Проблема взаємозв'язку доступності правосуддя та несення судових витрат та судового збору як його елементом не є новою для юридичної науки проте мало дослідженою. Ю.В. Білоусов зазначає, що вирішення питання доступу до правосуддя визначається різними чинниками: по-перше, процесуальними, по-друге, судоустрійними і організаційними, по-третє, які відображають ефективність роботи усієї юридичної інфраструктури суспільства [12, с.66]. На погляд Н.Ю. Сакари, усунення фінансової перешкоди при зверненні до суду та забезпечення доступності правосуддя не має здійснюватися за рахунок скасування сплати судових витрат і судового збору як його частини, враховуючи сутність і призначення вказаного інституту [19, с. 200].

Неправильне законодавче економічне обґрунтування суми судового збору, тобто встановлення занадто великого його розміру, що стягується при зверненні особи до суду породжує ще одну проблему, яка не так тісно зв'язана з інститутом судового збору, як з інститутом судових витрат в цілому та фінансовим становищем сторони у господарському спорі. Дана проблема виникає у процесі здійснення господарського судочинства, і полягає у визначення судом розміру сум, що підлягають сплаті за наданні послуги захисника. В реальних умовах правозастосовної практики в Україні значна частина витрат на правову допомогу залишається не відшкодованою у повному обсязі. Причиною такого стану речей є не тільки окремі недоліки норм чинного законодавства, але і позиція суддівського корпусу, що часом виглядає не готовим до визнання і застосування в Україні сучасних підходів стосовно надання та оплати правової допомоги, а також подальшого відшкодування вартості юридичних послуг [14, с. 101].

3.2 Шляхи вдосконалення інституту судового збору в рамках господарського процесуального права

Однією із підстав прийняття Закону України «Про судовий збір» є Указ Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» № 361 / 2006 від 10 травня 2006 року. У зазначеній Концепції законодавцем визначено, що «судові витрати (судовий збір), які несе особа, не повинні бути перешкодою для судового захисту її прав. Отже, вимогу про доступність правосуддя буде додержано лише тоді, коли буде створено ефективну систему надання правової допомоги…» [8, абз. 3 ч.1]. Тому в результаті набрання чинності Законом України «Про судовий збір», встановлено чіткий, економічно обгрунтваний порядок розрахунку та розмір судового збору, який повинен бути сплачений особою у разі її звернення до суду, у тому числі господарського суду. Економічна обґрунтованість розміру судового збору законодавець пов'язує безпосередньо із ціною позову, який визначається відповідно до ГПК України та Закону України «Про Державний бюджет України» на поточний рік. Отож, проблема взаємозв'язку доступності правосуддя та несення судових витрат (у тому числі судового збору) сторонами на даний момент у процесі вирішення. Як поточний результат цієї діяльності стало прийняття Закону України «Про судовий збір». Обов'язком законодавця залишається коригування коефіцієнта ставок та розміру мінімальної заробітної плати відповідно і межах яких визначається розмір судового збору до поточних економічних реалій країни.

Щодо проблем функціонування інституту судових витрат, що виникають у процесі здійснення господарського судочинства, а саме визначення судом розміру сум, що підлягають сплаті за наданні послуги захисника.

При прийняті рішення стосовно розподілу судових витрат за надання правової допомоги, суд має бути проінформованим про рівень цін на юридичні послуги, що склалися на момент розгляду справи, так як часто судді у своєму рішенні вказують занижений розмір судових витрат за надання правової допомоги, що виглядає як мінімум несправедливо до захисника (захисників) однієї із сторін господарського процесу.

У визначенні «розумності» витрат на оплату правової допомоги цілком можуть стати у пригоді Правила адвокатської етики, затверджені Установчим З'їздом адвокатів України від 17.11.2012 року.

Відповідно до Правил адвокатської етики, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту [9, ч.1 ст. 28], він повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Тобто гонорар, що належить до сплати адвокату (адвокатському об'єднанню), апріорі є «розумним», оскільки того вимагають етичні засади адвокатської діяльності.

Можна з упевненістю сказати, що основним критерієм визначення «розумного» необхідного розміру оплати юридичних послуг слід вважати саме обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення.

І, навпаки, не слід надавати надто великого значення ціні позову, розміру позовних вимог. Адже обсяг часу і роботи юриста залежить, перш за все, від обсягу інформації та документів, які необхідно обробити в ході процесу, від тривалості розгляду справи, від позиції і дій опонента. Не буде перебільшенням сказати, що від ціни позову обсяг роботи юриста залежить в останню чергу. А тому і в останню чергу має враховуватися при визначенні розумності гонорару юриста.

Найбільш доцільним було б встановити граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу на рівні середніх погодинних ставок адвокатських об'єднань України. Визначення середніх погодинних ставок адвокатських об'єднань України доцільно доручити Міністерству юстиції України.

Розмір компенсації витрат на правову допомогу в жодному разі не має залежати від того, за чий рахунок здійснюється така компенсація - держави чи недержавного суб'єкта.

