10. Stelmashchuk O.V. Grounds for undertaking a criminal proceeding and investigation require official determination / Issues of reformation in the criminal justice in Ukraine: collection of scientific works presented at the international research-to-practice conference (May 20, 2016, Chernivtsi), 2016. P. 151-154.

11. Stelmashchuk O.V. Methodological aspects of a conceptual and categorical framework of the up-to-date legal procedure / Forensic science in attorney's practice: materials of a research-to-practice conference (November 25, 2016, Kyiv). Kyiv: Academy of Advocacy of Ukraine, 2016. P. 97-100.

12. Stelmashchuk O.V. Undertaking a criminal proceeding as a legal fact / Topical issues of contemporary civil, international, maritime, commercial and transport law: materials of the VII International Research-to-Practice Conference (April 6-7, 2017, Kyiv). Kyiv: KSWTA, 2017. P. 275-278.

13. Stelmashchuk O.V. The framework of legal procedure as the generally acknowledged landmarks of legal regulation of the procedure / Issues of statutory regulation of the procedure for development and adoption of laws and regulations: theses of the speakers at the III International Research-to-Practice Conference (Kyiv, November 2-3, 2017) / under general editorship of I. Shutak. - Kharkiv: Pravo, 2017 - P.305-308.

14. Stelmashchuk Oleksandr, Kotiuk Ivan. The applicable procedure for undertaking a criminal proceeding infringes the rights of both the living and the dead. Holos Ukrainy. No. 75 (6079), April 25, 2015. P. 5.

15. Stelmashchuk Oleksandr, Kotiuk Ivan. Fairness and criminality of a notion of non-compatibility. Holos Ukrainy. No. 217 (6471), November 15, 2016. P. 5.

16. Stelmashchuk O.V. Undertaking a criminal proceeding as a procedural decision. Newsletter of the Ministry of Justice of Ukraine, 2017. No. 7. P. 47-52.

17. Stelmashchuk Oleksandr. Improvement of the institute of undertaking criminal proceedings. Legal gazette of Ukraine, 2017. No. 43-44 (1164-1165). P. 18-19.

ЗМІСТ

АНОТАЦІЯ

SUMMARY

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАСАДНИЧІ ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

1.1 Проблемні аспекти чинного порядку відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення

1.2 Загальні засади правового регулювання початкового етапу кримінально-процесуальних правовідносин

1.3 Засада “публічності” як етико-правовий орієнтир при ухваленні рішення про відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

2.1 Відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення в структурі кримінально-процесуальних форм

2.2 Загальні фактичні та юридичні умови відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення

2.3 Приводи відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення

2.4 Підстави відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. ВІДКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО КРИМІНАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ЯК ПРОЦЕСУАЛЬНЕ РІШЕННЯ

3.1 Поняття і загальна характеристика процесуальних рішень

3.2 Особливості процесуальних рішень про відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення

Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК А

ДОДАТОК Б

ДОДАТОК В

ДОДАТОК Г

ВСТУП

Обґрунтування вибору теми дослідження. Досвід використання чинного КПК дає підстави для висновку, що запроваджені ним напрями вдосконалення кримінального судочинства, містять й недостатньо аргументовані, суперечливі та спірні положення, які іноді виглядять прикрими тому, що низка теоретико-правових і практичних досягнень традиційної його процедури, в ході запровадження чинної її парадигми виявилась недооціненою. Насамперед це стосується початкового етапу зазначених правовідносин, в ході яких виникають серйозні практичні проблеми та відповідні наукові дискусії.

Так, недоліками вказаної регламентації є те, що у ній: 1) початок розслідування ототожнюється з відкриттям провадження, що зумовлює ототожнення й їхніх приводів та підстав і навіть самих понять “приводи” й “підстави”; 2) відсутні як вимоги щодо обов'язкової наявності вказаних приводів і підстав, так і визначення їхнього змісту й переліку; 3) процедура перевірки та оцінки первинних даних про вчинене кримінальне правопорушення, відкриття провадження й ухвалення з цього приводу відповідного процесуального рішення не передбачені, що суперечить вимогам щодо посвідчення факту ініціювання правовідносин; 4) занесення відомостей до ЄРДР процесуальним рішенням не є, але використовується як підстава для початку розслідування; 5) можливість оскарження зазначених дій не передбачена; 6) сторона захисту участі у цих правовідносинах не бере; 7) ні організаційних, ні процесуальних запобіжників незаконному початку розслідування не передбачено, що дає можливість безпідставного кримінального переслідування; 8) потребує уточнення розподіл повноважень між прокурором, слідчим та керівником органу досудового розслідування; 9) окремі норми, якими регламентовані ці правовідносин, потребують узгодження з засадами судочинства та між собою; 10) потребує уточнення й понятійно-категоріальний апарат, закладений в основу цих правовідносин;

Все це призводить до того, що після перших же слідчих дій більшість проваджень закривається як такі, що були відкриті безпідставно. А про обсяг цієї роботи свідчить кількість заяв про вчинені правопорушення, яка щороку збільшується. Так, якщо у 2000 р. їх було 1.8 млн, у 2011 р. - 3.3 млн, у 2014 р. - 4.3 млн, то у 2016 році - понад 5 млн. Все це спричиняє зайве навантаження на слідчі підрозділи, марне витрачання для цього коштів, викривляє статистичні дані щодо вчинених правопорушень тощо. А тим часом, якщо загальний рівень розкриття злочинів в Україні становить біля 25%, то рівень розкриття тяжких і особливо тяжких злочинів - близько 10%. Зокрема, з вчинених у 2016 році убивств, розкрито лише кожне десяте. Що ж до причин цих наслідків, то нею насамперед є істотне збільшення навантаження на слідчого, яке сягнуло за сотні проваджень, й зумовило зниження якості розслідування та стійку тенденцію до збільшення нерозкритих злочинів. Але суспільно-політичне значення чинної процедури загострюється й тим, що оскільки жодних запобіжників безпідставного початку розслідування нею не передбачено, то вона стала використовуватись як засіб політичного тиску, шантажу, залякування, дифамації політичних противників та економічних конкурентів.

