Завершує курсову роботу список використаної в процесі дослідження літератури, який має 21 найменування. Обсяг роботи: 40 сторінок. Написання даної роботи сприятиме не лише поглибленому вивченню вибраної теми, а й набутті навичок науково-дослідної роботи, що для професії юриста є необхідним. Таким чином, пропоную детально розглянути запропоновану тему. Розділ 1. Правова характеристика договору дарування 1.1 Поняття договору дарування Поняття та загальна характеристика договору дарування. Відчуження майна не завжди відбувається на платних засадах. Відносини, що виникають при безоплатному переданні майна у власність іншій особі, опосередковуються, зокрема, договором дарування. За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобовґязується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч.1 ст.717 ЦК України) [20, с.74]. Законодавець виділяє кілька видів договору дарування: договір дарування з обовґязком передати дарунок у майбутньому (ст.723, 724 ЦК України) - у випадку укладення сторонами консенсуального договору дарування, права та обов'язки сторін виникають після досягнення згоди з усіх істотних умов договору у передбаченій законом формі. За таким правочином встановлюється обов'язок передати дарунок у майбутньому. Тому, якщо момент укладання договору не співпадає з моментом його виконання, дарувальник зобов'язаний передати дарунок обдаровуваному у той строк або термін, що визначений договором. Строк (термін) передачі речі, що є предметом договору дарування встановлюється у договорі або залежить від настання певної обставини. Зокрема, у договорі може бути передбачено, що дарунок повинен бути переданий через певний строк - кілька днів, місяців, років від моменту укладення договору або від дня настання певної події, що вказана у договорі. Або договором може бути обумовлено, що передача дарунку має відбутися у певний термін (наприклад, по досягненню певного віку обдаровуваним тощо). Крім того, закон дозволяє укладання договору дарування, за яким дарувальник зобов'язується передати дарунок обдаровуваному лише у випадку настання відкладальної обставини, тобто обставини, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (ч.1 ст.212 ЦК) (наприклад, одруження обдаровуваного, народження у нього сина, зайняття певної посади тощо) [21]; договір дарування з обовґязком обдаровуваного на користь третьої особи (ст.725, 726 ЦК України); - за договором дарування обдаровувана особа може отримати не лише дарунок, а й певні обов'язки. Так, разом з дарунком до обдаровуваного можуть перейти обов'язки, встановлені договором дарування. Зокрема, на обдаровуваного може покладатися обов'язок вчинити певні дії майнового характеру на користь третьої особи або, навпаки, утриматися від пред'явлення вимог до третьої особи. Причому не має значення зміст дій майнового характеру, що повинні бути вчинені або від яких необхідно утриматись. Дефініція даної статті надає невичерпний перелік таких можливих дій та вимог, що можуть не пред'являтися. Суть обов'язку, який покладається на обдаровуваного згідно даної норми полягає у тому, що виконання такого обов'язку спрямоване на виникнення, зміну або припинення відповідних правових наслідків майнового характеру для третьої особи. Незважаючи на те, що дія майнового характеру або утримання від неї спрямовані на задоволення інтересів третьої особи, а не дарувальника, останній вправі вимагати від обдаровуваного виконання покладеного на нього обов'язку на користь третьої особи. Третя особа, за загальним правилом, не має права вимагати від обдаровуваного зазначеного обов'язку. Таке суб'єктивне право має лише дарувальник. Проте, абзац другий ч.2 даної статті встановлює виняток з даного правила. Так, у разі смерті дарувальника або оголошення його померлим, або визнання його безвісно відсутнім чи недієздатним право вимоги виконання обов'язку на користь третьої особи переходить до особи, на користь якої встановлений цей обов'язок. Таким чином, з настанням передбачених обставин дарувальник вже не в змозі захистити інтереси третьої особи, а тому така особа набуває право вимоги до обдаровуваного щодо виконання ним обов'язку, передбаченого договором дарування, на її користь. Тому навіть смерть дарувальника не впливає на припинення зобов'язання щодо третьої особи. Положення коментованої норми не суперечать вимогам ЦК щодо безоплатності договору дарування, незважаючи на те, що за обставин, передбачених даною нормою, в обдаровуваного за договором дарування виникає певне зобов'язання. Підтвердженням цього слугує та обставина, що на обдаровуваного може бути покладено встановлений обов'язок виключно на користь третьої особи, а не на користь самого дарувальника. При цьому вимога щодо безоплатності договору дарування повністю дотримується [21]. - договір про пожертву (ст.729, 730 ЦК України) [2, c. 206]. 1.2 Юридичні ознаки договору дарування Основним критерієм, за яким слід відрізняти договір дарування від усіх інших безоплатних надань, є вид правовідносин, з приводу яких виникають права і обов'язки сторін. Так, не можуть вважатися даруванням виплати премій працівникам у порядку існуючої системи оплати праці, виплати в порядку соціального захисту населення, приватизація громадянами державного майна на підставі приватизаційних сертифікатів, тобто такі надання, які виникають з правовідносин трудових, соціального забезпечення іт.