ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МАГІСТРАТУРА ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ № з/к 92-12 КОНТРОЛЬНА РОБОТА з дисциплини «Державна служба» Слухача Кузьменко Т.О. Групи ЭК-16-12 Викладач доцент Шумаєва О.О. Донецьк 2013 г. ЗМІСТ Вступ 1. Характеристика Державної казначейської служби України, її структура, підпорядкованість та завдання функціонування 2. Характеристика посади державного службовця, посадові обв'язки, підлеглість в структурі установи 3. Пропозиції щодо вдосконалення системи оцінки ефективності діяльності державного службовця Висновок Література ВСТУП

Політичне та економічне реформування нашого суспільства залежить від суттєвого підвищення ефективності функціонування державного апарату. Підвищення ефективності діяльності органів виконавчої влади та якості реалізації ними державних функцій та завдань, надання державних послуг є метою Програми розвитку державної служби в Україні на 2005-2010 роки. Аналіз наукової літератури, аналітичних та експертних розробок свідчить, що єдиного системного підходу до тлумачення поняття оцінки ефективності, її сутності та значення не існує. Не створено поки й прийнятної нормативно-правової бази оцінки ефективності, відсутні чіткі критерії, показники і процедури оцінки ефективності, а в практиці діяльності кадрових та інших підрозділів державних органів наснує вузьке розуміння оцінки ефективності й результативності. У кадрових відділах також відсутні й аналітичні підрозділи, які б спеціально займалися аналізом та оцінкою ефективності. На цей час оцінка ефективності грунтується майже цілком на формальних показниках і здійснюється в більшості випадків у формі атестації.

Така система сприймається державними службовцями як проста формальність, практично не впливає на оплату їхньої праці. Завданням державних органів і зокрема галузі науки "Державне управління" є чітке і предметне визначення об'єктів, методів і процедур оцінки ефективності діяльності державних службовців, визначення чітких критеріїв і показників такої оцінки.

Результат діяльності державного службовця як об'єкт оцінки може виступати в таких формах, що дуже складно оцінити у співвідношенні з витраченими ресурсами, оскільки результат може мати не тільки економічні наслідки, але й певне соціальне, політичне, соціально-психологічне значення для суспільства.

Останнім часом особлива увага акцентується на підвищенні особистої відповідальності державних службовців за доручену справу, що сприяє зниженню їх відчуження і посиленню їх відданості справі обслуговування громадських інтересів. Разом із цим розширення представництва й участі громадськості у здійсненні державних програм сприяє втіленню їх у життя. З іншого боку, поширення інформації про державну діяльність дозволяє своєчасно приймати превентивні заходи щодо помилкових та шкідливих рішень і вносити необхідні корективи в реалізацію державних програм.

Отже, підсумовуючи все, що було зазначено вище про державну службу, безумовно варто ще раз відзначити тісний зв'язок її з державою. Державна служба - це самостійний вид трудової діяльності, яку здійснюють люди (державні службовці). Ця діяльність здійснюється професійно та покликана забезпечити виконання повноважень, покладених на державні органи.

Державна служба в Україні, нажаль, не має своєї багатої історичної спадщини, а відтак і необхідного у цій сфері досвіду. Історично склалося так, що Україна постійно знаходилася під владою інших держав і змушена була підкорятися їх законам і прямувати слідом за ними, а не самостійно обирати шлях власного розвитку. Можливість такого вільного вибору до розвитку держави, Україна отримала лише у 1991 році, після набуття статусу незалежної і суверенної держави. Саме з того часу і почалася розбудова нашої держави у всіх сферах, зокрема і у сфері державного управління та місцевого самоврядування.

1. Характеристика Державної казначейської служби України, її структура, підпорядкованість та завдання функціонування

державний службовець посада казначейський

Державна казначейська служба - це самостійна організаційна одиниця, яка формує власну кадрову, господарську та інформаційно-технічну політику розвитку казначейської системи.

Державна казначейська служба утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Державна казначейська служба та її територіальні органи є юридичними особами, які мають самостійні кошториси, реєстраційні та інші бюджетні рахунки.

