Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини.

Вина в цивільному праві розглядається як психічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її наслідків.

Вина відповідно до функції, яку вона виконує у структурі правопорушення,у цивілістичній літературі визначається як психічне ставлення особи до вчинюваної нею протиправної дії чи бездіяльності та її можливих наслідків. Категорія"психічне ставлення", що використовується в понятті вини, виражає оцінку(можливість оцінки) поведінки, передбачення або можливість передбачення настання шкідливих наслідків. Вина тісно пов'язана з протиправністю та її наслідками. Питання про вину виникає лише за умови, коли вчинено протиправну поведінку. Маючи спільні риси з протиправністю, вина відрізняється від неї усвідомленням або можливістю усвідомлення протиправного чи соціально значущого характеру дії (бездіяльності) і передбаченням або можливістю передбачення шкідливих наслідків.

Характерними ознаками вини у цивільному праві є: а) вина заподіювача шкоди припускається, тобто обов'язок довести відсутність вини заподіювача покладається на нього самого; до цього часу він вважається винним; б) обсяг відшкодування не залежить від завдання шкоди умисно чи необережно, тобто береться до уваги тільки наявність вини, а не її форма.

Залежно від співвідношення психічних елементів, що утворюють зміст вини,визначаються її форми -- умисел і необережність.

Специфіка вини к цивільному праві - те насамперед фактор того, що не залежно від виду і категорії вини, але за її наявності настає цивільно-правова відповідальність.

На відміну від кримінального права, де існує презумпція (припущення) невинуватості, в цивільному законодавстві передбачено протилежне правило: "той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, коли доведе, щошкоду заподіяно не з його вини".

Припущення вини заподіювача шкоди належить до презумпцій, що можуть бути спростовані, тобто довівши свою невинуватість, заподіювач тим самим спростовує презумпцію, доводить її хибність. Якщо в процесі дослідження всіх матеріалів справи не вдалося спростувати цю презумпцію, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Презумпція вини заподіювача шкоди -- одна з правових форм вираження принципу рівності сторін у цивільному процесі (щодо складності доведення).

В ЦК України відтворена презумпція винуватості заподіювача шкоди, як одна з характерних галузевих особливостей цивільного права. Використання її в цивільному праві -- результат врахування багаторічного досвіду судової практики. Остання свідчить на користь того, що заподіювачу (боржнику) легше довести свою невинуватість, ніж потерпілому (кредиторові) довести винність зобов'язаної особи.

Отже підстава позадоговірної відповідальності -- це цивільне правопорушення, структурними елементами якого є шкода, протиправність поведінки, причинний зв'язок та вина.

На сьогодні на законодавчому рівні відсутні достатньо прописані норми щодо цивільно-правової вини як умови виникнення цивільного зобов'язання із відшкодування шкоди, що, на нашу думку, є негативних фактором для виникнення таких зобов'язань та настання цивільно-правової відповідальності. Так на нашу думку, доречно було б внести відповідні норми до ЦК України.

Список використаних джерел

1. конституція україни від 28. 06. 1996 р. // Відомості Верховної Ради. - 1996. - № 30. - с. 141. (зі змінами). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www. zakon. rada. gov. ua

2. Цивільний кодекс України від 16. 01. 2003 р. //Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44. - С. 356. (зі змінами). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www. zakon. rada. gov. ua

3. Кримінальний кодекс України від 16. 04. 2001 р. //Відомості Верховної Ради. - 2001. - № 25-26. - С. 131. (зі змінами). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www. zakon. rada. gov. ua

4. Закон України «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» від 01. 12. 1994 р. //Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 1. - С. 1. (зі змінами). [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www. zakon. rada. gov. ua

5. Белов В. А. Гражданское право: Общая и Особенная части: Учеб. - М.: ао “Центр ЮрИнформ”, 2003. - 833 с.

6. Вина у цивільному праві. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://advokat-didenko.com/glossary/272/