• Вступ
• 1. Поняття договору купівлі-продажу житла
• 2. Предмет та сторони в договорі купівлі-продажу житла
• 3. Зміст, порядок укладання та форма договору купівлі-продажу житла
• 4. Відповідальність сторін за договором купівлі-продажу житла
• Висновок
• Список використаних джерел

Вступ На сьогодні найбільш поширеними правовідносинами з приводу житла є відносини власності та зобов'язань. Розширення зобов'язальних відносин з житлом пояснюється тим, що право користування, власності та експлуатація житла здійснюється на підставі певного виду договору. Одним із засобів реалізації громадянами права на житло, що передбачені Конституцією України, є набуття його у власність. Діюче законодавство надає широкий спектр засобів здійснення цього права. Одним з найбільш поширених цивільно-правових засобів сплатного отримання житла у власність є купівля-продаж, яка є договірним зобов'язанням. Сфера купівлі-продажу житлових приміщень в останні роки стала вельми популярна серед такої категорії громадян, як аферисти і шахраї. Існує безліч ріелтерських фірм діяльність яких далека від чесного надання своїх послуг, наприклад, найчастіше фірми надають своїм клієнтам інформацію про продаж квартир, які давно вже продані, або того гірше, фірми і приватні ріелтери беруть участь в організації завідомо незаконних угод з нерухомістю і навіть досить складна процедура укладення зазначеного виду угод не є перешкодою для порушення закону. Більшість громадян не мають чіткого уявлення про процедуру оформлення угод з нерухомістю і стають "жертвами" шахраїв. З необхідності систематизації правових знань у цій області на обличчя видно актуальність і значущість обраної теми дослідження Договір купівлі-продажу є найбільш поширеним універсальним правовим інструментом, що опосередковує перехід матеріальних об'єктів (включаючи майнові права та право вимоги) і, відповідно, права власності на них від однієї особи до іншої. Значний внесок у дослідженні проблем, пов'язаних з системою договорів у житловому праві, обґрунтуванням їх особливостей внесли такі вчені, як Г.М. Амфітеатров, М.К. Галянтич, В.П. Маслов, Є.О. Мічурін, П.І. Седугін О.В. Соболев, С.Я. Фурса та інші. Разом із тим, на сьогодні в українській юридичній науці відсутні ґрунтовні дослідження з систематизації договорів, предметом яких є житло. Саме тому окремі теоретичні та практичні питання систематизації цих договорів потребують подальшого вивчення. Метою даної курсової роботи є дослідження особливостей договірних відносин у цивільному праві з приводу купівлі-продажу житла та визначення суті та змісту договорів у житловому праві з питань купівлі-продажу житла на підставі аналізу сучасних досліджень юридичної науки. Актуальність даної теми зумовлена також широким розповсюдженням угод купівлі-продажу житла. Основним завданням курсової роботи є отримання навичок в складанні договорів купівлі-продажу, визначення недоліків та слабких сторін у таких договорах. Об'єктом дослідження є договорів купівлі-продажу. Основні методи, що використовувались для написання даної роботи: бібліографічно-описовий, проблемно-тематичний, монографічний, узагальнення, аналітичний та біографічний метод. Для написання курсової роботи були використані нормативні акти, Цивільний кодекс України, підручники з цивільного та житлового права, наукові статті, наукові вісники, юридичні журнали, матеріали з українських юридичних порталів, таких як "Радник", електронне наукове фахове видання Національного університету "Острозька академія". Дана курсова робота складається з трьох розділів, яким передує вступ, а також в кінці роботи зазначені висновки щодо проаналізованого матеріалу. 1. Поняття договору купівлі-продажу житла Договір є основною підставою виникнення зобов'язально-правових відносин (зобов'язань), який встановлює певні суб'єктивні права і суб'єктивні обов'язки для сторін, що його уклали. Договір можна визначити як угоду двох або декількох осіб, спрямовану на встановлення, зміну чи припинення цивільних правовідносин. Предметом договору завжди є певна дія, але ця дія може бути тільки правомірною. Якщо предметом договору буде неправомірна дія, тобто незаконна, то такий договір визнається недійсним. [15, ст.463] Поняття договору розкривається через поняття угоди (правочину), бо договір є одним із видів угод. Відповідно до ст.41 ЦК України угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав або обов'язків. Договори - це дво - або багатосторонні угоди. Договір - це така спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Саме за цією ознакою цивільно-правовий договір відрізняється від договірних форм, що використовуються в інших галузях права (трудовому, екологічному тощо), набуваючи там певних специфічних рис. [21] Договір купівлі-продажу належить до категорії договорів щодо передачі майна у власність. Це іменний, двосторонній, консенсуальний і оплатний договір. Згідно статті 655 договір купівлі-продажу це договір в якому одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. [1] Таке визначення договору купівлі-продажу повною мірою відноситься і до сфери купівлі-продажу