Федералізм - це така форма територіального устрою, яка передбачає, що держава, яка є носієм складається з державно - подібних утворень ( суб'єктів федерації).
Класифікація федерація:
I. На яких юридична підставах утворені федерації:
1.Договірні ( США).
2. Конституційні ( СРСР, Бельгія).
II. залежності від мети:
1. Утворення за територіальними принципами ( США).
2. Утворення для вирішення національних питань ( Югославія, Індія).
Розмежування компетенції між федерацією і суб'єктів федерації.
I.Виключна компетенція, якісь питання можуть вирішуваи або федерація або суб'єкти федераціх ( чеканка монет, війни і миру - федерація, місцеве самоврядування та ін. )
II. Сумісна компетенція, перелік питань, які вирішують і федерація і суб'єкти федерації( федерація видає закон. Принцип, а суб'єкти федерації видає свої закони на основі цього принципу, враховуючі місцеві обставини).
III. Залишкова компетенція - я, вона, прямо не знаходить свого відображення, а виглядає у формі представництва ( якщо федерація по питанню не вирішує, то це вирішує суб'єкти федерації).
Унітаризм - це форма територіального устрою, яка передбачає, що держава, яка є її носієм складається з адміністративних, в ряді випадків, автономних утворень, або взагалі не ділиться на територіальні одиниці ( Ватикан).
В залежності від ступеню самостійності і тер. одиниць:
1. Децентралізовані держави;
2. Централізовані;
3. Відносно - централізовані.
Децентралізовані - всі тер. одиниці, від общинного рівня до обласного, є самоуправні ( Японія, Франція, Італія)
Відносно - централізовані - передбачають наявність місцевого самоврядування на общинному або районному рівня, але не вище ( Болгарія, Польща, Великобританія).
Централізовані - заперечують місцеве самоуправління ( Тропічна Африка).
Представницька і безпосередня демократія в державі
1. Зміст принципу народного суверенітету.
2. Вибори в зарубіжних країнах ( виборче право, виборчий процес і виборча система)
3. Референдум і плебісцит та ін. види народних голосувань.
-2-
Зміст народного суверенітету:
1. Єдиним джерелом влади є народ.
2. Народ здійснює цю владу через:
- представницьку демократію;
- безпосередню демократію.
Представницька демократія - народ обирає представників публічної влади.
Безпосередня демократія - проявляється у виборах, референдумах, відзові посадових осіб, зібрання, сходи, мітинги, бойкутування.
-3-
Вибори - це процедура формування органів публ. Влади або наділення повноваженнями посадової особи, яка здійснюється шляхом голосування уповноважених осіб - виборців, при умові, що на кожний мандат претиндує декілька представників.
Вибори виконують 4 соціальні функції:
1. Важливий засіб забеспечення легітивності влади.
2. Виступають барометром політичного життя в країні.
3. Це засіб відбору політичних лідерів.
4. Це важливий засіб формування демократичного режиму.
Види виборів:
I. За територією:
1. Національні ( вибори Парламенту, вищих органів).
2. Регіональні ( стосуються суб'єктів федерації).
3. Місцеві ( місцеве самоврядування).
II. За часом проведення:
1. Чергові ( закріплюються в законах)
2. Позачергові.
III. За макс. Можливими кіл. Турів:
1. Однотурні ( 10 % 1 голос)
2. Двохтурові ( спочатку більшість, потім відносна більшість).
3. Багатотурові.
IV. За кількістю мандатів:
1. Унімандатні ( один).
2. Поліномінальні ( декілька).
V. Залежно від ролі населення:
1. Прямими ( прямо видає голос).
2. Непрямими ( народ вибирає виборців, а вони - президента).
Складові елементи виборів:
1. Виборче право.
2. Виборчий процес.
3. Виборча система.
Виборче право - використовується в двох значеннях:
1. Об'єктивне: - це система правових норм. Які регклюють відносини повязані з виборами.
2. Суб'єктивні: - це комплекс юр. можливостей людини, а також суб'єктів виборів.
- АКТИВНЕ ВИБОРЧЕ ПРАВО ( МОЖЛИВІСТЬ ОБИРАТИ)
- Пасивне виборче право ( можливість бути обраним)
Принципи виборчого права ( в демократичних державах):
1. Принципи свободи волевиявлення - вибори повинні бути добровільними і контоль є неможливим з боку держави.
