• Вступ
• Розділ 1. Правова характеристика договору дарування
• 1.1 Поняття договору дарування
• 1.2 Юридичні ознаки договору дарування
• 1.3 Суб'єкти та зміст договору дарування
• Розділ 2. Укладення договору та його виконання
• Розділ 3. Відмежування від інших договорів
• Висновки
• Список використаних джерел

Вступ Актуальність теми дослідження. Однією з наріжних засад існування України як незалежної демократичної держави є непорушність власності та свобода розпорядження об'єктами права власності. Реалізація конституційних прав власника здійснюється за допомогою різноманітних цивільно-правових договорів, у тому числі й тих, які забезпечують безоплатне передання майна. Основним договором такої спрямованості є договір дарування. У ретроспективному аспекті можна відзначити, що як правовий феномен договір дарування має багато вікову історію. Проте його загальна конструкція постійно розвивалася та збагачувалася. Цей процес знайшов свій наочний вияв і в новітній кодифікації цивільного законодавства України. У Цивільному кодексі України, що набрав чинності 01 січня 2004р. (далі ЦК України) легальна конструкція договору дарування набула нового змісту. Це виявилося не лише у формальному збільшенні кількості правових норм, що складають інститут договору дарування, а й у створенні нових моделей цього договору, урізноманітненні його видів, розширенні меж правової ініціативи учасників цивільних відносин у сфері безоплатного передання майна у власність. Разом з тим новий ЦК України не розв'язав усіх проблем укладення та виконання договору дарування; не всі законодавчі новели можна визнати обґрунтованими та чітко визначеними, деякі з них потребують змін або подальшого вдосконалення. Суспільна значущість договору дарування булла підставою для аналізу його самобутньої правової природи та створення в науці різних часів окремих концепцій цього договору. Зокрема, соціально-правова сутність договору дарування розкривалася такими зарубіжними вченими, як: Т. Каплоу (Th. Caplow), Дж. Карієр (J. Carrier), Д. Чіл (D. Cheal), К. Грегорі (K. Gregory), Р. Фьорс (R. Firth), С. Бейлі (S. Beiley), Х. Блек (H. Black). Однак договір дарування не завжди знаходився в центрі уваги цивілістів. Так, за радянських часів аналізу норм щодо договору дарування було приділено небагато уваги, що пояснюється домінуванням у той період ідеї про нетиповість безоплатного передання майна у власність. Цим проблемам присвячено деякі роботи З.І. Шкундіна, М.І. Бару, І.Б. Новицького, К.І. Граве. Сучасна наука цивільного права України ґрунтується на обмеженому колі робіт, у яких досліджено лишео кремі аспекти договору дарування (Т. Ніколаєва, Н. Мещерякова, І. Коробейнікова, В. Новікова). Незважаючи на те, що норми нового ЦК України є чинними вже понад п'ятьроків, в Україні до тепер не проведено комплексного аналізу договору дарування. Зазначене свідчить про необхідність теоретичної розробки оновленої концепції договору дарування, висвітлення його юридичної природи та сутнісних ознак, визначення суб'єктного та об'єктного складу, проведення аналізу реальної та консенсуальної моделей договору дарування. Проведення такого дослідження дасть змогу сформулювати передумови для розробки шляхів вирішення проблем, що існують, спрогнозувати й запобігти новим. Отже, вище викладене дає підстави вважати обрану тему актуальною. Договір дарування - це погоджене волевиявлення обох сторін. Він являє собою не тільки акт розпорядження майном з боку власника - дарувальника, а й акт прийняття подарунка обдарованим. Як правило, згода обдарованого на укладення договору дарування заздалегідь не запрошується, вона найчастіше передбачається із самої поведінки обдарованого. Якщо згоду на прийняття майна в тій або іншій формі не виражено, договір не можна визнати укладеним. На сьогодні досить важливе врегулювання даного договору, адже він характеризується певними особливостями, предметом, правами сторін, формою. Метою дослідження в даній курсовій є вивчення договору дарування за цивільним законодавством України. Завданнями дослідження, відповідно до поставленої мети є: вивчення та з'ясування поняття договору дарування; вивчення предмету договору дарування, форми, сторін; висвітлити питання щодо правового регулювання договору дарування за законодавством; особливості укладення договору дарування. Дарування є одним з найстаріших інститутів цивільного права. Так, формування інституту дарування в римському праві, як підстави виникнення права власності розпочалось в період республіки (V-I ст. до н. е.). Хоча тут воно розглядалось радше як одностороння угода, оскільки саме вчення про дарування розміщали у загальній частині цивільного права. Винятки стосувались обіцянок дарунку, якщо вони здійснювались у формі стимуляції, тоді можна було б угледіти елементи консенсуальності угоди - договору. Цікавим фактом з історії цього договору є те, що за римським правом значна кількість дарівних актів вчинялася між членами однієї сім'ї, тому значне місце у регулюванні сімейних майнових відносин приділяло саме даруванню (зокрема, обмеженню свободи дарування між подружжям, між близькими особами одного будинкового володіння). Історія умов в договорі дарування сягає ще часів римського права. Стосовно безвідплатних розпоряджень майном існував інститут наказу (modus), коли мова йшла про форму вчинення дарування donatiosubmodo - дарування з покладенням на обдарованого обов'язку що-небудь виконати; невиконання такого наказу дає дарувальнику альтернативне право вимагати виконання його або повернення дарунку (дарування під умовою). Зміст modus або наказу полягав у тому, що на особу, на користь якої вчинялось дарування, покладався обов'язок виконати що-небудь (наприклад, даруючи сад, наказати в певні дні дозволяти іншим людям прогулюватись