Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції складають окрему групу податкових надходжень. Це, зокрема, ввізне та вивізне мито, кошти, отримані за вчинення консульських дій на території України або за її межами, портовий збір та інші надходження від зовнішньоекономічної діяльності. Мито стягується при перетині митного кордону України, ставки якого є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності й територіального розташування. Митна вартість товару - це ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті на момент перетину митного кордону України. До неї включають саму ціну товару та усі фактичні витрати, пов'язанні з забезпеченням належної доставки товару. Мито нараховується митним органом відповідно до ставок єдиного митного тарифу, які встановлюються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів. Джерелом доходів Державного бюджету також виступають консульські збори. Вони сплачуються за оформлення ввізних документів для вґїзду в Україну, які надаються дипломатичними представництвами та консульськими установами України. Консульські збори включають надходження за автоматизовану обробку візової анкети, оформлення візи, подовження терміну дії візи, надання візової підтримки та за інші візові операції.

Останню групу податкових надходжень об'єднують інші податки, що не відносять до попередніх груп. Це групи місцевих податків і зборів, сільськогосподарські податки, єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва та інші.

Наступною складовою доходів бюджету є неподаткові надходження. Це важливе джерело доходів для бюджетів різних рівнів. Неподаткові надходження складають доходи від власності та підприємницької діяльності адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності та інші неподаткові надходження.

До більшої частини неподаткових надходжень належать доходи від власності та підприємницької діяльності, особливо, рентна плата. Вона є формою вилучення частини прибутку суб'єктів підприємницької діяльності, одержання якого не залежить від господарської діяльності. Рентну плату знімають з нафтодобувних і газодобувних підприємств, з тих, що здійснюють транспортування трубопровідним транспортом територією України природного газу, нафти, нафтопродуктів та аміаку. Також до цієї групи відносять дивіденди, що нараховані на акції господарських товариств, надходження від грошово-речових лотерей та інше.

Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності об'єднують державне мито, митні збори, єдиний збір, що стягується в пунктах пропуску через державний кордон України, збір на соціально-економічну компенсацію ризику населення, яке проживає на території зони спостереження, плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ, а також кошти від санкцій (штрафів, пені).

Державне мито є одним з найважливіших видів адміністративних зборів, хоча серед неподаткових надходжень вони займають невелику частку. Суб'єктами є юридичні та фізичні особи, які звертаються до відповідних органів для вчинення в їхніх інтересах дій та видачі документів, що мають юридичне значення. Обсяг надходжень мита залежить від кількості об'єктів справляння та ставок.

Остання група неподаткових надходжень до бюджету об'єднує інші надходження, серед яких можна відзначити власні надходження бюджетних установ, плата за послуги, що надаються бюджетними установами, додаткові збори на виплату пенсій, надходження коштів від реалізації конфіскованого митними органами майна, надходження коштів від реалізації товарів та інших предметів, конфіскованих правоохоронними та іншими уповноваженими органами та інші.

В основному, за своїм обсягом ці доходи є невеликими, та найбільшу частку складають власні надходження бюджетних установ та додаткові збори на виплату пенсій.

Доходи від операцій з капіталом мають також важливе значення. Хоча законодавець і на дає роз'яснення у Бюджетному кодексі, що відноситься до цієї складової доходів, але в науці доцільно розділяти їх на надходження від продажу основного капіталу, надходження від реалізації державних запасів товарів та надходження від продажу землі і нематеріальних активів.

До першої групи, надходжень від продажу основного капіталу, можна віднести надходження від реалізації безгосподарного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у державну чи комунальну власність, скарбів, знахідок, валютні цінності і кошти, власники яких невідомі, надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. Сума доходів від реалізації безгосподарного майна залежить від кількості реалізованого майна та його оцінки. Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України становить сукупність дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, які перебувають у державній власності та зараховані до нього, і призначені для забезпечення державних виробничих, наукових, соціально-культурних та інших потреб, що фінансуються з державного бюджету. Формування цього фонду, контроль за станом обліку, охорони, збереження і його використанням здійснює Міністерство фінансів [6].

