Члени громадських формувань з охорони громадського порядку під час її здійснення мають спеціальні владні повноваження, тобто виконують функції представників влади. У зв'язку з цим за наявності в їхніх діях ознак перевищення влади або службових повноважень вони притягаються до відповідальності за відповідною частиною ст. 365 (п. 18 постанови Пленуму від 26 грудня 2003 р. № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень»;далі -- постанова Пленуму від 26 грудня 2003 р. № 15). Такі особи, як випливає з наведеного роз'яснення Пленуму, виконують функції представника влади тимчасово.

Службовою, а отже, і суб'єктом злочину у сфері службової діяльності, особа визнається не у зв'язку із зайняттям нею певної посади, а у зв'язку із вчиненням певних дій, характер і зміст яких визначається покладеними на Цю особу конкретними обов'язками, зумовленими такою посадою. При цьому слід розрізняти виконання особою службових і суто професійних обов'язків. Наприклад, директор навчального закладу є службовою особою при виконанні обов'язків щодо керівництва діяльністю такого закладу, управління та розпоряджання його майном. Проте виконувані ним у той же час обов'язки вчителя є суто професійними і не пов'язані з виконанням службових обов'язків. Тому Пленум в абзаці шостому п. 1 постанови від 26 квітня 2002 р. № 5 роз'яснив, що працівники підприємств, установ, організацій, які виконують професійні (адвокат, лікар, вчитель тощо), виробничі (наприклад, водій) або технічні (друкарка, охоронник тощо) функції, можуть визнаватися службовими особами лише за умови, що поряд із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов'язки [23, 154].

Такими, що виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно- господарські обов'язки за спеціальним повноваженням, мають визнаватись арбітражні керуючі (керуючі санацією та ліквідатори, а в передбачених законом випадках -- і розпорядники майна) -- фізичні особи, які мають ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діють на підставі ухвали господарського суду (абзац 17 ст. 1 Закону від 14 травня 1992 р. № 2343-ХІІ (в редакції Закону від 30 червня 1990 р. № 784-ХІV) «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; далі -- Закон № 784-ХІV).

Хоча арбітражний керуючий не обіймає постійно чи тимчасово у суб'єкта підприємницької діяльності-боржника посад, пов'язаних із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, виконання останніх покладається на нього рішенням (ухвалою) господарського суду -- повноважного (компетентного) органу, про який ідеться в абзаці п'ятому п. 1 постанови Пленуму від 26 квітня 2002 р. № 5.

Розпорядник майна призначається господарським судом з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі. Оскільки розпорядник майна не вправі втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім передбачених законом випадків, і його призначення не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника, фактично він не наділений правом розпоряджатися майном останнього. Але у разі, коли керівник або органи управління боржника не вживають заходів щодо збереження цього майна, або створюють перешкоди діям розпорядника майна, або допускають інші порушення законодавства, за клопотанням комітету кредиторів обов'язки керівника боржника можуть бути тимчасово покладені господарським судом на розпорядника майна (ст. 13 Закону № 784-ХІV). Таким чином останній наділяється обов'язками адміністративно-господарського характеру і при їх виконанні є службовою особою, яка робить це за спеціальним повноваженням [23, 155].

Якщо господарський суд виносить ухвалу про проведення санації боржника, він призначає керуючого санацією. З цього дня керівника боржника відсторонюють від посади й управління останнім переходить до керуючого санацією, який згідно з абзацом другим ч. 5 ст. 17 Закону № 784-ХІV має право розпоряджатися майном боржника.

Ліквідатора господарський суд призначає у разі прийняття ним рішення про визнання боржника банкрутом. З дня винесення відповідної постанови суду та відкриття ліквідаційної процедури повноваження керівника (органів управління) банкрута щодо управління ним і розпоряджання його майном припиняються й передаються призначеному судом ліквідатору, який виконує зазначені та інші повноваження керівника (органів управління) банкрута (статті 23-25 Закону № 784-ХІV).

Не є службовою особою представник юридичної особи, який діє від її імені. Представництво грунтується або на договорі (звичайно це договір доручення, за яким одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок другої сторони (довірителя) певні дії, -- ч. 1 ст. 1000 ЦК), або на адміністративному акті юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, і скріпляється її печаткою (ст. 246 ЦК).

Відповідно до ст. 238 ЦК представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має юридична особа, яку він представляє. При цьому представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є (за винятком комерційного представництва), а також щодо зазначених у законі інших осіб.