2. Загальне виборче право - у виборах можуть приймати участь всі громадяни за винятком неповнолітні і недієздатні.
3. Рівне виборче право:
3.1 Рівна кількість голосів виборців ( 1 виборець - 1 голос_
3.2 Рівна вага цього голосу.
4. Пряме виборче право - виборці голосують особисто за вибраного кандидата чи партію.
5. Таємність голосування - кожен виборець має право особисто заповнювати бюлетень.
Лекці №6
Виборчий процес
Виборчий процес - це врегульована на норми КП діяльність різних суб'єктів по підготовці і проведені виборів.
Є 9 стадій виборчого процесу:
1. Призначення виборів ( вст. дати голосування).
- Чергові дата відома
- Не чергові
2. Утворення виборних округів, тобто території від яких обирається 1 чи кілька депутатів.
3. Утворення виборчих одиниць - це такі одиниці, де виборці голосують в одному приміщенні.
4. утворення виборчих органів - ЦВК,МКК.
5. Реєстрація осіб ( включення осіб у виборчі списки):
- обовязкова ( держ. Орг. Скл. Списків)
- добровільна
6. Висування кандидатів:
- самовисування;
- петеційне ( треба зібрати певну кількість підписів)4
- висування політичними партіями чи пол. Блоками.
Супроводжується внесенням залогу.
7. Предвиборча агітація.
8. Голосування ( за виборчими бюлетнями)
9. Підрахунок голосів, підлягає обов'язковому оприлюдненню.
Виборча система - вживається у 2 аспектах
– це правовідносини, які пов'язані з проведенням виборів.
– Це встановлений закон порядок розподілення мандатів серед кандидатів: мажоритарно і пропорційно.
Мажоритарна - в основі принцип більшості, вибраним вважається кандидат, який отримав більшість голосів:
- відносна більшість більше на 1 голос від інших кандидата.
- Кваліфікована, треба набрати2/3 голосів.
Переваги мажоритарної системи;
1. Проста для розуміння виборців.
Недоліки:
1. Невраховує розстановку політичних сил у суспільстві.
Пропорційна система - кожна партія чи ін. організація громадян одержує у представницькому органі кількість голосів, кількість мандатів в залежності від набраної кількості%.
Характерним:
1. Партії складають списки:
- жорсткі (голосують за партію)
- гнучкі ( виборець голосує не тільки за партію, але й за конкретного члена партії).
Бар'єр - для того шоб партія могла отримати мандат, вона повинна набрати більше 5 %.
Переваги:
1. Пропорційна система відображає реальну розстановку політичних сил в суспільстві.
2. Дрібні партії в парламент не проходять.
Недоліки:
1. люди не знають за кого голосують.
-3-
Референдум - це голосування виборців, якими вирішується важливе державне питання.
Види референдумів:
I. За правовими наслідками:
1. Постановляючі - прийняті рішення мають правові наслідки
2. Консультативні - рішення не мають правових наслідків.
II. Факультативні:
Обов'язкові - прямо передбачені Конституцією.
III. За територією:
1. Загальні.
2. Місцеві.
Принципи реферндумуму такі ж, як і виборів.
Предмет референдуму - це те питання, яке необхідно вирішити, а вербальне вираження питання - формула:
1. Можна відповісти Так чи Ні.
2. Народний вибір - це коли на питання, є варіанти відповіді, яких більш ніж 2.
На референдум не виносяться питання:
1. Про податкову систему;
2. Про бюджет;
3. Амністія і помилування;
4. Ратифікування між. Угод.
Стадії проведення референдуму:
1. Ініціатива;
2. Формування інфраструктури референдуму;
3. Агітація і роз'яснюванна компанія.
4. Голосування.
5. Підрахунок голосів.
На референдум встановлюється квота - щоб рішення було прийняти , треба щоб за нього проголосувало 50% і прийняло участь 50%.
Види народних голосувань:
1. Відзив - відкликання депутата.
2. Зібрання або сходи.
3. Страйк, мітинги, бойкотування, демострацій.
Парламент і парламентаризм в зарубіжних країнах
1. Загальна характеристика інституту парламенту.
2. Порядок формування парламенту і статус парламенту.
