Національний університет «Острозька академія»

Кафедра цивільно-правових дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

з курсу «Цивільне право України»

на тему

Договір фрахтування (чартеру) у цивільному праві України

Студентки 3 курсу

групи П-31

напрям підготовки

6.030401 «Правознавство»

Деркач О.С.

Науковий керівник

кандидат юридичних наук, старший викладач

Лідовець Р.А.

Острог, 2013р.

ВСТУП

Договірні відносини становлять значну частину у відносинах не лише державних, але і відносинах підприємництва, бізнесу та торгівлі. Із зростанням потреб суспільства відповідно зростають і його можливості. З часом виникають все більш нові способи реалізації необхідних дій, а ті, які виникли раніше вдосконалюються до потрібного рівня. Не є винятком і відносини у сфері транспортних послуг. При цьому провідними є послуги перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти та інших цінностей.

Актуальність та доцільність роботи полягає у тому, що роль повітряних і морських перевезень зростає, у зв'язку з можливістю здійснення з їх допомогою внутрішніх та міжнародних перевезень у максимально швидкий та зручний спосіб. Особливу роль серед повітряних та морських перевезень відіграють чартерні перевезення, які здійснюються за допомогою повітряного та морського чартеру (фрахтування). Популярність таких перевезень пояснюється можливістю здійснення нерегулярних рейсів, які відбуваються за замовленням осіб.

Широка розповсюдженість таких перевезень зумовлює інтерес до дослідження юридичних аспектів їх здійснення. Сьогодні в України, дане питання набуло досить високо рівня зацікавленості серед науковців, які ведуть дискусії з різних питань, що стосуються правової природи договору фрахтування.

На міжнародному рівні затверджуються конкретні проформи, які застосовуються до різних видів договору чартеру, чим суттєво полегшують укладення договору чартеру між його сторонами.

Метою дослідження є виявлення недоліків та прогалин у діючому законодавстві України щодо регулювання укладення та виконання договору чартеру. Для досягнення мети в ході дослідження необхідно вирішити такі завдання:

Ш проаналізувати поняття та виявити правову природу договору фрахтування (чартеру);

Ш здійснити аналіз різновидів договору фрахтування;

Ш визначити необхідність всіх документів для укладення і дійсності договору чартеру;

Ш проаналізувати права та обов'язки сторін, а також особливості відповідальності при виконання чартерних перевезень.

Об'єктом дослідження є суспільно-правові відносини, які виникають в результаті договору чартеру (фрахтування).

Предметом дослідження є безпосередньо сам договір чартеру (фрахтування).

Стан розробки проблеми перебуває на досить високому рівні, оскільки популярність чартерних перевезень сприяє вдосконаленню та доповненню норм діючого законодавства. Правовим ґрунтом для цього є наукові дослідження та праці науковців, які працюють у даній сфері. Зокрема, це Дзера О.В., Діковська І.А., Самойленко Г.В., Макаров И.М., Тарасенко Л.Л., та ін.

Джерельну базу роботи становлять нормативно-правові акти України, дослідження та наукові статті вказаних вище науковців.

При дослідженні теми наукової роботи були використані такі методи дослідження як: історичний метод, який був використаний для встановлення етапів розвитку договору фрахтування; метод аналізу та синтезу були використаний з метою дослідження предмета та об'єкта роботи шляхом розділення їх на окремі складові елементи та встановлення зв'язку між ними; метод аналогії використовувався шляхом порівняння подібних понять та ознак договорів; з допомогою формально-юридичного методу відбувався аналіз та розкриття юридичних понять, норм права.

Структуру роботи становлять вступ, два розділи, кожен з яких поділений на три підрозділи, висновки та список використаних джерел. У першому розділі «Поняття, ознаки та види договору чартеру» увага приділяється основним юридичним характеристикам, істотним умовам та окремим видам договору фрахтування.

Другий розділ має назву «Особливості договору чартеру (фрахтування)», в ньому говориться про документи, необхідні для дійсності даного договору, їх функції та відповідальність сторін у договорі фрахтування.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ ТА ВИДИ ДОГОВОРУ ЧАРТЕРУ

1.1 Поняття, суб'єкти та основні риси договору чартеру

Відповідно до умов сьогодення та беручи до уваги всі сфери розвитку суспільних відносин, важливе місце серед яких займають договірні зобов'язання треба сказати, що всі види договорів виникали по мірі їх необхідності в наслідок взаємодії між собою різних сфер людської діяльності. Не є винятком і договір чартеру, який у наш час набув досить широкого значення. Для того аби з'ясувати поняття, мету і місце договору чартеру у системі приватно-правових договорів необхідно з'ясувати історію виникнення договору.