ВИСНОВКИ

Комплексне дослідження під впливом нових ідей і положень Конституції основних проблем функціонування інституту судового збору у господарському судочинстві, аналіз чинного господарського процесуального законодавства і судової практики дозволили сформувати ряд положень, що відображають механізм функціонування правосуддя при розгляді і вирішенні господарських справ, а також науково-прикладні аспекти дослідження проблеми сучасного правосуддя. При цьому найбільш важливі і принципові наукові результати дослідження зводяться до того, що ефективність функціонування правосуддя у господарських справах залежить від подальшого удосконалення існуючої судової системи і процесуального законодавства та відповідного належного фінансування.

При цьому розробка проблем сучасного правосуддя, зокрема, і тих, що стосуються судових витрат та судового збору як їх елемента у господарському судочинстві, набуває певного значення і в контексті міжнародно-правових стандартів правосуддя. Стаття 8 Загальної декларації прав людини наголошує, що кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами у разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією чи законом. У ст. 6 Європейської конвенції з прав людини зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

У курсовій роботі розглянуто хронологію становлення інституту судового збору, обґрунтовується необхідність розвитку цього інституту з урахуванням економічних і соціальних реалій держави. Поряд зі своїми безпосередніми процесуальними цілями норми законодавства, які регулюють функціонування інституту судового збору сприяють залученню для потреб країни, особливо в перехідний період, як найбільше коштів та часткової компенсації коштів, які витрачає держава на здійснення правосуддя.

Важливим принципом, що знаходить реалізацію в інституті судового збору та судових витрат загалом, є принцип доступності судового захисту прав і інтересів. У роботі проаналізовано цей принцип у контексті взаємозв'язку доступності правосуддя та несення судового збору сторонами господарського процесу.

Додатково обґрунтовується висновок, що регулювання суспільних відносин, пов'язаних із функціонування інституту судового збору, здійснюється як нормами господарського процесуального, так і нормами фінансового права. Відстоюється погляд, що інститут судового збору та судових витрат в цілому, є комплексним міжгалузевим інститутом господарського процесуального права.

Перспективою подальших наукових розвідок порушених проблем може бути використання отриманих результатів у наступних наукових досліджень, зокрема при дослідженні питань додаткових елементів правового механізму судового збору та співвідношення розміру судового збору до поточних економічних реалій держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: [Текст]: офіц. текст: [прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.] - Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141.

2. Господарський кодекс України [Текст]: Кодекс від 16.01.2003 № 436-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 18, № 19-20, № 21-22, ст.144.

3. Цивільний кодекс України [Текст]: Кодекс від 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 40-44, ст.356.

4. Господарський процесуальний кодекс України [Текст]: Кодекс від 06.11.1991 № 1798-XII // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, № 6, ст.56.

5. Закон України «Про судовий збір» [Електрон. ресурс]: Закон від 08.07.2011 № 3674-VI. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3674-17.

6. Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» [Електрон. ресурс]: Закон, Бюджет від 28.12.2014 № 80-VIII. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80-19.

7. Закон України «Платіжні системи та переказ коштів в Україні» [Електрон. ресурс]: Закон від 05.04.2001 № 2346-III - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2346-14.

8. Указ Президента України «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10.05.2006 № 361/2006. [Електрон. ресурс]:.- Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/361/2006.

9. Правила адвокатської етики [Електрон. ресурс]: Правила затверджені Установчим З'їздом адвокатів України від 17.11.2012 р.: - Режим доступу: http://vkdka.org/pravil-advokatskoji-etiki.

10. Рекомендація R (81) 7 Комітету міністрів державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя [Електрон. ресурс]: Рекомендації, Міжнародний документ від 14.05.1981 № R(81)7. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_133.

11. Постанова Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» [Електрон. ресурс]: Постанова від 21.02.2013 № 7 - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/va007600-13.

12. Білоусов Ю.В. Судові витрати як складова доступності правосуддя [Текст] / Ю.В. Білоусов // Університетські наукові записки.- 2013. - № 3 (15). - 89 с.

13. Вишневецька В.О. Правове регулювання державного мита: Автореф. Дис.. канд.. юрид. Наук: 12.00.07 [Текст] / В.О. Вишневецька // Нац. акад. Держ. податк. служби. України. - Ірпінь, 2005. -194 с.

14. Головань І.В. Зв'язок справедливого розподілу витрат на правову допомогу та ефективності реалізації права на судовий захист [Текст] / І.В.Головань // Підприємництво, господарство і право. - 2014. - № 6 - 104 с.

15. Демченко С. Ф. Теоретичні аспекти становлення і розвитку економічного судочинства в Україні [Текст] : монографія / С. Ф. Демченко. // - К. : Вид-во «Преса Україна», 2009. - 240 с.

16. Єфремова Н.М. Процесуальні засоби забезпечення доступності правосуддя у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності (у контексті міжнародно-правових стандартів): дис. 12.00.15 [Текст] / Н.М.Єфремова. // перевидав. Київ - 2012. - 220 с.