Тому правомірним буде висновок, що головним чинником, який стимулює злочинні дії, є бідність у її найрізноманітніших формах. При цьому, поряд із класичною бідністю «нові форми бідності» давно вже стали об'єктом пильної уваги вчених. В результаті концентрації населення у великих містах багато хто змушений жити в тісних квартирах, віддаленість від місця роботи, ізоляція від природи, забруднення навколишнього середовища та ін. Підкреслюючи роль соціальних, економічних і інших чинників у життєдіяльності людини, не слід недооцінювати культурні і моральні стимули, інакше можна, поборовши одні недоліки, одні «негативи», пов'язані з ігноруванням економічних принципів і методів будівництва суспільства, зіштовхнутись з іншими формами антигромадських, аморальних проявів. Не випадково проблема духовного розвитку, підвищення соціальної ролі людини, її морального росту, розглядалася за всіх часів як одна з найважливіших форм підйому суспільства на якісно новий рівень розвитку. А.Дж. Тойнбі у своїй всесвітньо відомій теорії історичного розвитку, виділяючи як найважливіші елементи в житті суспільства політику, економіку й культуру, разом з тим пріоритетне значення віддав останньому. На його думку, «культурний елемент являє собою душу, кров і лімфу, сутність цивілізації в порівнянні з ним економічний і тим більше політичний плани здаються штучними, несуттєвими, пересічними утвореннями природи й рушійних сил цивілізації. Як тільки цивілізація втрачає внутрішню єдність культурного розвитку, вона негайно починає усмоктувати елементи чужої соціальної культури, з якою вона має контакти ... А це, у свою чергу, веде до занепаду й розколу суспільства» [20, с. 137]. У соціології існує термін «аномія». Це такий стан суспільства, коли в ньому порушені моральні норми, девальвовані етичні цінності. Безумовно цей моральний вакуум, крім вже перерахованих, має й інші причини. Відомо, що система моральних цінностей, етична культура-стрижень культури в цілому. Культура ж не успадковується біологічно, а засвоюється за допомогою безлічі соціальних механізмів. Даний процес припускає наявність цілої системи каналів, завдяки яким культурні звички передаються від старших до молодших. Найосновніші з них - родина, школа, виробничий колектив, армія, засоби масової інформації. На жаль, у нас майже усі ці канали закупорені або зруйновані. Первинним інститутом соціалізації виступає батьківська сім'я. Значну частку серед осіб, пізніше засуджених за некорисливі насильницькі злочини, складають вихованці структурно неповноцінних родин, тобто родин в яких відсутній один з батьків, або обидва. Однак більш ніж у половини засуджених в дитинстві була повна сім'я, проте моральна та емоційна ситуація у ній не забезпечувала дитині рівного, спокійного виховання, віри в життєві перспективи. Дослідженнями встановлено, що люди, які пережили жорстоку поведінку і не отримали допомоги, досить часто страждають на алкоголізм, порушення у сфері міжособистісних та сексуальних стосунків. Можна зробити висновок, що досить високою залишається кількість родин з несприятливими умовами формування особистості, які можна звести до таких видів:

порушення цілісності сімейного колективу;

нездорові взаємини між членами родини (сварки, байдужість, брутальність, цинізм) формують особистість із низьким моральним потенціалом;

наявність у родині антигромадських традицій - корисливості, лицемірства та ін.

антисоціальна поведінка членів сім'ї - зловживання алкоголем, вчинення крадіжок, розкрадання тощо;

невиконання батьками своїх обов'язків по вихованню дітей (відсутність належного догляду за ними, байдужість до їх знайомств тощо).

З огляду на сказане, слід запропонувати наступні рекомендації по профілактиці агресивної поведінки дітей та підлітків з неблагополучних родин:

Виділити в методиці вивчення особистості дітей і підлітків у дитячих установах, починаючи зі старшого дошкільного віку, питання виявлення й фіксації фактів жорстокості й підвищеної агресивності. У випадку, якщо фіксується відносно стійка тенденція цих властивостей особистості, вони мали б розглядатися як підстава для постановки на профілактичний облік, ретельне обстеження цих підлітків і дітей компетентними дитячими установами із призначенням, якщо буде потреба, заходів медичного характеру [9, c. 127].

Розглянути питання про організацію в системі спеціальних шкіл і спец-ПТУ закритих навчальних закладів для дітей і підлітків, у яких виражені прояви жорстокості й агресивності, з особливою програмою виховного впливу на них.

Ввести в адміністративне законодавство спеціальні норми про відповідальність батьків за жорстоке поводження з дітьми й демонстрацію прикладів жорстокості.

4. Виділити в нормативних актах про організацію профілактики правопорушень неповнолітніх функції кримінальної міліції по діагностиці рис жорстокості, агресивності у осіб, що перебувають на обліку.

5. Забезпечити проведення психологічних або комплексних психолого-психіатричних експертиз для встановлення психологічних мотивів по справах про насильницькі злочини тощо.

У контексті вищевикладеного напрошується узагальнюючий висновок, що влада не повинна бездіяти перед злом, проте і людям не завадило б тренувати себе в терпимості, взаємоповазі, хоча без стрімкого прогресу культури, з одними політичними вимогами свободи, які все більше стають схожими на анархію, та аналогічними економічними вимогами, без культури духовної - зробити це буде складно.

кримінологічний віктимний потерпілий злочинець