Практичне значення результатів дослідження полягає також у тому, що теоретичні положення та висновки, які становлять наукову новизну роботи, представлені у конкретних рекомендаціях щодо вдосконалення державного регулювання транспортної системи на основі внесення відповідних змін і доповнень до чинного законодавства.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювались і були схвалені на спільному засіданні кафедр адміністративного права та адміністративної діяльності органів внутрішніх справ та управління в органах внутрішніх справ. Результати дисертаційного дослідження доповідались на науково-практичній конференції “Забезпечення захисту прав людини у правоохоронній діяльності” (м.Київ, лютий 2000р.), круглому столі “Шляхи формування громадянського суспільства в Україні. Забезпечення прав людини та свободи слова” (м.Харків, квітень 2001 р.), науково-практичній конференції за міжнародною участю “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (м.Київ, травень 2001 р.), Другому міжнародному науковому конгресі “Державне управління і місцеве самоврядування” (м.Харків, лютий 2002 р.), науково-практичній конференції “Загальні питання боротьби зі злочинністю” (м. Дніпропетровськ, жовтень 2002 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Протидія відмиванню “брудних” коштів та фінансування тероризму: громадська підтримка і контроль”(м.Київ, червень 2003 р.), регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні” (м.Львів, лютий 2003 р.). Автор був розробником пропозицій до багатьох проектів законів, в тому числі і тих, якими вносились зміни і доповнення до КпАП України.

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у монографії, 21 науковій статті у фахових виданнях, включених у переліки, затверджені ВАК України. Окремі висновки і пропозиції викладено у матеріалах та тезах до конференцій.

Структура роботи обумовлена метою і предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, шести розділів, які поділені на двадцять три підрозділи, висновків, списку використаних джерел, додатку. Загальний обсяг дисертації - 508 сторінок, з них основного тексту - 452 сторінки. Список використаних джерел складається з 332 найменувань і займає 32 сторінки.

Вступ присвячений загальній характеристиці роботи, обґрунтуванню актуальності теми дисертаційного дослідження, визначенню його мети і задач, об'єкту і предмету, методологічної бази, розкриттю положень наукової новизни, формулюванню теоретичного і практичного значення основних положень дисертації, ступеню їх апробації.

Розділ перший “Джерела правового регулювання відносин у транспортній сфері” складається з трьох підрозділів і присвячений проблемам визначення змісту категорії “транспортне право”, дослідженню місця транспортного законодавства у системі законодавства України та місця законодавства, що містить норми адміністративного права, у транспортному законодавстві.

У підрозділі 1.1. “Теоретичне розуміння категорії “транспортне право” аналізуються погляди вчених-дослідників проблеми транспортного права (насамперед, теоретиків-адміністративістів, представників теорії управління), а також положення теорії права, які є основою формулювання погляду на зміст транспортного права.

Визначають, що транспортне право є комплексною галуззю (В. Гіжевський, В. Єгізаров, І. Спірін та інші). Транспортне право пропонується також розглядати і як галузь законодавства, і як галузь юридичної науки, і як навчальну дисципліну (Е. Демський, В. Гіжевський, С. Демський, А. Мілашевич). Приєднуємось до думки В. Єгізарова, який зазначає, що поява нової галузі права можлива тоді, коли можна створити спільні положення, що відображають загальні принципи і методи регулювання для усіх норм. Стосовно транспортного права, це означає, що поєднання владно-організаційних відносин, що регулюються адміністративним правом та майнових відносин, що регулюються цивільним правом не є достатньою підставою для виокремлення транспортного права у самостійну галузь права. Воно є комплексним утворенням, що має свій специфічний правовий режим (особлива, цілісна система регулятивного впливу). Комплексні утворення у структурі права є вторинними після профілюючих (фундаментальних) галузей, які розкривають їх значення як ядра системи права. Норми, що входять до комплексних утворень, не пов'язані єдиним методом та механізмом регулювання, вони включають до основних галузей. Комплексними можуть бути галузі і інститути, однак галуззю права може бути визнано лише такий підрозділ, який у межах права в цілому має риси окремого елементу.

У комплексних утвореннях інтегровано норми основних галузей у єдиній за змістом і цілями сфері діяльності. У транспортному праві такі норми різнорідні - вони відносяться до різних фундаментальних галузей: конституційне, адміністративне, фінансове, цивільне, цивільне процесуальне, кримінальне, кримінально-процесуальне. До суспільних відносин у транспортній сфері не може бути застосований один головний метод правового регулювання. Якщо у певній сукупності правових норм немає методу правового регулювання, який об'єднував би всі юридичні особливості в єдине ціле, а - звідси, юридичний режим регулювання (сукупність предмету та методу правового регулювання) не має самостійного значення, але має певну специфіку, комплексні галузі права не виділяють, це відповідні галузі законодавства. Сформульовані ознаки транспортного законодавства як комплексного утворення у системі законодавства: 1) закони та інші нормативно-правові акти у сфері діяльності транспорту можуть бути правовими або містити техніко-юридичні норми; 2) формування системи транспортного законодавства залежить від діяльності законодавця; 3) транспортне законодавство виступає як система нормативно-правових актів; 4) у транспортному законодавстві юридичні норми втілюються у окремих статтях нормативно-правового акту або у приписах усередині статей; 5) система транспортного законодавства включає програмні положення, які не можуть бути віднесені до норм права (наприклад, рішення, прийняті на Другій чорноморській транспортній конференції, присвяченій 5-й річниці перевезення вантажів по коридору Європа-Кавказ-Азія 5-6 березня 2002 року); 6) предмет галузі транспортного законодавства становлять різнорідні суспільні відносини. Різними є методи, що застосовуються для регулювання суспільних відносин галузями законодавства; 7) система транспортного законодавства має ієрархічний характер і побудована відповідно до юридичної сили нормативно-правових актів.

