ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА НА ТЕМУ:

«ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕДУР БАНКРУТСТВА»

ДОНЕЦЬК 2012 р.



ВСТУП

Важливим напрямом державного регулювання процедур банкрутства є забезпечення конкурентоспроможності як національної економіки в цілому, так і окремих суб`єктів господарювання. Це здійснюється як при розробці та реалізації промислової і конкурентної політики, так і при врегулюванні питань відновлення платоспроможності підприємств чи визнання їх банкрутами.

Механізм банкрутства підприємств є інструментом перерозподілу ресурсів виробництва та їх передачі ефективному власнику, а також засобом захисту майнових прав кредиторів. В той же час протягом періоду становлення ринкових відносин в Україні механізм банкрутства не завжди використовували за своєю метою і він став засобом, що є альтернативним приватизації та для перерозподілу прав власності. Крім того, враховуючи особливість національній економіки, що полягає у наявності значної кількості збиткових підприємств, необхідно забезпечити можливість відновлення їх платоспроможності. Отже, дослідження формування та функціонування механізму відновлення платоспроможності підприємств чи визнання їх банкрутами та пошук шляхів його вдосконалення є надзвичайно важливим і актуальним для України.

Розумне регулювання сфери банкрутства в Україні повинно стати ефективним засобом оздоровлення економіки, інакше існуючі проблеми в питаннях банкрутства будуть гальмувати розвиток країни та заважати залученню інвесторів в українську економіку. Завдання, що вирішуються за допомогою законів про банкрутство в країнах з ринковою економікою, цілком конкретні. Найважливішим з них є максимальне використання існуючих можливостей порятунку підприємства або його частин, які за допомогою процедури банкрутства можуть бути відновлені, щоб в подальшому внести свій внесок до економіки країни. В той же час держава повинна підтримувати захист активів підприємства-боржника на користь кредиторів і розподіл цих активів з метою максимального задоволення вимог кредиторів.

Теоріям економічних циклів та дослідженню змін ринкової кон'юнктури, періодичності виникнення кризових ситуацій, а також державного регулювання банкрутства, діагностики кризових ситуацій і пошуку оптимальних шляхів їх подолання приділялося багато уваги у працях як вітчизняних, так і іноземних вчених-економістів. В той же час ще існує низка неврегульованих питань, у зв'язку з чим необхідне уточнення понятійного апарату, удосконалення нормативного і методичного забезпечення такого важливого напряму політики держави як регулювання процедур банкрутства з метою усунення існуючих недоліків. Саме це зумовило вибір теми магістерської роботи, її мету, структуру та основні задачі.

Метою магістерської роботи є узагальнення теоретичних основ і розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення державного регулювання процедур банкрутства в Україні.

Для досягнення мети в роботі поставлено та вирішено такі задачі:

- визначено сутність державного регулювання процедур банкрутства;

- проаналізований історичний розвиток державного регулювання банкрутства паралельно із змінами у законодавстві з банкрутства;

- розглянутий закордонний досвід державного регулювання банкрутства;

- проаналізовані недоліки правового і організаційного механізму державного регулювання процедур банкрутства;

- визначені можливі заходи удосконалення регулювання процедур банкрутства.

Об'єктом дослідження є процедури відновлення платоспроможності підприємств чи визнання їх банкрутами в Україні.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання державного регулювання відновлення платоспроможності підприємств чи їх банкрутства та напрями його вдосконалення.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є положення сучасної економічної науки, які викладені в монографіях і наукових статтях вчених з проблем розвитку державного регулювання процедур банкрутства і відновлення платоспроможності боржника, використовуються: метод порівняння, зокрема, у порівнянні існуючого механізму регулювання банкрутства і відновлення платоспроможності боржника в Україні із закордонною практикою у цій сфері; метод аналіз і синтезу - щодо аналізу діючого законодавства з банкрутства в Україні та узагальнення отриманих результатів з метою зроблення відповідних висновків.

Новизна наукових результатів дослідження полягає в поглибленні та розвитку науково - методологічних основ механізму державного регулювання процедур банкрутства в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення і висновки, викладені в магістерській роботі, є основою для розв'язання практичних проблем, пов'язаних із ефективним використанням інституту банкрутства в системі державного регулювання ринкової економіки.

Отримані в магістерській роботі результати мають як теоретичне, так і практичне значення, дають змогу об'єктивно оцінити розвиток інституту банкрутства в Україні, виявити суперечності процесу реорганізації неплатоспроможних вітчизняних підприємств та їх взаємозв'язок з динамікою соціально-економічного розвитку.

Обсяг і структура роботи:

Магістерська робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст роботи викладено на 87 сторінках комп'ютерного набору. Список використаних джерел налічує 45 найменувань.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕДУР БАНКРУТСТВА.

