Основне місце у системі органів внутрішніх справ належить міліції -- державному озброєному органу виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань. Міліція -- єдина система органів, що входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з таких підрозділів: кримінальної міліції; міліції громадської безпеки; місцевої міліції; транспортної міліції; державної автомобільної інспекції; міліції охорони; судової міліції; спеціальної міліції.

Згідно зі ст. 2 Закону України від 20 грудня 1990 р. "Про міліцію", основними завданнями міліції є:[2]

-- гарантувати особисту безпеку громадян, захищати їх права і свободи, законні інтереси;

-- запобігати правопорушенням, припиняти їх;

-- охороняти та забезпечувати громадський порядок;

-- виявляти та розкривати злочини, розшуковувати осіб, які їх вчинили;

-- гарантувати безпеку дорожнього руху;

-- захищати суб'єктів права власності від злочинних посягань;

-- виконувати кримінальні покарання й адміністративні стягнення;

-- брати участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяти у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Діяльність міліції є гласною і ґрунтується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями і населенням. Міліція виконує завдання неупереджено, у точній відповідності до закону. Жодні виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.

Міліція забезпечує право на юридичний захист та інші права осіб, затриманих і взятих під варту, не пізніше, як через 24 год. повідомляє про їхнє місце перебування близьким родичам, адміністрації за місцем праці чи навчання, у разі необхідності вживає заходів до негайного надання їм медичної та іншої допомоги. Для виконання покладених на міліцію завдань можуть залучатися громадяни за їх згодою до співпраці у порядку, встановленому законами, що регулюють профілактичну й оперативно-розшукову діяльність. Примусове залучення громадян до співпраці з міліцією забороняється.

Основні обов'язки міліції, передбачені ст. 10 Закону України "Про міліцію", достатньо широкі. З-поміж них можна виділити такі[2]:

-- виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини;

-- проводити дізнання у межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством;

-- припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах щодо них;

-- розшуковувати осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти;

-- гарантувати безпеку дорожнього руху, здійснювати реєстрацію й облік авто-мототранспортних засобів;

-- контролювати дотримання громадянами та службовими особами правил паспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні;

-- охороняти на договірних засадах майно громадян, колективне і державне майно, а також майно іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб і громадян, осіб без громадянства;

-- охороняти, конвоювати затриманих і взятих під варту осіб;

-- забезпечувати охорону свідків, потерпілих та інших осіб за їх зверненням;

-- забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів.

Працівник міліції на території України, незалежно від посади, місця перебування і часу, зобов'язаний вживати заходів для запобігання й припинення правопорушень, надання допомоги особам, котрі її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення.

Для виконання обов'язків міліція має широкий обсяг прав. Основними з них є:

-- при підозрі в учиненні правопорушень перевіряти у громадян документи, що засвідчують їх особу;

-- викликати громадян і службових осіб у справах, які перебувають у провадженні міліції;

-- затримувати й утримувати у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, підозрюваних у скоєнні злочину, обвинувачених, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання; осіб, до котрих як запобіжний захід вжито взяття під варту; осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, на термін до 3 год., а у необхідних випадках -- до 3 діб з повідомленням про це письмово прокуророві впродовж 24 год. з моменту затримання; неповнолітніх віком до 16 років, котрі залишилися без опікування (але не більше як на 8 год.) тощо;

-- проводити огляд осіб, транспортних засобів, і вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їхнього здоров'я;

-- проводити в порядку провадження дізнання та за дорученням слідчих органів у кримінальних справах обшуків, вилучення, допити та інші слідчі дії відповідно до кримінально-процесуального законодавства. Здійснювати на підставах і в порядку, встановлених законом, гласні та негласні оперативно-розшукові дії;

-- зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби, зброю тощо.

На службу до міліції приймають на контрактній основі громадян, здатних за особистими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров'я виконувати покладені на міліцію завдання. При прийнятті на службу може бути встановлено іспитовий термін до одного року. Працівникам міліції заборонено займатися будь-якими видами підприємницької діяльності, бути членами політичних партій, інших громадських об'єднань, що мають політичну мету.

1.2 Поняття та види юридичних фактів і їхній вплив на динаміку

Юридичні факти не є елементом правовідносин, але тісно з ними пов'язані. Без юридичних фактів навіть за наявності чинних правових норм виникнення правовідносин неможливе. Факти стають юридичними не в силу якихось особливих внутрішніх властивостей, а внаслідок визнання їх такими законом. Не всі факти, дії, випадки, обставини тощо набувають юридичного значення, а тільки ті, що входять до сфери правового регулювання і можуть спричинити юридичні наслідки. Право не породжує факти, вони виникають і існують поза ним, але право надає їм статусу юридичних. Юридичні факти -- це реакція правової норми на конкретну життєву ситуацію, яка передбачена в її гіпотезі.

