3. Віктимологічне попередження в системі спеціально-кримінологічного попередження злочинів Віктимологічна попередження (профілактика) - це специфічна діяльність соціальних інститутів, спрямована на виявлення, усунення або нейтралізацію факторів, обставин, ситуацій, які сприяють формуванню віктимної поведінки й зумовлююче скоєння злочинів; виявлення груп ризику й конкретних осіб з підвищеним ступенем віктимності з метою відновлення або активізації їхніх захисних рефлексів; розробку або вдосконалювання вже наявних спеціальних засобів захисту фізичних і юридичних осіб від злочинів. При визначенні цілей, завдань і об'єктів віктимологічної профілактики необхідно виділити три її рівні: загальносоціальний, спеціальний, індивідуальний. Загальносоціальний рівень - вирішення соціально-економічних і культурно виховних завдань, спрямованих на усунення або нейтралізацію причин і умов, що сприяють кримінальної віктимізації суспільства, і на зниження ступеня віктимності громадян. Розкриваючи об'єкт віктимологічної профілактики на загальносоціальному рівні, варто мати на увазі, що будь-яка людина (поза залежністю від індивідуального ступеня її віктимності) може стати жертвою злочину. У цьому аспекті як об'єкт виступають всі жителі країни як потенційні жертви злочинів. Основним завданням віктимологічної профілактики на даному рівні є створення системи ефективного соціального захисту всіх громадян від можливої віктимизації, зміна сформованої практики поведінки з потерпілими й іншими жертвами злочинів. Для цього потрібна розробка й удосконалення законів, створення нових державних і недержавних структур, соціальних служб, фондів допомоги, реабілітаціонних центрів і інших установ захисту жертв злочинів, підготовка спеціальних кадрів для такої роботи. Спеціальний рівень - здійснювані державними органами, громадськими організаціями й окремими громадянами заходи, що мають спеціальною метою попередження злочинів шляхом недопущення реалізації віктимних якостей окремих груп населення. Отже, віктимологічна профілактика на спеціальному рівні (на відміну від загальносоціального) має своїм об'єктом не все населення, а його окремі групи підвищеної віктимності, наприклад безробітних, осіб без певного місця проживання, наркоманів, повій, алкоголіків і т.д. [15, c. 88]. Індивідуальний рівень - індивідуальна профілактична робота з особами, які, судячи з їхньої поведінки або сукупності особистісних характеристик, можуть із великою ймовірністю стати жертвами злочинців, спрямована на підвищення активності їхніх захисних реакцій, а також забезпечення їх особистої, майнової і іншої безпеки. Відповідно рівням і об'єктам створюється система суб'єктів віктимологічної профілактики злочинів. У першу їхню групу входять центральні органи державної влади й органи місцевого самоврядування. Вони визначають основні напрямки, завдання, функції профілактичної діяльності, забезпечують фінансування й реалізацію регіональних і місцевих програм, спрямованих на профілактику правопорушень, координують діяльність підвідомчих їм структур у цій роботі. Другу групу становлять правоохоронні органи всіх рівнів. Третю утворюють організації, підприємства й установи з різними формами власності, громадські організації, міжвідомчі й місцеві комісії, асоціації й фонди. Всі суб'єкти системи віктимологічної профілактики правопорушень об'єднані єдиними цілями, а також інформаційними, координаційними, правовими зв'язками. Особливе становище серед суб'єктів попереджувальної діяльності займають органи внутрішніх справ, оскільки боротьба зі злочинністю й попередженням злочинів - їхній прямий обов'язок. Ефективність віктимологічного попередження злочинів неможлива без аналізу великої інформації віктимологічного характеру, що дозволяє всебічно врахувати кримінологічні фактори (як загальні, так і особливі щодо конкретного злочину). Місце, час, способи здійснення злочинів, найбільш типові категорії осіб, залучених у них як злочинців або потерпілих, - все