Зазначені проблемні питання є свідченням актуальності подальшого їх дослідження, з метою вироблення пропозицій, спрямованих на їх розв'язання.

Слід констатувати, що окремі їхні аспекти привертали увагу таких вчених, як: Ю. Аленін, О. Баганець, І. Басиста, В. Берназ, О. Вакулік, В. Гончаренко, І. Гора, І. Котюк, Л. Лобойко, В. Маляренко, М. Погорецький, В. Рожнова, І. Статіва, О. Татаров, Л. Удалова, В. Фаринник, Д. Філін, С. Чернявський, М. Шумило та інші.

В тому числі І. Басистою в ході підготовки докторської дисертації “Правові основи прийняття і виконання рішень слідчого на стадії досудового розслідування” (2014 р.) та О. Вакулік - кандидатської дисертації “Початок досудового розслідування у кримінальному провадженні” (2015 р.).

Проте неповнота та суперечливість висловлених вченими поглядів з приводу зазначених проблем, також свідчать про необхідність подальшого їх дослідження, з метою вироблення на цій основі висновків, спрямованих на вдосконалення і їх правового регулювання, і практики їх розв'язання.

Всі ці обставини й зумовили обрання автором теми даного дослідження, його об'єкта та предмета, а його методологічним підґрунтям стали праці С. Алексєєва, Ю. Аленіна, В. Гончаренка, Ю. Грошевого, А. Дубинського, М. Жогіна, В. Зеленецького, М. Козюбри, В. Колесника, А. Конверського, І. Котюка, О. Ларіна, Л. Лобойка, В. Маляренка, О. Михайленка, М. Михеєнка, В. Нора, В. Попелюшка, В. Савицького, М. Строговича, О. Татарова, М. Шумила тощо.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямоване на реалізацію положень Указу Президента України “Про стратегію реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки” від 20 травня 2015 р. № 276/2015 та виконане в межах тематичного плану науково-дослідних робіт на 2013-2020 рр. “Захист конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні”, затверджене рішенням вченої ради Академії Адвокатури України (протокол № 5).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є вдосконалення методологічних, процесуальних та організаційних підходів щодо оптимізації порядку відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення.

Зазначена мета зумовила необхідність розв'язання таких задач:

1) виявити недоліки чинної процесуальної регламентації зазначених правовідносин та наслідки, які вони зумовлюють;

2) обґрунтувати її невідповідність вимогам окремих з конституційних засад та європейських стандартів судочинства;

3) розкрити зміст та розмежувати поняття “відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення” та “початок розслідування”;

4) довести, що оскільки відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення випливає з засади публічності, то воно мало б визначатись ст. 25 КПК, а не ст. 214, якою визначено процедуру початку розслідування;

5) довести необхідність розмежування та законодавчого визначення приводів та підстав відкриття провадження і початку розслідування й уточнити їх зміст;

6) привернути увагу до необхідності уточнення повноважень прокурора, слідчого та керівника органу розслідування;

7) розкрити соціально-політичне і юридичне значення рішення про відкриття провадження та обґрунтувати необхідність його письмової форми;

8) виявити недоліки понятійно-категоріального апарату зазначених правовідносин й внести пропозиції, спрямовані на його вдосконалення.

Об'єкт дослідження - правовідносини, що виникають в зв'язку з відкриттям провадження у справах про кримінальні правопорушення.

Предмет дослідження - відкриття провадження у справах про кримінальні правопорушення: чинний порядок та напрями вдосконалення.

Методи дослідження. В ході дослідження використано комплекс наукових методів, зокрема: діалектичний, що орієнтує на розуміння сутності й системи правовідносин, пов'язаних з відкриттям провадження у справах про кримінальні правопорушення та їх зумовленості сучасними тенденціями розвитку суспільних відносин в Україні (розділи 1, 2); історико-правовий - для вивчення розвитку поглядів на зазначені правовідносини, та особливостей їх правового регулювання (розділи 1, 2, 3; порівняльно-правовий - для дослідження особливостей регламентації цих правовідносин, на різних етапах їх розвитку, в різних країнах та поглядів, висловлених вченими (розділи 1, 2); системно-структурний - для з'ясування місця та значення відкриття провадження в системі кримінального судочинства, їхньої форми та структури, взаємозв'язку і взаємозумовленості (розділи 1, 2); класифікації - для впорядкування системи засад кримінального провадження, приводів та підстав для його відкриття (розділи 1, 2, 3); аналізу та синтезу - для визначення змісту правових засад, правових норм, понятійно-категоріального апарату, закладеного в їх основу, та поглядів, висловлених вченими (розділи 1, 2, 3); формально-логічний для тлумачення правових норм та урегульованих ними правовідносин (розділи 1, 2, 3).