житла. Істотними умовами договору купівлі-продажу традиційно вважалися предмет та ціна. Договір купівлі-продажу, як правило, має одноразовий характер і укладається переважно на те майно, що є в наявності і підготовлене для відчуження. [12, ст.156] Законодавець виділяє кілька видів договорів купівлі-продажу: 1) договір роздрібної купівлі-продажу. За цим договором продавець, який здійснює підприємницьку діяльність із продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його; 2) договір поставки - це договір, відповідно до якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; 3) договір контрактації сільськогосподарської продукції, коли виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору; 4) договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, за умовами якого одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання; 5) договір міни (бартеру), якщо кожна зі сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. При цьому кожна зі сторін договору міни є продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін. [14, ст.178] Отже, за договором купівлі-продажу житла одна сторона (продавець) зобов'язується передати у власність іншій стороні (покупцю) житлове приміщення (житловий будинок, квартиру чи інше приміщення, призначене та придатне для постійного проживання у них), а покупець зобов'язується прийняти це житлове приміщення, і сплатити за нього обумовлену грошову суму. Він спрямований на безповоротне відчуження продавцем майна та перехід його у власність покупця і, отже, є юридичною підставою виникнення такого зобов'язального правовідношення, яке обумовлює появу в покупця абсолютного речового права. Договір купівлі-продажу жилого будинку (квартири) укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Тому право власності у особи виникає не з моменту укладання договору купівлі-продажу чи його нотаріального посвідчення, а з моменту його державної реєстрації, що відповідає європейському досвіду. ЦК України не виділяє як самостійний вид договір купівлі-продажу житла. [8, ст. 203] Існує багато видів договорів купівлі-продажу жилого приміщення залежно від предмета договору та способу його придбання; договір про купівлю-продаж квартири, жилого будинку, садиби, частини жилого будинку, купівля-продаж будинку на умовах довічного утримання, ренти, купівля-продаж жилого будинку, що належить неповнолітнім, продаж жилого будинку від імені неповнолітніх, купівля-продаж долі жилого будинку, купівля-продаж конкретної частини жилого будинку, міна жилих будинків, обмін жилого будинку на квартиру, придбання жилих приміщень у багатоквартирних будинках; угоди купівлі нерухомості, предметом яких є не тільки жиле приміщення (як правило, частина будинку або будинок), а й відповідна земельна ділянка з надвірними будівлями. За способом придбання можна виділиш: придбання житла на аукціоні, шляхом викупу, на біржі, за рішенням суду тощо. [20, ст. 271] З точки зору прав і обов'язків, якими наділені сторони за договором купівлі-продажу житла, він є двостороннім, оскільки права і обов'язки виникають як у продавця (обов'язок передати житло у власність покупцю і право вимагати отримання обумовленої договором грошової суми), так і в покупця (право вимагати передачі житла, і обов'язок сплати за нього гроші). Якщо розглядати такий договір з точки зору кількості сторін, то він може бути і багатостороннім. Коли у договорі сторонами виступають один продавець і один покупець, то він є двостороннім як за правами і обов'язками, так і за кількістю сторін. Однак, часто бувають випадки, коли продавець, який наприклад, відчужує свою частку у праві спільної часткової власності, один, а покупців може бути декілька. І навпаки, продавців, які продають кожен свою частку, декілька, а покупець, який одночасно купує всі частки - один. Таке положення, зокрема, випливає із ч.4 ст.626 ЦК [2] України, де вказано, що до договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір купівлі-продажу вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторін за всіма істотними умовами. 2. Предмет та сторони в договорі купівлі-продажу житла Істотною умовою договору купівлі-продажу житла, яка є необхідною для всіх договорів цього виду, є предмет договору. Під предметом договору купівлі-продажу житла розуміється конкретний об'єкт житлової нерухомості, закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію, з приводу якого сторони домовляються щодо виникнення цивільно-правових відносин. [13, ст.188] В літературі запропоновані різні визначення житла. Так, ряд вчених вважає, що житло - це квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати в квартирах одноквартирних будинків, а також інші приміщення, призначенні для постійного чи тимчасового проживання людей, завершені будівництвом і віднесені у встановленому порядку до житлового фонду. На думку інших вчених, житло - це не будь-яке приміщення чи будівля, що використовується для проживання, а лише те, що функціонально призначене для проживання. Житловим будинком вважається будівля, в якій вся чи не менше половини корисної площі зайнята житловими приміщеннями.