це необхідно знати, узагальнювати й враховувати при організації профілактичної роботи. Зібрана інформація, її вивчення дозволяють виявити типових потенційних можливих потерпілих. Безумовно, виявлення таких осіб являє собою складне завдання, особливо якщо врахувати, що багато осіб, які вже постраждали від злочинних дій, уникають звернення в правоохоронні органи. Виявлення потенційних потерпілих може будуватися в трьох напрямках: – від ситуації, коли, виявляючи й аналізуючи обстановку, "виходять" на конкретних потенційно уразливих в цих умовах осіб; – від злочинця, коли шляхом вивчення його зв'язків або типової поведінки визначається коло можливих потенційних потерпілих від нього; – від потерпілого, коли "вихід" на конкретну особу виявляє в ньому підвищені віктимні якості. Важливим засобом загальної віктимологічної профілактики є правове виховання. Практика свідчить, що деякі злочини стали можливими у зв'язку із правовою неграмотністю потерпілих, особливо щодо необхідної оборони. Позитивний ефект у віктимологічному попередженні злочинів досягається роз'яснювальною роботою серед населення, особливо тієї його частини, що відрізняється підвищеної віктимністю. Тут важливо використовувати відомості про осіб, що стали по своїй необачності жертвами злочинів, активніше використовувати радіо й телепередачі, періодичну пресу, поширювати знання про способи здійснення злочинів, розрахованих на необачність і зайву довірливість потерпілих. Виступаючи з лекціями, бесідами, співробітники правоохоронних органів повинні звертати увагу на обставини віктимного характеру, рекомендувати бути більш пильними, дотримуватися правил обережної поведінки, критичніше ставитися до своїх вчинків, а також до вчинків інших осіб [17, c. 54]. Індивідуальна віктимологічна профілактика складається з виявлення осіб з підвищеною віктимністю й проведенні з ними виховних заходів, спрямованих на зниження ризику стати жертвою злочинних зазіхань. Прийоми й методи індивідуальної віктимологічної профілактики досить відомі. Однак слід зазначити, що вони, як правило, зводяться лише до виховної роботи із громадянами що вже стали потерпілими. Робота з виявлення осіб з підвищеної віктимністю практично не ведеться. Така однобокість в індивідуальному віктимологічному попередженні обумовлена головним чином відсутністю спеціальних методик по виявленню осіб з підвищеною віктимністю й суб'єктів, що здійснюють цей специфічний вид профілактики. У зародженні й розвитку злочинів (особливо при шахрайстві, кишенькових крадіжках, зґвалтуваннях, заподіяннях тяжкої шкоди здоров'ю, вбивствах) важливу роль відіграють певні властивості притаманні жертві або провокуючі його поведінку. У зв'язку із цим треба ще раз підкреслити, що особистісні риси жертви, що характеризуються деякої деформацією соціального, морального й психологічного порядку, обумовлюють у певних ситуаціях її підвищену віктимність. Індивідуальна віктимність проявляється в різних формах. Наприклад, у потерпілих від шахрайства, зґвалтувань (у більшості випадків), у потерпілих від тілесних ушкоджень, вбивств вона виражається в некритичній, аморальній формі, що провокує поведінку; у потерпілих від кишенькових крадіжок - у неуважності, пасивній поведінці й т.д. Реально оцінюючи положення справ, слід зазначити, що, якщо не вивчати віктимологічні обставини й фактори, що ведуть до скоєння злочинів, як би не поліпшувати економічну ситуацію в країні або вдосконалювати закони, все одне матимуть місце неуважні й безтурботні громадяни, які в ряді випадків здатні спровокувати своєю поведінкою скоєння по відношенню до себе злочину. Маємо, що однобока профілактика віктимності населення марна. Усвідомлення обмеженості наявних можливостей не повинне перешкоджати професійним спробам попередження конкретних злочинів. У зв'язку із цим можливо використання двох взаємозалежних програм, що діють у рамках індивідуальної віктимологічної профілактики: програми виявлення осіб з підвищеної віктимністі й програми корекції віктимності в окремих громадян. Виявлення осіб з підвищеної віктимністю, тобто тих, хто потребує профілактичного впливу, є в сутності й прогнозування їх індивідуальної віктимної поведінки. Таке прогнозування досить ускладнене. Однак якщо зібрана інформація, якість і обсяг якої будуть достатні для визначення ступеня віктимності громадянина, то з'явиться можливість і попередження його можливої віктимної поведінки. Обсяг і якість інформації повинні обумовлюватися вивченням не тільки соціально-демографічних (стать, вік, соціальний стан і т.