Що стосується надходжень від реалізації державних запасів товарів, то вони включають надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву та від реалізації розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву. Державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбаченим законом. [7] Мобілізаційний резерв являє собою запаси матеріально-технічних і сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки в надзвичайний період та інше.

Надходження від продажу землі і нематеріальних активів становлять третю групу доходів від операцій з капіталом. Це надходження від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення до розмежування земель державної та комунальної власності, від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення після розмежування, а також, що перебувають у державній власності, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації та надходження від продажу нематеріальних активів. Регулювання використання землі здійснюється згідно із Земельним кодексом України.

Останній елемент класифікації доходів акумулює в собі кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі - це трансферти.

Бюджетним кодексом України Главою 16 закріплено використання системи міжбюджетних трансфертів. Це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Законодавцем виділяються три форми міжбюджетних трансфертів: дотація вирівнювання, субвенція та кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів. Дотація вирівнювання передається з одного до іншого бюджету з метою його вирівнювання. Субвенції являють собою кошти, що передаються для фінансування за цільовим призначенням та у порядку, передбаченим тим органом, до якого вони поступають. Вони можуть мати такі спрямування як: здійснення програм соціального захисту, виконання інвестиційних проектів та компенсації втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг. Міжбюджетний трансферт у формі передачі інших коштів, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів може представляти собою кошти, що передаються до державного бюджету з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджетів, інших бюджетів місцевого самоврядування, для яких у державному бюджеті визначаються міжбюджетні трансферти.

Разом із коштами від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій та надходжень з іншої частини бюджету складають офіціальні трансферти. До міжнародних надходжень можна віднести надходження в рамках програм допомоги ЄС та кошти, отримані від секретаріату ООН, НАТО, ЄС, ОБСЕ або іншої міжнародної організації за участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки. Надходжень з іншої частини бюджету складають доходи із загального фонду бюджету в бюджет розвитку.

Також, Бюджетний кодекс України передбачає інші види бюджетних трансфертів.

Система трансфертів сприяє залагодженню нерівностей між адміністративно-територіальними одиницями, зумовлених соціально-економічними особливостями розвитку кожного регіону, та їх фінансовими можливостями.

Розділ 3. Юридична природа видатків Державного бюджету України

П.13 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України визначає видатки бюджету як кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, а також уточнює, що погашення боргу, надання кредитів з бюджету, розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів, повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування не належать до видатків.

За рахунок Державного бюджету України здійснюються видатки, пов'язані з виконанням найважливіших функцій держави, визначених Конституцією, а також інших функцій, які не можуть передані на виконання органам місцевого самоврядування. Видатки Державного бюджету відіграють значну роль у процесах забезпечення державного управління, перебудови економіки держави, забезпечують фінансування найважливіших сфер життя громадян та сприяють розвитку міжнародних відносин.

3.1 Структура видатків Державного бюджету України

Склад видатків, що здійснюються з державного бюджету України, встановлений у ст. 87 Бюджетного кодексу України та затверджується на наступний рік у ЗУ «Про Державний бюджет».

Так, до таких видатків належать видатки на державне управління, а саме на функціонування законодавчої та виконавчої влади, на утримання Президента України та його апарату, на утримання фінансових та фіскальних органів, зокрема, на утримання Державної податкової служби України, Державної фінансової інспекції України, Державної казначейської служби України, на діяльність народних депутатів, Уповноваженого ВРУ з прав людини тощо. Видатки на утримання судової влади здійснюються за рахунок державного бюджету відповідно до правил кошторисного фінансування. На бюджетному фінансуванні перебувають Конституційний Суд України, Верховний Суд України, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України, Державна судова адміністрація України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Здійснюється фінансування заходів, спрямованих на підтримку громадського порядку та національної безпеки держави. Це фінансування органів внутрішніх справ, дорожньо-патрульної служби, Прикордонних військ України, національного бюро розслідування та інших органів, а також державних програм з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха.