У підрозділі 3.2. “Категорія “безпека” у державному регулюванні транспортної системи” доведено, що ця категорія за своїм змістом охоплює державний устрій, усі галузі економіки, особистість (її права і свободи). Якщо мати широке розуміння категорії безпеки, про неї можна говорити як про, насамперед, національну, тобто такий стан захищеності інтересів, від рівня якого залежить державність, суверенітет та територіальна цілісність країни. Зміст безпеки щодо державного регулювання транспортної системи полягає у забезпеченні стану захищеності від певних загроз в процесі регулювання. Серед загроз, які виникають на транспорті, перше місце посідають загрози у зв'язку з порушенням громадського порядку, правил руху та експлуатації транспорту, що мають підвищену громадську небезпеку та можуть визвати тяжкі наслідки. На підставі результатів, отриманих в процесі аналізу теоретичних положень визначено, що поняття громадського порядку на транспорті можна сформулювати як сукупність суспільних відносин, які складаються у громадських місцях на транспорті. Охорона громадського порядку на транспорті - сукупність встановлених і охоронюваних державою (у особі уповноважених державних органів, посадових осіб) правил поведінки у громадських місцях на транспорті з метою реалізації права громадян, іноземців, осіб без громадянства на безпечне переміщення внаслідок якого задовольняються їх відповідні інтереси, а також потреби державного розвитку. Громадським є місце, правила перебування в якому визначені не тільки нормами права (як, наприклад, право власності), а й нормами моралі; місце, невід'ємне від держави, державних інтересів; місце, перебування у якому задовольняє не тільки власні, а й державні потреби.

У підрозділі 3.3. “Принципи державного регулювання транспортної системи” досліджено проблему формулювання принципів як основних положень, правил, що характеризують порядок здійснення регулюючого впливу на транспортну систему. Принципи об'єктивні, не залежать від волевиявлення та побажань окремих особистостей, засновані на діалектичному законі розвитку суспільства. Для формулювання змісту принципів державного регулювання транспортної системи опрацьовані положення теорії управління та адміністративного права, економіки, здобутки дослідників проблеми правового регулювання транспортних відносин. При цьому враховані особливості суспільних відносин у сфері діяльності транспорту. Ознаками класифікації принципів державного регулювання транспортної системи визначені: системність, функціональна та структурна ознаки.

У підрозділі 3.4. “Функції державного регулювання транспортної системи” сформульовані висновки щодо змісту функцій державного регулювання транспортної системи базувались на положеннях теорії управління та адміністративного права щодо функцій державного управління. Обстоюючи думку про те, що державне регулювання саме є функцією державного управління, визначення функцій державного регулювання транспортної системи не є тавтологією, але прагненням з'ясувати зміст цієї частини управлінської діяльності, яка здійснюється на основі закону або іншого правового акту органами виконавчої влади у межах повноважень притаманними їм методами для виконання завдань державного управління транспортною системою. Зміст функцій державного управління та функцій державного регулювання транспортною системою, певною мірою, буде збігатись - адже категорії “управління” і “регулювання” відносяться одне до одного як загальне і часткове, тому часткове обов'язково матиме риси загального. Відмінність між ними поставатиме у складі суб'єктів управління та регулювання. Щодо останнього (регулювання) - ними визначені уповноважені органи виконавчої влади.