п.) і правових (правова культура, віктимологічний рецидив), але й відомостей, що характеризують особливості особистості та її поведінки. Прогнозування індивідуальної віктимної поведінки потребує особливої методології, що знаходить висвітлення насамперед у його принципах. Важливим для індивідуального прогнозування поведінки в цілому й віктимної, зокрема, є використання принципу ймовірності того або іншого розвитку подій. Сутність такого підходу полягає в тому, що при оцінці явища, істинність якого невідома, варто керуватися тією його інтерпретацією, що представляється найбільш імовірною й прийнятною. З імовірністю прогнозування пов'язаний принцип відносності. Передбачення явищ не може бути абсолютним. У зв'язку із цим співвідношення в певний момент зв'язаних між собою явищ, залежних від характеру прогнозованого об'єкта, обсягу інформації про нього й здатності точно неї виміряти, визначає рівень відносності результатів прогнозу [18, c. 44]. Іншою є системність, у широкому сенсі вона означає, що передбачення віктимної поведінки є ланкою у системі прогнозування людини і її поведінки; у вузькому сенсі цей принцип розглядає прогнозування віктимної поведінки як закінчену систему, всі елементи якої направлені на вироблення імовірнісного прогнозу такої поведінки. За своєю головною методологічною спрямованістю прогноз індивідуальної виктимної поведінки відноситься до типу пошукових, при якому прогнозування стану об'єкта здійснюється шляхом умовного продовження в майбутнє тенденцій його розвитку. Виявивши певний ступінь віктимності й ознак, визначаючих імовірність її розвитку в майбутньому, треба, використовуючи заходи індивідуального віктимологічного попередження, знизити високий потенціал віктимності в конкретної особи. У цей момент і повинна вступати в дію програма по корекції віктимності в окремих громадян. Така програма здійснюється у двох формах - безпосередній й попереджувальній. Засоби безпосередньої профілактики спрямовані на особу, яка або вже стала жертвою злочину, або перебуває в стані, близькому до "перетворення" у жертву; засоби попереджувальної профілактики спрямовані на особистість, що підпадає під ознаки потенціальної жертви, що володіє високим ступенем віктимності. Розходження між формами індивідуальної профілактики обумовлено головним чином часовим критерієм, що дозволяє визначити місцезнаходження потенційної жертви у часовому діапазоні до моменту скоєння по відношенню до неї злочину. Останнє пов'язане з вибором конкретних профілактичних заходів. Наприклад, якщо громадянин поводиться безтурботно й неуважно в громадському місці, демонструє вміст свого гаманця, не контролюючи при цьому ситуацію (тим самим у певному обсязі провокує кишенькову крадіжку), то необхідно "припиняти" його явно віктимну поведінку, роз'ясняти, що саме така неуважна й безтурботна поведінка й саме в таких місцях веде до скоєнні крадіжки. У цьому випадку мова йде про безпосередній профілактичний вплив, тому що часовий показник фактично зведений до нуля [9, c. 107]. Рання (попереджувальна) профілактика використовується при більших часових інтервалах. Наприклад, для підвищення ефективності попередження квартирних крадіжок важливе значення має попередній збір інформації про жителів району, що можуть стати жертвами злочину через своє матеріально-фінансове становище, або невжиття ними заходів по забезпеченню майнової безпеки, або в силу аморальної поведінки.