У підрозділі 1.2. “Місце транспортного законодавства у системі законодавства України, який складається з двох пунктів 1.2.1. “Особливості транспортного законодавства” та 1.2.2. “Інститути транспортного законодавства” зазначається, що на транспортне законодавство покладається завдання більш або менш адекватного вираження внутрішньої сутності транспортної системи, забезпечення її стабільності та, водночас, можливості достатньо гнучко реагувати на постійні зміни, які відбуваються у суспільстві.

В основу формування системи транспортного законодавства покладено предмет транспортної діяльності: надання послуг та виконання робіт з перевезення транспортними засобами пасажирів та різних вантажів, багажу, вантажобагажу, пошти як у комерційних, так і некомерційних цілях; виконання різних функцій із використанням транспортних засобів; експлуатація шляхів сполучення загального користування, технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів; експлуатація громадянами у особистих цілях на шляхах сполучення загального користування транспортних засобів, які ними використовуються. Особливостями транспортного законодавства визначені наступні. 1). Міжгалузевий характер, адже до складу норм у сфері транспортної діяльності відносяться норми публічного (конституційного, адміністративного, фінансового, господарського, кримінального) та приватного (цивільного, цивільного процесуального) права. 2). Є комплексним (містить норми кількох галузей права, які регулюють різні за своїм видовим змістом суспільні відносини, що становлять порівняно самостійну сферу суспільного життя). 3). Наявна значна кількість нормативно-правових актів у сфері транспортної діяльності (приблизно двісті правових актів, серед яких майже третина має суто імплементаційний характер, а решту становлять міжнародно-правові угоди). 4). Має певну структуру, складається з окремих інститутів, які також є комплексними (об'єднують нормативні розпорядження кількох галузей законодавства): дорожнє законодавство; залізничне; повітряне; водне; законодавство, що регулює діяльність трубопровідного транспорту. Інститути виділені за ознакою уособленості певної групи юридичних норм, які регулюють суспільні відносини конкретного виду.

У підрозділі 1.3. “Місце законодавства, яке містить норми адміністративного права, у транспортному законодавстві” визначено, що доцільно виділити із транспортного галузевого законодавства законодавство, акти якого містять норми адміністративного права. Вони є в усіх інститутах транспортного законодавства. Ієрархічну вертикальну структуру нормативно-правових актів, які містять норми адміністративного права та регулюють виконавчо-розпорядчу діяльність (джерела адміністративного права), складають такі акти: 1) Конституція України (Основний Закон); 2) законодавчі акти України: закони, кодекси, положення, статути та інші кодифіковані акти управлінського змісту; 3) постанови Верховної Ради України, які містять адміністративно-правові норми організаційно-правового характеру; 4) укази та розпорядження Президента України; 5) нормативні акти органів виконавчої влади України: нормативні постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; положення, правила, інструкції, інші акти, затверджені постановою Кабінету Міністрів України; нормативні накази міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади; 6) нормативні накази керівників державних підприємств, установ, організацій; 7) нормативні акти місцевих рад, їх виконавчих органів (наприклад, рішення, які встановлюють правила, за порушення яких передбачена адміністративна відповідальність); 8) розпорядження місцевих державних адміністрацій (їх голів); 9) міжурядові угоди України із іншими державами та міжнародно-правові акти, ратифіковані і визнані Україною, які містять норми адміністративного права; 10) акти Конституційного Суду України. Норми адміністративного права можуть міститись і у складі окремих нормативно-правових актів, які входять до визначених інститутів транспортного законодавства, і не порушують його органічну єдність. Вони можуть бути у формі окремих кодексів (наприклад, Кодекс України про адміністративні правопорушення), законів (наприклад, Закон України “Про дорожній рух”), підзаконних актів (наприклад, постанова Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 “Правила дорожнього руху”), а також міститись у складі нормативно-правового акту (наприклад, у Кодексі торговельного мореплавства України, введеного в дію Постановою Верховної Ради України від 9 грудня 1994 року, Повітряному кодексі України, введеному в дію Постановою Верховної Ради України від 4 травня 1993 року). Окреме значення мають міжнародно-правові акти, ратифіковані у встановленому чинним законодавством порядку.

Розділ другий “Транспортна система як об'єкт державного регулювання” містить чотири підрозділи, в яких здійснюється історико-правовий аналіз становлення і розвитку системи управління транспортом, досліджується структура транспортної системи, характеризуються правовідносини у сфері діяльності транспорту та визначаються особливості їх адміністративно-правового регулювання, визначаються юридичні факти та здійснюється їх класифікація.

У підрозділі 2.1. “Історія становлення та розвитку системи управління транспортом” здійснюється аналіз історичного досвіду становлення і розвитку системи управління транспортом.