Договір чартеру є одним з найстаріших договорів що застосовувалися у сфері перевезень. Виник цей договір як інститут морського права в часи середньовіччя під назвою «цертепартія», від англійського слова charterparty (charter - грамота, статут та party - частина). Саме така назва договору виникла від стародавнього процесу його укладення. Такі договори писалися на аркуші паперу, який належало розірвати на дві частини кожна з яких залишалась у сторін договору. У разі виникнення спору ці частини приєднували одна до одної і таким чином відновлювали документ. За цим договором судновласник за винагороду надавав у тимчасове користування власника вантажу все приміщення або ж деяку його частину чи місце на судні, яке відправлялося у відповідному напрямку Дзера О.В. Цивільне право України. : Підручник : у 2-х книгах / О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцова. - К. : Юрінком Інтер, 2002. - С.303.

Що ж до договору чартеру на сучасному етапі розвитку, то необхідно сказати, що довгий час мала місце дискусія між юристами-науковцями щодо його правової природи. Одна частина науковців дотримувалася думки про те, що цей договір відноситься до орендного типу, тобто є різновидом договору найму. Свою позицію вони обґрунтовували тим, що предметом договору є надання частини або ж всього транспортного засобу, а не виконання транспортних операцій. Проте, юридична природа будь якого договору визначається його основною метою, а не супутніми діями, які вчиняються для її досягнення. Оскільки кінцевою метою договору чартеру є перевезення пасажирів чи вантажу у пункт призначення, і фрахтувальник зацікавлений у тому щоб перевезення було виконано якісно, то не можна віднести цей договір до договорів орендного типу Діковська І.А. Місце договору повітряного чартеру в системі приватно-правових договорів / І.А. Діковська // Науковий вісник Чернівецького університету. - 2001. - № 125. - С. 36..

Крім того, за договором найму транспортного засобу одна сторона передає іншій транспортний засіб за плату у тимчасове володіння та користування Науково-практичний коментар цивільного кодексу України : в 2-х тт. / [О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць та ін.]; за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. - К. : Юрінком Інтер, 2011. - Т.ІІ. - С.380. А за договором чартеру право володіння і користування транспортним засобом не переходить до фрахтувальника.

Зазвичай, норми про договір чартеру містилися у Кодексі торговельного мореплавства та Повітряному кодексі. Але у Цивільному кодексі України від 16 січня 2003 року статтею 912 передбачено визначення договору чартеру (фрахтування), що вирішило суперечні питання між науковцями, оскільки законодавець розмістив дану статтю у главі «Перевезення», що автоматично встановило місце договору чартеру у системі приватно-правових договорів.

Відповідно до статті 912 ЦК України за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Та все ж, така суперечка має місце у сфері застосування таких видів договорів. Законодавство України досить не точно дає визначення договорів фрахтування та перевезення вантажу, в наслідок чого в одному договорі фрахтування можуть бути поєднанні ознаки двох договорів, які належать до різних типів цивільно-правових договорів. Так, коли мова йде про надання за плату судновласником судна для виконання одного чи декількох рейсів то це є договір оренди (тайм-чартер або фрахтування на час), а коли за договором фрахтування фрахтівником надається частина судна для перевезення вантажу, пасажирів, багачу чи пошти, то мова йде про договір фрахтування як окремий вид договору перевезення Діковська І.А. Місце договору повітряного чартеру в системі приватно-правових договорів / І.А. Діковська // Науковий вісник Чернівецького університету. - 2001. - № 125. - С.43..

Найбільшого поширення договори фрахтування набули у сфері морських та повітряних перевезень. Передбачається також укладення такого договору при перевезенні вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою внутрішнім водним транспортом. Хоча такі договори мають однакову правову природу, все ж вони мають і певні відмінності, зазвичай це відмінність технічних та економічних характеристик. Морські чартерні договори в основному стосуються перевезень вантажу, в той час як повітряні чартери здебільшого використовуються для перевезення пасажирів та їх багажу. Різними також є джерела регулювання договорів повітряного і морського чартеру. Все це зумовлює необхідність окремого вивчення всіх видив договорів чартеру Дзера О.В. Цивільне право України. : Підручник : у 2-х книгах / О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцова. - К. : Юрінком Інтер, 2002. - С.304.

Звернувшись до Кодексу торговельного мореплавства України (КТМ) слід зауважити що він містить два визначення договорів в якому сторонами є фрахтувальник і фрахтівник. Ними визнаються особи які уклали між собою договір фрахтування. Статтею 133 КТМ визначено поняття договору морського перевезення вантажу, відповідно до якого перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Друге поняття наведено у ст.203 КТМ і говорить, що за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Також, дана стаття передбачає два окремих види договору фрахтування, а саме тайм-чартер, який має місце у випадку коли судно укомплектоване екіпажем, та бербоут-чартер - судно не укомплектоване екіпажем.

Отже, можна сказати, що за КТМ України договір фрахтування (чартеру) та договір перевезення вантажу є схожими поняттями. Та все ж у КТМ України наявні певні відмінності цих договорів.

Якщо ж звернутися до статті 134 КТМ України, то вона свідчить про те, що договір чартеру є особливим підвидом договору перевезення вантажу, в якому обов'язковою умовою є надання для перевезення всього судна, його частини або окремих суднових приміщень.