1.1 Сутність державного регулювання процедур банкрутства

Багато відомих юристів та економістів в своїх публікаціях піднімають тему банкрутства: Вітрянський В.В., Баренбой П., Лопач В., Зінценко С., Лівшиц Н., Нікітіна О., Світ Ю. та інші. Це говорить про те, що тема банкрутства зацікавила достатньо велике коло учасників господарського обороту.

Впродовж розвитку інституту банкрутства використовувалися різні терміни для визначення стану боржника, коли він не в змозі виконувати свої зобов'язання через брак коштів або майна. Наприклад, у середньовічних джерелах права італійських міст використовувались терміни «fuggitivi» та «decoctor». Термін «fuggitivi» застосовувався у випадках, коли неспроможний боржник тікав від своїх кредиторів, «decoctor» походив від decoquo, що означало поступове зменшення майна боржника. Тих осіб, які припинили платежі, статути називали falliti або falentes.

Сучасне поняття «банкрут» походить від італійського виразу -- banca rotta. Він означав звичай перекидати лавку банкіра, що стояла на площі міста у разі нездатності останнього провести розрахунки з кредиторами. Термін «конкурс» широко застосовувався у німецькому законодавстві через те, що у межах законодавства про банкрутство існувала єдина процедура -- конкурсне провадження. У законодавстві США взагалі не міститься поняття «банкрутство», хоча цей термін використовується у назві основного нормативного акту у цій сфері -- Кодексу про банкрутство. А в самому Кодексі дається визначення поняття неспроможності. У країнах, які не мали своїх традицій правового регулювання, найчастіше застосовувалися терміни «неспроможність» та «банкрутство».

Перші законодавчі акти багатьох європейських країн в основному виходили з тлумачення банкрутства як злочину. Але в результаті дії економічних законів та розвитку суспільних відносин зміст понять неспроможності та банкрутства змінюється.

В українському законодавстві під терміном «банкрутство» розуміють визнану господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Проблема уникнення банкрутства суб'єктів господарювання в Україні з кожним роком стає все більш актуальною, особливо це стосується промислового сектора. Спочатку на розвиток та діяльність підприємств негативно вплинула глибока структурна криза, яка вразила економіку України у 90-роках. Ця криза характеризувалась глибоким спадом виробництва в більшості галузей вітчизняної економіки, невирішеною проблемою взаємних неплатежів, нестабільною фінансовою ситуацією та збільшенням числа збиткових підприємств, що в свою чергу призвело до заборгованості виплати заробітної плати, відсутності самофінансування програм розвитку суб'єктів господарювання, зниження надходжень до державного бюджету.

На рис. 1. 1. визначені основні причини, які приводять до такого негативного явища як банкрутство господарюючих суб'єктів.



Причини банкрутства

зовнішнього впливу: внутрішнього впливу:

Рис. 1.1 Причини банкрутства

Наступний негативний вплив на економіку України відбувся під дією світової фінансової кризи, яка розпочалась у 2007 р. Економіка України не готова була протистояти проявам світової кризи ні технологічно, ні технічно, а також економічно. Все це призвело до масштабної кризи в України та спричинило падіння вітчизняної економіки до такого рівня, який суттєво перевищив рівень зниження економічних показників більшості країн світу.

В період формування ринкових відносин в Україні, в умовах мінливості політичних, економічних та соціальних факторів система управління фінансовим станом підприємств потребує змін. Відсутність досвіду роботи у конкурентному середовищі призвела до поглиблення кризових явищ на вітчизняних підприємствах. У зв'язку з цим гостро постала проблема банкрутства суб'єктів господарювання, виникла необхідність його регулювання на державному рівні, потреба у розробленні системи діагностики і запобігання банкрутству, а також стратегій виходу з кризових ситуацій на самих підприємствах. Виконання зазначених завдань пов'язане передусім із розумінням сутності банкрутства як невід'ємного елемента ринкової економіки, який дозволяє перерозподіляти обмежені ресурси для ефективного їх використання, а також є засобом захисту майнових прав власників. При цьому запровадження заходів зі збереження життєздатних підприємств як одиниць економічного потенціалу країни повинно стати пріоритетним напрямом державної політики.

В табл. 1.1. наведені дані про кількість порушених справ про банкрутство підприємств в Україні у 2002-2010 роках.

Таблиця 1.1 Показники порушення справ про банкрутство протягом 2002-2010 років в Україні

Період (рік)

Всього підприємств різної форми власності (одиниць)

Державні підприємства (одиниць)

Підприємства з державною часткою більше 25 %, одиниць

2002

6460

235

196

2003

7496

215

91

2004

7515

183

76

2005

7791

185

97

2006

10683

153

50

2007

13792

157

60

2008

11338

151

53

2009

15642

443

152

2010

14642

225

124

Аналізуючи інформацію, надану у таблиці 1.1., бачимо, що кількість порушених справ про банкрутства підприємств протягом 2002-2010 років щорічно зростала, причому перше найбільш активне зростання їх кількості відбулося в 2006 році (на 2892 підприємства проти приросту на 276 підприємств у 2005 році відносно 2004-го).