3. Структура і вн. побудова парламенту.
4. Компетенція парламентів.
5. Парламентська процедура і законодавчий процес.
-1-
Парламент - це представницький орган, бо його обирає народ.
Парламент займає 1 місце серед держ. органів.
Вперше парламет було закріпленно в США.
Різновид Парламенту:
1. Стародавні парламенти в 930 в Ісландії.
2. Класичні - утворені після перемог буржуазної революції.
3. Сучасні парламенти - утв. після II світової війни, після розвалу СРСР.
Моделі парламентів:
1. З президентською формою правління,особисто неможливо розпустити жодну з палат парламентту.
2. Парламень в парламетських республіках, можуть впливати на виконавчу владу, але парламент може бути розпущений президентом.
3. Для країн із змішаною формою правління, парламент може обмежено втручатися в діяльність уряду, президент обмежено може розпустити парламент.
4. Парламент радянського зразка ( Вєтнам, Куба, КНДР, КНР) Особливість:
- Ці парламети ніяких питань не вирішують, функція - формально закріпити рішення партії.
5. Парламенти, які існують в монархіях ( абсолютно дуалістичних):
- вони не виборні;
- вони не мають влади, носять консультативний характер.
Парламентаризм - це така організація влади в державі при якій парламент побудований на дем. Засадах, володіє не тільки юр. статусом, ай реальними повноваженнями, тобто парламент реально діючий.
-2-
Формування парламенту:
1. Більшість парламенту обирається народом.
2. В деяких країнах монарх може призначити певну кількість депутатів.
Є 5 способів формування парламенту:
1. Прямі вибори;
2. Непрямі, або багатоступневі вибори.
3. Шляхом призначення ( Таїланд, Ямайка).
4.На змішаній основі ( частина обирають, частина у спадок).
5. Палата Лордів
Найбільший парламент КНР =3000осіб.
Найменший парламет - Андора =20 депутатів.
Правове становище депутата:
Депутата з лат. = уповноважений, представник нації.
У депутата є:
1. Вільний мандат:
- його не можна позбавити ( крім передбаченого в законі).
- депутат не може займатися іншими видами діяльності.
2. Індемнітет - ( з лат. Безвтратність) скл. З:
1. Депутат не несе відповідальності за свої висловлювання.
2) Депутат не несе відповідальність за свою депутатську діяльність після складання повноважень.
3) Винагорода депутату, держава виплачує депутату за деп. Діяльність.
3. Імунітет ( з лат. Звільнення).
Припинення депутатських повноважень
1. Припинення повноважень представницьких органів.
2. Депутат добровільно відмовляється від мандата.
3. У зв'язку з позбавленням депутата:
- кримінальна справа;
- вихід з партії;
- дисциплінарна відповідальність ( тимчасово 2 місяці).
-3-
Структура парламенту:
I. Кількість палат.
1. Однопалатні ( Україна)$
2. Двопалатні ( Великобританія, США).
II. Парламентські фракції ( лише в нижній палаті).
Узгоджувальна рада.
В МК - є парламентська партія ( є батоги).
III. Голова парламенту - «спікер»- з англ. Оратор:
1. Одноосібний голова парламенту ( 1 голова, 2 віце - спікера);
2. Колегіальні органи ( Президія, Орг. Комітет - Чехія).
3. Є голова, а у голови є колегіальний орган ( Австрія).
IV.Постійні комісії і комітети:
- утв. з деп., шляхом виборів за галузевим принципом ( які питання треба вирішити)
- завдання - готування законопроектів.
Є тимчасові комісії, для вирішення певного питання, строк не вказаний - після доповіді припиняє дію.
V.Органи, які існують при парламенті:
1. Лічильні палати ( Рахункові палати).
2. Інф. Допоміжні органи.
VI. Уповноважений з прав людини.
VI. Допоміжний апарат депутата ( патронатна служба).
-4-
Компетенція парламенту ( повноваження, функції):
1. представницькі повноваження парламенту - є загальнонаціональним органом:
-
декларація парламентарів;
2. Повноваження по прийняття законів, які після Конституції, мають найвищу юридичну силу:
-
орган законодавчої влади:
Парламенти, щодо прийняття законів:
1. З абсолютною компетенцією ( Італія, Франція, Великобританія, Японія).
2.
