Міжнародна торгівля та зовнішні операції України оподатковуються ввізним та вивізним митом, єдиним збором, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України [9], портовим збором. Також надходження у цій сфері відбуваються за рахунок коштів, отриманих за вчинення консульських дій на території України та отриманих за вчинення консульських дій за межами України, плати за видачу дозволів на право ввезення на територію України, вивезення з неї або транзиту певних видів товарів.

Надання різного роду адміністративних послуг, надання ліцензій на певні види діяльності, підготовка та проведення державних реєстрацій, одержання контрольних марок та інші процедури реєстрацій, видачі документів і дозволів здійснюються після внесення певної плати чи збору.

До доходів загального фонду Державного бюджету надходять також частини доходів державних унітарних підприємств, дивіденди, нараховані на акції господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, плата за розміщення тимчасово вільних коштів державного бюджету, рентна плата за транзитне транспортування трубопроводами природного газу, аміаку, нафти та нафтопродуктів, кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), крім штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, адміністративних штрафів місцевих органів виконавчої влади та штрафних санкцій внаслідок невиконання укладених розпорядником бюджетних коштів договорів з суб'єктами господарювання на придбання товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Законом України «Про здійснення державних закупівель» закріплена плата за подання скарги до органу оскарження, також, здійснюються надходження до державного бюджету з коштів, отриманих від надання учасниками процедури закупівель забезпечення їх пропозиції конкурсних торгів та отримані від учасника-переможця під час укладання договору про закупівлю як забезпечення виконання цього договору, які не підлягають поверненню, в частині здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету [8].

За використання об'єктів держаної власності усі суб'єкти фінансових правовідносин повинні відраховувати певні відсотки. Наприклад, за реалізацію частини виробленої продукції, що залишається у власності держави відповідно до угод про розподіл продукції, необхідно виплачувати 90 відсотків коштів та/або коштів у вигляді грошового еквівалента такої державної частини продукції. 10 відсотків коштів нараховується до бюджету від продажу ділянок сільськогосподарського призначення або прав на них, що перебувають у державній власності. 80 відсотків коштів, отриманих підприємствами, установами та організаціями, що утримуються за рахунок державного бюджету, за здані у вигляді брухту і відходів золото, платину, метали платинової групи, дорогоцінне каміння, і 50 - за здане у вигляді брухту і відходів срібло. Бюджетний кодекс передбачає плату за надання та користування державних гарантій та кредитів (позик), залученими державою, плату за користування кредитом з державного бюджету та відсотки за користування пільговим довгостроковим державним кредитом, наданим молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво, реконструкцію та придбання житла, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, концесійні платежі щодо об'єктів державної власності.

До доходів Державного бюджету, також, відносять кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій. Це дотації, субвенції, кошти, отримані закордонними дипломатичними установами України як плата за розміщення належних їм бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків, платежі, пов'язані з перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, та кошти, отримані від секретаріату ООН, НАТО, ЄС, ОБСЕ або іншої міжнародної організації за участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

2.1.2 Доходи спеціального фонду Державного бюджету України

Спеціальне спрямування мають доходи, що зазначені у ч.3 ст.29 БКУ. Так, акцизний податок з вироблених в Україні та з ввезених на митну територію України підакцизних товарів в частині нафтопродуктів і транспортних засобів, та ввізне мито на нафтопродукти і транспортні засоби та шини до них, плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, зараховуються до доходів спеціального фонду. Спеціальне призначення має екологічний податок, що справляється за утворення радіоактивних відходів та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад встановлений особливими умовами ліцензійний строк, грошове стягнення у розмірі 30 відсотків за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, кошти, отримані від експлуатуючої організації за введення ядерної установки в експлуатацію та дохід від розміщення цих коштів у цінні папери [10]. Для забезпечення повноцінної роботи судової системи здійснюється судовий збір. Також, здійснюється збір на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження, та кошти надходять від власне бюджетних установ, що утримуються за рахунок державного бюджету, у тому числі орендна плата за користування військовим майном, майном Національної академії наук України і галузевих академій наук, від реалізації матеріальних цінностей державного резерву та від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Надходження в рамках програм допомоги Європейського Союзу спрямовані безпосередньо на виконання певних програм України.

2.2 Бюджетна класифікація доходів та правова характеристика окремих їх складових

Класифікація доходів бюджету відбувається за різними ознаками. За джерелами утворення усі доходи можна розділити на доходи, отримані від розподілу новоствореної вартості, доходи, що включаються до фонду відшкодування та на доходи від реалізації багатства.

