Чільне місце в правоохоронній діяльності посідає судова діяльність (судочинство), яка здійснюється виключно судами. «Судам належить центральне місце в системі правового захисту конституційних та інших правових цінностей. Діяльність судів становить універсальний механізм із захисту й охорони права, відновлення порушеного права, припинення порушення права, розгляд спорів (справ) у судовому засіданні».

Окремим аспектом правоохоронної діяльності є правозахисна діяльність, яка полягає в наданні кожній особі правової допомоги у спірних питаннях, а також захисті фізичних осіб від кримінального обвинувачення.

2.2 Правоохоронні органи України

Законодавство України не містить чіткого переліку державних органів, які є правоохоронними. Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» дає неповний перелік органів, які для цілей цього Закону вважаються правоохоронними. У Законах України «Про основи національної безпеки України» та «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» розкриваються тільки основні ознаки правоохоронних органів. Ряд підзаконних нормативно-правових актів містять невичерпні переліки таких органів.

Деякі установчі документи державних органів містять пряму вказівку на їх правоохоронний статус

Отже, правоохоронними органами в Україні можна вважати наступні державні органи, або їх підрозділи, що здійснюють правоохоронні функції:

· суд;

· органи прокуратури;

· органи внутрішніх справ;

· органи служби безпеки;

· Військова служба правопорядку у Збройних Силах України;

· Служба зовнішньої розвідки України;

· митні органи;

· органи охорони державного кордону;

· органи Державної податкової служби (у тому числі підрозділи податкової міліції органів Державної податкової служби);

· органи і установи виконання покарань;

· слідчі ізолятори;

· органи Державної фінансової інспекції;

· органи рибоохорони;

· органи державної лісової охорони;

· Антимонопольний комітет України;

· Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

· Управління державної охорони України;

· Державна санітарно-епідеміологічна служба;

· Державна екологічна інспекція;

· Державна інспекція ядерного регулювання України;

· органи захисту прав споживачів;

· Державна архітектурно-будівельна інспекція України;

· адвокатура;

· нотаріат.

Цей перелік не є вичерпним, він змінюється в залежності від утворення, ліквідації, реорганізації тих чи інших органів. Правильним є підхід до віднесення того чи іншого органу до складу правоохоронних за ознаками, що полягають у безпосередньому здійсненні правоохоронної діяльності. При чому, тут можна виділити:

· органи, головним і основним призначенням яких є правоохоронна діяльність (наприклад, МВС);

· органи, які поряд з іншими видами діяльності, провадять правоохоронну (наприклад, Держсанепідслужба);

· органи, окремі підрозділи яких створені виключно у правоохоронних цілях (наприклад, підрозділи по боротьбі з контрабандою у складі митниць).

Розділ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ТА КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Правоохоронні органи (система кримінальної юстиції) є ключовими в системі органів виконавчої влади. Стабільне та ефективне їх функціонування є необхідною умовою захисту конституційного ладу, забезпечення законності і правопорядку, дотримання прав і свобод людини та громадянина. Від ефективності діяльності правоохоронних органів значною мірою залежить успішність реалізації національних інтересів та стабільність суспільного розвитку.

Нині існуюча в Україні модель правоохоронної системи за багатьма критеріями не відповідає зростаючим потребам суспільства та загальновизнаним міжнародним демократичним стандартам у цій сфері. Це найближчим часом може стати перешкодою для подальшого розвитку правовідносин в економічній, соціально-політичній та інших сферах суспільного й державного життя, формування повноцінного громадянського суспільства.

Сучасні зміни соціально-економічних і політико-правових умов функціонування правоохоронної системи, курс нашої держави на євроінтеграцію детермінують потребу в реформуванні системи правоохоронних органів, адаптації її до суспільних потреб і можливостей держави.

Характерний для радянських часів метод реформування апарату управління шляхом лише його скорочення сьогодні не можна розглядати як ефективний. Потрібен, насамперед, системно-функціональний підхід, який надасть змогу вдосконалити діяльність правоохоронних органів шляхом оптимізації завдань та функцій, структури й чисельності, фінансового, матеріально-технічного, організаційно-правового та кадрового забезпечення.

Протягом останніх років в Україні правоохоронні органи набували все більше повноважень та функцій, інколи зовсім не властивих органам кримінальної юстиції. Унаслідок цього було ухвалено низку законів, які регулюють їхню діяльність. Водночас не відбулося цілісної реформи, натомість сформувалися занадто самостійні правоохоронні "монстри", функції яких дублювали одна одну, що призвело до "нездорової'" конкуренції між ними.

Штучно створена ситуація значно переобтяжує бюджет держави та, природно, призводить до корупційних схем усередині цих органів. Таким чином, якщо усунути дублювання та чітко розмежувати функцій цих органів за принципом "органи внутрішньої та зовнішньої безпеки", налагодити ефективний контроль за їх діяльністю, у тому числі парламентський і громадський, та процесуально закріпити принципи діяльності кожного з них, це надасть можливість удвічі скоротити чисельність правоохоронців, у два з половиною рази зменшити витрати на їхнє утримання, а вивільнені кошти використати на технічне переоснащення цих структур, підвищення заробітних плат працівникам тощо.

