Щодо останньої функції, вважаємо, що «доступність правосуддя» є не лише ознакою та принципом господарського процесу, а ще й однією із функцій інституту судових витрат. Доказами цього є законодавче визначення засобів, за допомогою яких створені передумови для отримання судового захисту для тих осіб, які не мають достатніх коштів для оплати судового збору та знаходяться у скрутному матеріальному становищі. Деталізація принципу господарського судочинства у нормах господарського процесуального законодавства, які регулюють відносини учасників господарського процесу при сплаті судових витрат, свідчить про функціональність цього принципу. Н.М. Єфремова до процесуально-правових засобів, які забезпечують доступність правосуддя при зверненні до арбітражного суду, серед іншого відносить передбачену законом можливість відстрочки, розстрочки сплати державного мита [16, с. 24]. Наприклад, у ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначені категорії осіб, які звільняються від сплати судового збору, ст. 8 цього Закону присвячена питанням відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати [5, ст.5,8]. Правовий вплив зазначених положень є відображенням функції доступності правосуддя інституту судових витрат у господарському процесі.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи [11, абз.1 ч.1].

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України [3, с. 9], не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків [11, абз.3 ч.1].

1.3 Значення інституту судових витрат у господарському процесі

Відповідно до Конституції України права та свободи людини визначають зміст та спрямованість діяльності держави (ст. 3 Конституції України) [1, с. 6]. У контексті цього однією з головних і беззаперечних ознак правової держави є захист господарських прав, що покладено законом на різні державні органи та громадські організації. Важлива роль в його здійсненні належить суду, розгляд та вирішення судами господарських справ складає особливий вид державної діяльності -- правосуддя по господарських справах.

Вимоги підвищення ефективності повною мірою відносяться і до правових норм, що регулюють діяльність органів судової влади. Інститут судових витрат, зокрема, повинний служити виконанню загальних завдань економічної політики держави і сприяти досягненню власних «вузьких» цілей по запобіганню необґрунтованих звернень до суду, спонукання учасників спору виконувати обов'язки добровільно і до більш повної компенсації витрат держави.

Існування інституту судових витрат у господарському процесі та його значення обумовлено такими причинами:

По-перше, при організації діяльності господарських судів щодо вирішення господарських спорів та здійснення судової діяльності потребуються значні державні видатки, які складаються з витрат на утримання системи господарських судів та матеріально-технічного забезпечення судової діяльності. До того ж у сферу господарського судочинства залучаються особи, які сприяють суду в здійсненні правосуддя: експерти, перекладачі тощо, діяльність яких потребує грошової компенсації, здійснюються дії, які також потребують грошових витрат. І тому законодавством покладається обов'язок частково компенсувати видатки на осіб, які беруть участь у розгляді справи.

По-друге, такий обов'язок умовно покладається на недобросовісну сторону -- позивача, який звертається до господарського суду з необґрунтованими вимогами або на відповідача, який добровільно не виконав свого обов'язку перед іншою стороною.

Введення судових видатків переслідує наступні цілі:

· одержувані кошти від судового збору (складової частини судових витрат) в дуже незначному ступені, але все-таки сприяють покриттю тих видатків, які супроводжують судову діяльність. Разом з тим, відшкодування видатків по здійсненню правосуддя не надходить безпосередньо в суд, тому фінансування судів не залежить від суми, одержуваної як судовий збір;

· наявність судового збору покликано дисциплінувати громадян, юридичних осіб, запобігаючи необґрунтованій заяві позовних вимог;

· наявність порівняно високих ставок судового збору повинне стимулювати добровільне виконання обов'язків (під страхом сплати судових видатків).

2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУДОВИХ ВИТРАТ: РОЗМІРИ ТА ПОРЯДОК СПЛАТИ

2.1 Розміри судового збору в господарському процесі

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», платниками судового збору виступають громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення [5, ст. 2]. Також у Законі, законодавцем встановлюються об'єкти справляння судового збору, зокрема:

· за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством;

· за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України;

· за видачу судами документів;

· у разі ухвалення судового рішення, передбаченого Законом України «Про судовий збір» [5, ч.1 ст. 3].

У частині 2 статті 3 цього Закону, законодавець перелічує об'єкти, за які судовий збір не справляється.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», місячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить - 1218 грн. [6, ст. 8].

Згідно з ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається:

1) у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваної за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку;

2) у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується;

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог;

4) у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

В ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені), а якщо вони не вказані, - суми їх, визначені суддею.

Ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею [4, с. 27-28].

Ставки судового збору у господарському судочинстві встановлюються у таких розмірах: [5, ч.2 ст.4]

Найменування документа і дії, за яку справляється судовий збір

Ставка судового збору

2. За подання до господарського суду:

1) позовної заяви майнового характеру

2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

2) позовної заяви немайнового характеру

1 розмір мінімальної заробітної плати;

3) заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову

1,5 розміру мінімальної заробітної плати;

6) заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами

50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми;

9) заяви про скасування рішення третейського суду

2 розміри мінімальної заробітної плати;

10) заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду

1,5 розміру мінімальної заробітної плати;

11) заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду

2 розміри мінімальної заробітної плати;

12) заяви про затвердження плану санації до порушення провадження у справі про банкрутство

1 розмір мінімальної заробітної плати;

13) заяви про порушення справи про банкрутство

5 розмірів мінімальної заробітної плати;

14) заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом

1 розмір мінімальної заробітної плати;

15) заяви про визнання правочинів (договорів) недійсними та спростування майнових дій боржника в межах провадження у справі про банкрутство

1 розмір мінімальної заробітної плати;

16) заяви про розірвання мирової угоди, укладеної у справі про банкрутство, або визнання її недійсною

1 розмір мінімальної заробітної плати;

4. За видачу судами документів:

1) за повторну видачу копії судового рішення

1 гривня за кожний аркуш копії;

2) за видачу дубліката судового наказу та виконавчого листа

3 гривні;

3) за роздрукування технічного запису судового засідання

5 гривень за кожний аркуш тексту на папері формату А4;

4) за видачу в електронному вигляді копії технічного запису судового засідання

15 гривень;

5) за виготовлення копії судового рішення у разі, якщо особа, яка не бере (не брала) участі у справі, якщо судове рішення безпосередньо стосується її прав, свобод, інтересів чи обов'язків, звертається до апарату відповідного суду з письмовою заявою про виготовлення такої копії згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень».

1 гривня за кожний аркуш копії;

5. У разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення

0,03 розміру мінімальної заробітної плати;

2.2 Порядок сплати судового збору