До 2005 року структура та функції Державна казначейська служба України регламентувались Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. N 590 "Питання Державного казначейства". У зв'язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. N 1232 "Питання Державного казначейства" структура та функції Державного казначейства змінились, зокрема, у жовтні 2006 року проведена реорганізація обласних управлінь Державного казначейства України, які стали Головними управліннями Державного казначейства, та теріторіальних відділень, які відповідно стали управліннями Держказначейства в містах та районах [6].

Згідно Положення про Державну казначейську службу, “Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується [7]”.

Організаційна структура Державного казначейства України (ДКУ) відтворює структуру адміністративно-територіального устрою України та відображена на рис. 1.3.



Рис. 1. Територіальна структура Державного казначейства України

Відповідно, казначейська система України має трирівневу структуру i складається з:

1. Державного казначейства України, яке розташовується у столиці держави i представляє його центральний рівень;

2. Головних управлінь Державного казначейства (ГУДК) обласного значення, які мають таке розміщення: 1 головне управління - в Автономній Республіці Крим; 2 головних управління - у містах Києві та Севастополі; 24 головних управління функціонують в областях.

3. Районних (міських, районних у містах) управлінь Державного казначейства (УДК), зосереджених у найважливіших місцевих адміністративних центрах.

Загальна кількість органів Держказначейства на територіях становить 660 одиниць, у тому числі 633 управління. Їxня кількість постійно змінюється за рахунок укрупнення та обєднання однойменних управлінь у районах і містах обласного підпорядкування. На кількість управлінь можуть впливати й інші фактори. Так, на 1 липня 2001 року в Києві налічувалося 14 управлінь (на той час - відділень) Державного казначейства, а вже 1 жовтня 2001 року їx кількість зменшилася до 10 за рахунок зміни адміністративно-територіального поділу Києва.

Слід зазначити, що в деяких випадках районні управління Державного казначейства (УДК) або одночасно обслуговують бюджетні установи, розташовані і в сільській місцевості, i в районному центрі, або ж зовсім не запроваджуються як окремі органи, оскільки деякі адміністративні райони великих міст об'єднують свої функції, зливаючись у єдине міське управління Державного казначейства великого міста.

Державне казначейство України очолює Голова, в якого є заступники. На цю посаду їx призначає та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Міністра фінансів [7].

Голова Державного казначейства здійснює загальне його керівництво, персонально відповідає за стан справ у сфері діяльності Держказначейства, визначає повноваження та розподіляє обов'язки між своїми заступниками. Він також затверджує структуру Державного казначейства та головних управлінь Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, призначає на посади та звільняє з посад керівників територіальних органів Держказначейства.

Для погодженого вирішення завдань, що належать до компетенції Держказначейства, обговорення найважливіших питань його діяльності утворюється колегія в кількості 11 осіб у складі Голови Держказначейства (голова колегії), його заступників за посадою та інших керівних працівників Держказначейства. Склад колегії затверджується Головою Державного казначейства. Рішення колегії втілюються у життя через постанови.

Обласне Головне управління Державного казначейства очолює начальник, який відповідає за роботу всіх районних управлінь Державного казначейства у рамках адміністративного регіону та в межах покладених на нього функцій.

Державне казначейство України є центральним органом виконавчої влади і виконує функції фінансово-кредитної установи зі спеціальним статутом. Згідно Положення про Державне казначейство України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. N 1232 "Питання Державного казначейства", основними завданнями Казначейства є:

1. Забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає:

- розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів;

- контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями;

- в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства;

- ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання державного та місцевих бюджетів;

2. Управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються.

3. Визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів.

Відповідно до покладених на нього завдань Державне казначейство України виконує такі основні функції:

1. Здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних з міжнародними фінансовими організаціями проектів через систему електронних платежів Національного банку.

2. Управляє наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються, у тому числі в іноземній валюті, у випадках, передбачених законодавством, надає на зворотній основі позики за рахунок тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка.

3. Відкриває, веде та закриває рахунки в органах Казначейства.

4. Провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

5. Повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

6. Нараховує штрафи за неповне або несвоєчасне повернення суми надмірно сплачених податків відповідно до законодавства.

7. Здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.

8. Проводить взаємні розрахунки між державним бюджетом та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів у порядку, встановленому законодавством;