Концепція заклала засади створення чіткої відповідальності за визначені напрями діяльності керівників правоохоронних органів. За оцінками закордонних експертів, запровадження Концепції надасть змогу значно зменшити прояви корупції як у правоохоронних органах зокрема, так і в державі загалом.

Запропонована Концепція передбачає оптимізацію структури правоохоронних органів шляхом: реформування структурних ланок правоохоронних органів відповідно до Програми Президента України Януковича В. Ф. "Україна -- для людей"; чіткого визначення завдань та функцій усіх правоохоронних органів та їх структурних підрозділів; усунення дублювання та паралелізму в діяльності окремих правоохоронних органів, а також залучення працівників до виконання не властивих їм функцій; визначення оптимальної та обґрунтованої штатної чисельності служб і підрозділів кожного правоохоронного органу; поступового запровадження диференційованих нормативів штатної чисельності та навантаження залежно від характеру покладених завдань; оптимізації навантаження на працівників усіх рівнів системи правоохоронних органів; захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру.

Окрім цього, передбачені Концепцією заходи з реформування ґрунтуються на сформованих світовою практикою принципових засадах функціонування правоохоронних органів відповідно до загальновизнаних міжнародних демократичних стандартів, серед яких ключове значення мають такі: пріоритетність законодавчої регламентації завдань, функцій і порядку діяльності правоохоронних органів; незалежність правоохоронних органів від органів влади, посадових та політичних осіб у межах, визначених Конституцією і законами України; удосконалення механізму внутрішнього й судового контролю за діяльністю правоохоронних органів та їх посадових осіб, насамперед, з позиції забезпечення поваги до особи і справедливості, а також постійного підвищення ефективності їх управління; посилення відповідальності правоохоронних органів, їх посадових осіб за свої рішення, дії чи бездіяльність перед громадянами, права яких були порушені; запровадження механізму контролю за функціонуванням правоохоронних органів з боку суспільства через інститути парламентської і прямої демократії; закріплення принципів ефективності, відкритості та доброчесності в діяльності правоохоронних органів.

Концепція передбачає реформування органів Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, прокуратури, а також комплексне вирішення завдань з реалізації державної політики у сфері охорони громадського порядку, забезпечення безпеки громадян, протидії злочинності, охорони кордонів, контролю митних і податкових зборів.

Основні положення:

1. Концепція реформування правоохоронних органів України (система кримінальної юстиції) (далі - Концепція) є програмним документом, що встановлює мету, принципи, напрями та етапи реформування системи правоохоронних органів в Україні.

2. Метою Концепції є вдосконалення діяльності правоохоронних органів України (система кримінальної юстиції) (далі - правоохоронних органів) в умовах демократичної, правової держави шляхом оптимізації їх завдань і функцій, структури та чисельності, фінансового, матеріально-технічного, організаційно-правового й кадрового забезпечення.

Оптимізацію структури правоохоронних органів України пропонується здійснити шляхом:

- реформування структурних ланок правоохоронних органів відповідно до сформованих світовою практикою засад функціонування;

- чіткого визначення функціональних обов'язків і повноважень усіх правоохоронних органів та їх структурних підрозділів;

- усунення дублювання та паралелізму в роботі окремих правоохоронних органів, а також залучення працівників до виконання не властивих їм функцій;

- визначення оптимальної та обґрунтованої штатної чисельності служб і підрозділів кожного правоохоронного органу;

- поступового запровадження диференційованих нормативів штатної чисельності та навантаження залежно від характеру покладених завдань;

- оптимізації навантаження на працівників усіх рівнів системи правоохоронних органів, усунення другорядних функцій, що не впливають на остаточні результати роботи.

3. Для досягнення мети реформування правоохоронних органів у процесі її проведення має бути розв'язано низку завдань:

- формування сучасної ефективної системи правоохоронних органів;

- запровадження нової ідеології функціонування системи правоохоронних органів як діяльності щодо забезпечення реалізації прав і свобод громадян, зміцнення демократичних інститутів, запобігання можливим зловживанням;

- організація на нових засадах служби у правоохоронних органах;

- створення сучасної системи підготовки та перепідготовки кадрів для системи правоохоронних органів;

- запровадження дієвої системи державного та громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів.

4. Діяльність правоохоронних органів має ґрунтуватися на таких принципах:

- законності;

- дотримання прав і свобод людини та громадянина;

- забезпечення незалежності правоохоронних органів від політичного та іншого незаконного впливу;

- посилення профілактичних функцій у протидії злочинності;

- взаємодії з державними органами, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями;

- забезпечення парламентського, судового та громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів;

- відкритості та доброчесності в діяльності правоохоронних органів.

ВИСНОВОК