Іншими словами, юридичні факти є необхідними умовами для виникнення, зміни або припинення конкретних правовідносин і характеризуються такими ознаками:

1) знаходять свій вияв у зовнішніх обставинах або подіях матеріального світу і пов'язані з їх наявністю або відсутністю;

2) прямо або опосередковано передбачені нормами права;

3) викликають передбачені законом юридичні наслідки.

Отже, юридичні факти -- це передбачені нормами права конкретні життєві обставини, які зумовлюють виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Існують різні способи класифікації юридичних фактів. Залежно від підстав розрізняють такі види юридичних фактів: 1) за вольовим критерієм юридичні факти поділяються на юридичні дії та юридичні події.

Юридичні дії -- це обставини, які пов'язані з вольовою поведінкою суб'єкта правовідносин та характеризуються як зовнішній прояв його волі і свідомості.

Усі юридичні дії можуть бути правомірними, тобто такими, що відповідають вимогам норм права (наприклад, укладення договору) або неправомірними, тобто такими, що не відповідають вимогам норм права (наприклад, вчинення правопорушення).

Юридичні події -- це обставини або явища, виникнення, дія і припинення яких не залежить від волі суб'єктів правовідносин, але з настанням яких настають певні правові наслідки.

Розрізняють стихійні (природні), антропогенні (людські) та техногенні події. З ними пов'язано виникнення правових відносин по відшкодуванню збитків (наприклад, завданої особі внаслідок землетрусу), по спадкоємству (наприклад, у разі смерті людини), по виплаті страхових коштів (наприклад, у разі катастрофи, пов'язаною з технікою) тощо. Зазначені події ніяких юридичних зобов'язань не викликають, а лише служать підставами для них;

2) за юридичними наслідками юридичні факти поділяються на:

правоутворюючі, тобто такі факти, які зумовлюють виникнення правовідносин (наприклад, при досягненні певного віку суб'єкт має право брати участь у виборах депутатів);

правозмінюючі, тобто такі факти, які зумовлюють зміну правовідносин (наприклад, при переведенні працівника на іншу роботу змінюється коло його прав і обов'язків);

правоприпиняючі, тобто такі факти, які зумовлюють припинення правовідносин (наприклад, при скасуванні державної реєстрації припиняється існування юридичної особи);

3) за складом юридичні факти бувають:

прості, тобто такі факти, які складаються з однієї життєвої події або дії суб'єкта права, якого достатньо для настання юридичних наслідків (наприклад, написання заяви про надання щорічної відпустки); складні, тобто такі факти, які складають певну сукупність окремих простих юридичних фактів, необхідних для настання юридичних наслідків (наприклад, пенсійні правовідносини можуть виникнути лише за наявності таких фактів, як досягнення певного віку, трудового стажу, рішення органу соціаль­ного забезпечення про нарахування пенсії);

4) за тривалістю дії юридичні факти бувають:

одноразові, тобто такі факти, які складаються з одноразового акту їх виявлення (наприклад, купівля квитка, що дає право на проїзд у транспорті);

триваючі, тобто такі факти, які складаються з безперервних юридичних дій або юридичного стану (наприклад, перебування у шлюбі, перебування на службі в органах внутрішніх справ).

Юридичні факти відіграють важливу роль у правовій системі, вони поєднують норми права з реальними суспільними відносинами. За їх допомогою життєві обставини набувають юридичного значення і таким чином впливають на суспільні процеси та явища.

Розділ 2. ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ ВЛАДИ У СФЕРИ ПРАВООХОРОННИХ ВІДНОСИН

2.1 Аспекти правоохоронної діяльності

правоохоронні відносини юридичний факт

Правоохоронна діяльність -- це державна правомірна діяльність, що полягає у впливі на поведінку людини або групи людей з боку вповноваженої державою посадової особи шляхом охорони права, відновлення порушеного права, припинення або розгляду порушення права, його виявлення або розслідування з обов'язковим додержанням установлених у законі процедур для цієї діяльності.

Правоохоронна діяльність -- багатоаспектна. Її спрямовано на блокування соціальних відхилень, локалізацію соціальної напруги або правових конфліктів. Складну систему правоохоронної діяльності реалізують у різних діях, а саме:

· правовстановлюючих,

· правозабезпечувальних,

· правопримушувальних і

· правовідновлювальних.

На думку д.юрид.н., проф., чл.-кор. АПрНУ; колишнього Голови Верховного Суду України В.Т. Маляренка, структурно до системи правоохоронної діяльності належать такі напрями:

а) діяльність із забезпечення охорони учасників кримінального судочинства;

б) діяльність органів прокуратури;

в) діяльність із виявлення, запобігання та розслідування злочинів;

г) діяльність із захисту державної (національної) безпеки, державного кордону й охорони правопорядку.