В залежності від джерела надходження соціально-економічного характеру надходження відбуваються від господарської діяльності, від використання природних ресурсів, від зовнішньоекономічної діяльності, від реалізації дорогоцінних металів Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, з державного мита, митних платежів, від приватизації, громадян, зі зборів та інших неподаткових доходів.

За способом зарахування можна поділити на доходи, які спрямовуються до загального фонду та ті, що зараховуються до спеціального фонду.

Класифікація, також, може залежати від рівня централізації: децентралізовані, тобто ті, що використовуються за місцем утворення, та централізовані, які зосереджені у державному бюджеті та цільових централізованих фондах грошових коштів.

Але, Бюджетним кодексом України передбачена класифікація за методом залучення фінансових ресурсів. Ця класифікація закріплена у ст.9 БКУ:

Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1)податкові надходження;

2)неподаткові надходження;

3)доходи від операцій з капіталом;

4)трансферти.

Податкові надходження - це доходи, що утворюються в формі загальнодержавних і місцевих податків, зборів та платежів, служать важливою складовою в перерозподілі валового внутрішнього продукту та забезпечують мобілізацію майже три чверті доходів бюджетів України. Згідно з бюджетною класифікацією загальнодержавних та місцевих податків, зборів та платежів як джерел наповнення доходів бюджетів передбачено їх систематизацію в окремі групи.

Найбільшу частку податкових надходжень становлять податки на доходи, прибутки та на збільшення ринкової вартості. До цієї групи податків належать прибутковий податок з громадян та податок на прибуток підприємств. Податок на прибуток підприємств посідає перше місце за обсягами надходжень та має, зазвичай, тенденцію до зростання. Оподаткування доходів фізичних осіб відбувається на основі обов'язкового вилучення частини їхніх доходів до бюджету. Разом із податком на додану вартість податок на прибуток є основою податкової системи. Він використовується як засіб для стабілізації стану політики у державі та її структурної перебудови.

Наступну групу складають податки на власність. До такої власності, що оподатковується, відносять нерухоме майно юридичних та фізичних осіб, а також транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми. Податок з власників транспортних засобів сплачують громадяни України, юридичні особи, нерезиденти, іноземні громадяни і особи без громадянства, які мають власні транспортні засоби зареєстровані в Україні. Ставки податку визначаються для кожної групи транспортних засобів в залежності від об'ємів циліндрів або потужності двигунів.

Третя група податкових надходжень складається зі зборів за спеціальне використання природних ресурсів. А саме, використання лісових, водних ресурсів, надр, землі та інших. Зазначені збори і платежі виконують не тільки фіскальну, а й стимулюючу роль, орієнтуючи суб'єктів господарювання на ефективніше використання відповідних видів ресурсів. Одним із найважливіших податків у цій групі є земельний податок та орендна плата. Сплачувати земельний податок повинні власники земельних ділянок, земельних часток та землекористувачі, окрім орендарів та інвесторів. Розмір земельного податку визначається в залежності від цільового призначення землі, її місця розташування та грошової оцінки, а ось результати господарської діяльності ніяк не впливають на нього. Не меншого значення мають збори за використання лісових та водних ресурсів для відшкодування витрат держави за відтворення лісових угідь та для раціонального використання водних ресурсів, відповідно. Суб'єкти господарювання усіх форм власності, які здійснюють видобування корисних копалин або використовують надра у цілях не пов'язаних з їх видобуванням, повинні сплачувати платежі за користування надрами. Розмір такої плати залежить від обсягу погашення запасів корисних копалин та встановлених нормативів. Також, до цієї групи зборів треба віднести збір за геологорозвідувальні роботи, який, у подальшому, спрямовується на компенсацію витрат бюджету для виконання робіт для забезпечення вітчизняних підприємств мінерально-сировинними ресурсами.

До четвертої групи податкових надходжень відносять внутрішні податки на товари та послуги. Найбільшу частку у цій групі складає податок на додану вартість, який сплачується до бюджету на кожному етапі просування товару від виробництва до споживача. Акцизний податок на підакцизні товари, плата за ліцензії на певний вид господарської діяльності, податок за одержання контрольних марок, податок на окремі види послуг та інше складають внутрішні податки на товари та послуги. Введення таких податків допомагає впорядкувати розвиток підприємництва, нормалізувати ціни на ринку та тим самим регулювати рівень споживання товарів.