада може провести низку зустрічей із невеликими групами громадян. На таких заходах може одержати слово більша кількість людей. Важливо також, аби громадяни знали, що робитимуть з тією інформацією, яку вони надали. Посадовці органів влади мають своєчасно звертатися до громадян із повідомленнями, що саме було почуто від громадян, якою буде реакція на почуте і який результат воно дасть у роботі над певним питанням - адже основним мотивом, який спонукає громадян до участі, є сподівання вплинути на результат. Для визначення ступеню адекватності думки, висловленої під час громадського слухання реальній позиції громадян (адже жодні засідання не залучать усіх громадян до обговорення) можуть застосовуватися така форма збору інформації як письмова анкета, розіслана усім членам даної громади, чи опитування громадської думки, здійсненні за довільною вибіркою опитуваних. Щоправда, анкетування та опитування громадської думки - знаряддя не універсальні і можуть бути використані швидше для збору кількісних, а не якісних даних.Другий рівень залучення - залучення громадян до прийняття рішень та розв'язання проблем. Одним із поширених методів такого залучення є робота через консультативні ради чи цільові групи. Консультативні ради - нове явище для країн Східної Свропи. Вони знайшли широке застосування у Словаччині та Польщі - особливо в роботі над питаннями, що пов'язані з економічним розвитком. В Угорщині перша консультативна рада створена в 1997 році з метою пошуку місця для муніципального звалища відходів. Громадським консультативним групам може бути доручено виконання багатьох завдань: вести аналіз комплексних заходів та їхнього виконання (таких, приміром, як бюджетна робота) і давати рекомендації місцевій раді, допомагати в інформуванні громади про нову послугу або зміну тієї, що вже існує, вести аналіз планів розвитку чи допомагати у планування економічного розвитку - а завдяки, і першому, й другому забезпечувати відповідність планів прагненням громадян. Громадським групам під силу й вироблення пропозицій щодо того, як треба надавати нову послугу чи як побудувати новий нормотворчий документ. Цільова група - окремий різновид консультативної групи. Здебільшого консультативні групи створюються на весь час, упродовж якого йтиме процес вироблення рішення. А цільова група зазвичай виконує своє конкретне завдання й після цього перестає існувати. Завдяки консультативним та цільовим громадським групам можна віднаходити новаторські й практичні рішення з багатьох питань життя громади - ці групи є цінними помічниками органів місцевого самоврядування. Дієві консультативні ради формуються з громадян - виразників широкого спектру позицій та представників різних прошарків населення. Подібно до консультативних рад, цільові групи можуть скликатися для збирання більшої кількості інформації з того чи іншого питання або детальнішого вивчення певної проблеми. Для формування особового складу цільових груп може бути максимально застосовано принцип довільного добору кандидатів з-поміж представників кожного суспільного прошарку - це дає змогу уявити точки зору всіх таких прошарків, або інший підхід - членами цільової групи стають ті громадяни, що, як вважається, здатні найкраще зрозуміти суть рішення, чи громадяни, на яких це рішення найбільше позначиться. Основне, в чому полягає цінність цільової групи - не в можливості встановлювати, яка кількість людей дотримується тієї чи іншої думки, а в можливості передбачати емоційну реакцію. Окрім усього, цільові групи можуть бути знаряддям, використовуваним для виконання якогось специфічного завдання, як-от класифікація проблеми громади за рівнем їхньої пріоритетності чи оцінка альтернативних варіантів розміщення громадських споруд.

3.2 Взаємодія судів, ЗМІ та громадських організацій

Суспільство постійно вимагає об'єктивної та достовірної інформації. ЗМІ повинні надавати таку інформацію, при тому, що суд свою діяльність організовує так, щоб кожен громадян мав уявлення про те, як саме проходять судові процеси. Суспільство має бути проінформоване про проблеми, з якими стикається судова система в Україні, потрібна ефективна співпраця між судами, ЗМІ та громадськістю, щоб уникнути тих конфліктних ситуацій, які виникають у судах сьогодні. Ми повинні не тільки судити, а й роз'яснювати людям, що таке право. Отже, інколи трапляються непорозуміння, коли журналісти намагаються потрапити на судове засідання, і це призводить до нарікань на суддів. Такі ситуації виникають через юридичну неграмотність представників ЗМІ, адже у чинному законодавстві чітко визначені умови висвітлення судового процесу і правила застосування аудіо - та відео пристроїв у залі судового засідання. У судах багатьох країн працюють прес-секретарі, які під час та після судового засідання спілкуються з представниками ЗМІ й визначають ті напрямки, які бажано і необхідно висвітлити, і при цьому не зачіпаються інтереси інших осіб.

Основні законодавчі акти, що регулюють діяльність засобів масової інформації (ЗМІ) в Україні: Закони України «Про інформацію» (1992), «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (1992), «Про телебачення та радіомовлення» (1993), «Про авторське право і суміжні права» (в новій редакції від 16.09.2001), «Про державну таємницю» (1994), «Про інформаційні агентства» (1995), «Про рекламу» (1996), «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоуправління в Україні засобами масової інформації» (1997(, «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» (1997), окремі правові норми щодо ЗМІ містять Цивільний та Кримінальний кодекси, а також Конституція України та Свропейська конвенція про захист прав людини та основних свобод, що була ратифікована Україною і набула чинності для неї. 11 вересня 1997 року , ратифікувавши 11

Протокол до Конвенції, Україна визнала юрисдикцію Європейського суду з прав людини та взяла на себе зобов'язання захищати права, встановлені Конвенцією, в тому числі право на свободу вираження поглядів та свободу інформації. Згідно ст. 12 Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» - Висвітлення діяльності судів загальної юрисдикції України та Конституційного Суду України здійснюється аудіовізуальними засобами масової інформації на засадах укладених між ними угод та з урахуванням специфіки роботи цих судів". Ст. 1 вказаного Закону України визначає такі терміни як: висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні, державне замовлення на висвітлення діяльності органів державної влади, засіб масової інформації органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, офіційні друковані видання органів державної влади, інформаційні служби, офіційна інформація. Ст. 24 Закону України вказує, що особи, винні в порушенні законодавства України про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування засобами масової інформації, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства України.

Наразі, питання взаємовідносин судів та засобів масової інформації про діяльність судів, про конкретні резонансні справи, про прийняті рішення, тощо породжують непорозуміння в суспільстві та призводять до загострення взаємовідносин, тому було розроблено й обговорено Положення про взаємодію судів із засобами масової інформації та журналістами, а також посадову інструкцію спеціаліста суду із зв'язками з громадськістю.

Радою суддів України, на засіданні у жовтні 2009 року, прийнято рішення щодо подальшого обговорення та залучення якнайширшого кола громадськості до розгляду Посадової інструкції спеціаліста суду із зв'язків з громадськістю та Положення про взаємодію судів із засобами масової інформації та журналістами.