ним). Метою наказу було задоволення бажання дарувальника як праворозпорядчої особи. Невиконання наказу не зупиняло юридичний ефект угоди, а лише давало право на подання позову про виконання умови або про припинення договору і повернення дарунку. Дарування у римському приватному праві передбачалось у формах: А) Dando - дарувальник безпосередньо передає який-небудь об'єкт або встановлює які-небудь речові права. В) Promittendo - дарувальник обіцяє передати в майбутньому яку-небудь річ або встановити яке-небудь право на користь обдаровуваного. С) Liberando - дарувальник прощає обдаровуваного борг або відмовляється від якого-небудь речового права на користь обдаровуваного. Як особливі види дарування передбачались: А) Donatioremuneratoria - дарування за особливу послугу, віддяка (особливо за рятування життя). В) Donatio submodo - дарування з покладенням на обдаровуваного обов'язку що-небудь виконати; невиконання такого наказу дає дарувальнику альтернативне право вимагати виконання його або повернення дарунку (дарування під умовою). С) Дарування всього майна або його частини. Використання дарувальником у майбутньому частини від подарованого. Таке дарування не створює універсального правонаступництва [15, с.39] . Використовуючи теорію "юридичного складу" О.А. Красавчикова акт вчинення дарування слід розглядати як "складний юридичний склад" - сукупність фактів, між якими існує пряма залежність [17, с.41]. Необхідність прийняття дарунку обдаровуваним є завершальним елементом у конструкції дарування, що і визначає його зобов'язальний (договірний) характер. Одна тільки угода про передання речі в дар сама по собі ніяких правових наслідків не передбачає і правовим захистом не користується. Прибічник договірного характеру дарування Г.Ф. Шершеневич вказував: Дарування - це угода, що ґрунтується на взаємній згоді, а не на волі одного дарувальника. До прийняття пропонованого дарунку особою, яку одаровують, дарування немає сили. Тому дарування призначається договором. Саме зустрічне позитивне волевиявлення обдарованого перетворює дарування в договір, що відрізняє його, наприклад, від заповіту, де не є потрібною згода одержувача при здійсненні цієї односторонньої угоди. Немає згоди обдаровуваного на отримання дару, або немає бажання дарівника на безкоштовну передачу речі, немає і договору дарування. Іншими словами, зобов'язально-правовий договір дарування має нетиповий зміст, він не передбачає обов'язка дарувальника здійснити виконання, а лише угоду про безоплатність, яка супроводжується актом надання речі обдаровуваному. В цьому випадку треба розрізняти угоду між дарувальником і обдаровуваним про безоплатність надання і безпосередньо акт надання. Об'єктом дослідження є правове регулювання укладення договору дарування, його особливості. Предмет дослідження - комплекс правових норм, що утворюють інститут договору дарування, а також теоретичні положення та практично-прикладні проблеми, безпосередньо пов'язані з договором дарування. Методи дослідження. Методологічне підґрунтя роботи складається із загально наукових та спеціально-юридичних методів пізнання соціально-правових явищ. За допомогою діалектичного методу норми договору дарування розглядалися в усій їх складності й суперечливості та єдності їх засад. Історичний метод використовувався при дослідженні витоків договору дарування та поглядів цивілістів різних часів щодо цього договору. За допомогою аналізу та синтезу договір дарування розглядався як ціле, що складається з окремих елементів. Метод аналогії використовувався для обґрунтування тези про необхідність розповсюдження деяких положень договору купівлі-продажу на правову регламентацію договору дарування як аналогічного договірного типу. Метод узагальнення використовувався для виявлення чинників, що ускладнюють застосування норм щодо розірвання вже укладеного договору дарування. Системний аналіз дозволив визначити місце інституту договору дарування в системі цивільно-правових договорів та системі цивільного права в цілому. Характер та обсяг предмета дисертаційного дослідження також зумовили потребу використання наступних методів наукового дослідження: історико-правового - за допомогою якого досліджено генезис нормативно-правових актів, що регулювали відносини дарування в різні історичні періоди; порівняльно-правового - для розгляду питань нормативно-правового регулювання договору дарування в Україні й деяких зарубіжних країнах та використання їх досвіду; формально-юридичного - для визначення юридичної характеристики договору дарування як багаторівневого правового явища. Ці методи дозволили проникнути в сутність такого складного соціально-правового явища, як договір дарування, проаналізувати його історичний розвиток у межах тих чи інших суспільних відносин. Вони забезпечили виявлення прогалин, колізій та структурних суперечностей всередині системи вітчизняного законодавства. За допомогою цих методів змодельовані негативні наслідки застосування деяких правових норм дарування, які знайшли своє закріплення в ЦК України, але не можуть виконувати регулятивної функції через внутрішню суперечливість та неузгодженість з іншими правовими нормами. Положення й висновки курсової роботи ґрунтуються на наукових доробках загальної теорії держави і права, теорії державного управління, конституційного, адміністративного та інших галузей правових наук, на працях зарубіжних учених, нормах статей Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актах. Теоретична та емпірична база дослідження. Під час дослідження використані джерела з конституційного права, теорії держави та права, цивільного права України. Нормативною базою дослідження є чинне законодавство України. Структура роботи. Робота складається з вступу, 3 розділи, які містять 3 підрозділів.