д. [19, с.8]. За своїми юридичними ознаками договір дарування є реальним (крім такого його виду як договір дарування з обовґязком передати дарунок у майбутньому), оскільки права та обовґязки виникають у сторін з моменту прийняття дарунка обдаровуваним, двостороннім (обовґязки покладаються на обох сторін) і безвідплатним (немає зустрічного задоволення з боку обдаровуваного). Двосторонній характер цього договору має свої особливості, оскільки обовґязки у дарувальника, за винятком договору дарування з обовґязком обдаровуваного на користь третьої особи та договору про пожертву, виникають лише у випадку наявності у дарунка певних недоліків або особливих властивостей, які можуть бути небезпечними для життя, здоровґя, майна обдаровуваного або інших осіб. У обдаровуваного ж обовґязок виникне лише у разі предґявлення дарувальником вимоги про розірвання договору. Отже, виходить, що в деяких випадках за цим договором може взагалі не виникати обовґязків у його сторін. Але оскільки у цьому параграфі характеризуються всі договори дарування у сукупності, а зазначені обовґязки у сторін можуть виникнути, то і договір дарування слід вважати двостороннім. Окремо необхідно зупинитися на безвідплатності договору дарування. Цей правочин у будь-якому разі не повинен містити умов про надання зустрічного задоволення. У ч.2 ст.717 ЦК України підкреслюється: договір, який встановлює обовґязок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або не-майнового характеру, не є договором дарування. Слід мати на увазі, що сплата обдаровуваним умовної або символічної суми за дарунок, що часто зустрічається у побуті (наприклад, дрібних монет при даруванні тварин, ножів), не робить цей договір відплатним. При цьому важливе значення має усвідомлення сторонами того факту, що надання зустрічного майнового задоволення є саме даниною традиції та не виконує ролі компенсації за отримане майно. За відсутності усвідомлення умовності й символічного характеру надання з боку обдаровуваного і, навпаки, спрямування волі сторін саме на компенсацію дарунка їх правовідносини не можуть розглядатися як договір дарування, навіть якщо зустрічне надання є явно не еквівалентним отриманому дарунку. Сторонами договору дарування є дарувальник і обдаровуваний. Ними можуть бути фізичні та юридичні особи, держава Україна і територіальна громада (ч.1 ст.720 ЦК України) [20, c.75]. На сторони договору дарування, як і сторони будь-якого цивільно-правового договору, поширюються загальні вимоги щодо обсягу їх дієздатності (статті 31, 32, 37, 41 ЦК України), заборони щодо можливості надання згоди на здійснення правочину піклувальником (ст.70 ЦК України), вимоги щодо необхідності отримання дозволу органу опіки та піклування на вчинення деяких правочинів (ст.71 ЦК України). Крім того, законодавець встановлює додаткові обмеження стосовно можливості укладення цього договору. Так, батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати майно дітей, підопічних (ч.2 ст.68, ч.2 ст.720 ЦК України). Однак опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) можуть передавати майно підопічному у власність за договором дарування, а піклувальник може дати згоду на дарування своєю дружиною (своїм чоловіком) або своїми близькими родичами майна підопічному (ч.1 ст.68, ч.1 ст.70 ЦК України). Цим законодавець захищає інтереси малолітніх, неповнолітніх і недієздатних осіб, оскільки особливістю договору дарування є зменшення майна дарувальника без надання відповідної компенсації. Відповідно до ч.2 ст.720 ЦК України підприємницькі товариства можуть укладати договір дарування між собою, лише якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника (це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви). Договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник. При цьому у дорученні на укладення такого договору обовґязково потрібно зазначити імґя обдаровуваного, оскільки в іншому випадку воно є нікчемним. Предметом договору дарування (дарунком) можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші й цінні папери, нерухомі речі, а також майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому (ст.718 ЦК України). Однак слід мати на увазі, що дарування речей, обмежених у цивільному обігу (наприклад, вогнепальної зброї, памґяток історії та культури), не повинно порушувати їх спеціального правового режиму. Не можна дарувати майнові права, які нерозривно повґязані з особою їх володільця (право одержання аліментів, пенсії тощо). Деякі майнові права (наприклад, сервітути) не можуть бути предметом самостійного відчуження, тобто їх не можна передавати окремо від речі, яку вони обслуговують [20, c.74-76]. Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (ч.1 ст.722 ЦК України). При цьому, якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої згоди і обдаровуваний негайно не заявить про відмову від його прийняття, дарунок вважається прийнятим. Також прийняттям дарунка є прийняття обдаровуваним документів, що посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо). Форма договору дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути усною. Договір дарування майнового права та договір дарування з обовґязком передати дарунок у майбутньому обовґязково мають бути укладеними у письмовій формі, при недодержанні якої вони є нікчемними. Дарування рухомої речі, яка має особливу цінність, також підлягає письмовому оформленню. Передання такої речі за усним договором є правомірним тільки у випадку, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно. Договори дарування нерухомої речі та валютних цінностей на суму, яка перевищує пґятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладаються обовґязково у письмовій формі та підлягають нотаріальному посвідченню. Основною ознакою, за якою договір дарування відмежовується від інших цивільно-правових договорів, спрямованих на передання права власності, є його безвідплатність. Проте окремо необхідно зупинитися на відмінностях договору дарування від договору ренти. Відповідно до ч.2 ст.734 ЦК України, якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти безоплатно, до відносин сторін щодо передання майна застосовуються положення про договір дарування. Однак у такому випадку договір ренти по своїй суті не стає договором дарування.